Перша смерть.

Перша смерть - це смерть усіх людей як адамових нащадків за гріх їхнього праотця Адама (Рим.5:12).

Єва також згрішила, але вона вважалася частиною Адама (Бут.2:22-24), і тому також померла першою адамовою смертю.

До того ж, Бог дав заповідь саме Адаму (Бут.2:16,17), який свідомо порушив її і Божий заповіт (1Тим.2:14; Ос.6:7).

Тому сказано, що 'через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть' (Рим.5:12), і саме 'в Адамі вмирають усі' (1Кор.15:22).

Воскресіння з першої смерті.

Перша смерть почалася від гріха Адама (Бут.3:17-19)
і продовжуватиметься до кінця Тисячоліття,
коли Христос усуне всі її наслідки (1Кор.15:24-26).

Але воскресіння з цієї першої смерті почалося ще в 1-му столітті після першого приходу Христа,
як Він сказав 'поправді кажу вам: наступає година, і тепер уже є,
коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть' (Ів.5:25).

Однак відтоді й дотепер з першої смерті оживають
тільки ті люди, котрі увірували в Христа (Ів.5:24),
а всі інші воскреснуть з неї лише в явному Тисячолітті (Ів.5:28,29).

З цієї причини віруючі християни вже тепер судяться (1Пет.4:17),
а решта людей судитимуться в явному Тисячолітті (Об.20:12,13).

Жертовна смерть.

Вище говорилось, що віруючі небесні християни Євангельського віку
оживали з першої смерті (Ів.5:24,25), - але постає питання:
чому вірні з них знову помирали?

Справа в тому, що такі християни помирали вже не першою смертю,
і не другою смертю, а померли вони жертовною смертю.

Тобто, спочатку ті християни входили в новий завіт,
який завдяки жертві людини Ісуса (Мт.26:27,28; 1Тим.2:5,6)
давав їм земне життя в людському тілі.

Але оскільки Бог через Христа закликав їх до небесного життя (Лк.12:32,33; Євр.3:1),
то вони мали пожертвувати те земне людське життя (Рим.12:1).

Тому вони входили з Богом у жертовний завіт (Пс.50:5) і помирали жертовною смертю (2Тим.4:6),
а в нагороду за це отримували від Нього небесне життя в духовному тілі (Фил.3:20; 1Кор.15:44).

Посвячена смерть.

Християни діляться на небесних і земних, тобто, покликаних Богом до вічного життя на Небі (Євр.3:1), і бажаючих отримати вічне життя на Землі (Мт.5:5).

Небесні християни мали жертвувати усім людським земним, щоб успадкувати духовне небесне (Лк.12:32,33), але цього не треба робити земним християнам.

Однак земні християни, як ‘інші вівці’ Христа (Ів.10:16), також приймають заслуги Його жертви і посвячуються Богу, щоб мати участь у ‘воскресінні життя’ (Ів.5:29).

Отже, ці християни завдяки своїй вірі теж переходять від першої смерті в праведне життя (Ів.5:24,25), а відтак вони живуть і вмирають вже як виправдані Христом і посвячені Богові.

Перше воскресіння.

Про перше воскресіння сказано в Об.20:6 'блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні ...
вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років'.
З цього вірша видно, що перше воскресіння стосується покликаних до небесного життя християн,
які мають царювати разом з Христом (Євр.3:1; 2Тим.2:12).

Але тут постає питання: чому це воскресіння називається першим,
якщо до цього ті християни вже ожили або воскресли з першої смерті (Ів.5:25; Кол.3:1)?

Справа в тому, що воскресіння з першої смерті не гарантує людям вічне життя,
а лише дає їм можливість пройти свій особистий суд і заслужити це життя (Об.20:13; 21:7).

А оскільки небесні християни першими перейшли від першої смерті в життя (Ів.5:24)
і першими пройшли свій суд (1Пет.4:17), то вірні з них досягли першого воскресіння,
тобто, з-поміж людей вони першими воскресли до гарантованого вічного життя,
і тому сказано, що ‘над ними друга смерть не матиме влади’ (Об.20:6).

Краще воскресіння.

Про краще воскресіння сказано в Євр.11:35:
‘інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння’.
А Ісус це воскресіння назвав як ‘воскресіння життя’ (Ів.5:29), відрізняючи його від ‘воскресіння суду’.

Цим воскресінням будуть нагороджені всі земні праведники від Авеля до нашого часу,
котрі настільки розвинули у собі святість, що уже заслужили на вічне життя,
і тому на Христовому суді в явному Тисячолітті вони не будуть суджені,
але разом з Христом і Церквою будуть тут на Землі судити і благословляти світ (1Кор.6:2; Бут.22:17,18).

Воскресіння суду.

Про це воскресіння написано в Ів.5:29 ‘повиходять ті, котрі зло чинили, на воскресіння суду’.

Це воскресіння стосується усіх невибраних людей, котрі не удостоїлися
ні першого, ні кращого воскресіння (Об.20:6; Євр.11:35), тобто ‘воскресіння життя’ (Ів.5:29).

Воно називається ‘воскресіння суду’ тому, що після нього ті люди стануть на Христовий суд (Об.20:11-13),
щоб вибрати праведність і вічне життя або гріховність і вічну смерть (Пр.2:21,22).

Це воскресіння буде тривати від початку явного Христового царства і до кінця його Тисячоліття,
коли ‘смерть і ад’ (процес і стан першої смерті) зникнуть (Об.20:14).

Друга смерть.

Якщо завдяки викупній жертві Христа (1Тим.2:6) деякі люди оживають з першої тимчасової смерті,
але потім знову нерозкаяно грішать (Євр.10:26), то через те вони помирають уже другою вічною смертю.

В Євангельському віці з першої смерті ожили і судились лише віруючі християни (Ів.5:24,25; 1Пет.4:17),
а невірні з них пішли на другу смерть (Юди 12).

В Тисячолітньому віці з першої смерті воскреснуть і судитимуться усі інші люди (Ів.5:28,29; Об.20:12,13),
а невірні з них теж підуть на другу смерть (Об.21:8).