Перша смерть.

Перша смерть - це смерть усіх людей як адамових нащадків за гріх їхнього праотця Адама (Рим.5:12).

Єва також згрішила, але вона вважалася частиною Адама (Бут.2:22-24), і тому також померла першою адамовою смертю.

До того ж, Бог дав заповідь саме Адаму (Бут.2:16,17), який свідомо порушив її і Божий заповіт (1Тим.2:14; Ос.6:7).

Тому сказано, що 'через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть' (Рим.5:12), і саме 'в Адамі вмирають усі' (1Кор.15:22).

Воскресіння з першої смерті.

Перша смерть почалася від гріха Адама (Бут.3:17-19)
і продовжуватиметься до кінця Тисячоліття,
коли Христос усуне всі її наслідки (1Кор.15:24-26).

Але воскресіння з цієї першої смерті почалося ще в 1-му столітті після першого приходу Христа,
як Він сказав 'поправді кажу вам: наступає година, і тепер уже є,
коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть' (Ів.5:25).

Однак відтоді й дотепер з першої смерті оживають
тільки ті люди, котрі увірували в Христа (Ів.5:24),
а всі інші воскреснуть з неї лише в явному Тисячолітті (Ів.5:28,29).

З цієї причини віруючі християни вже тепер судяться (1Пет.4:17),
а решта людей судитимуться в явному Тисячолітті (Об.20:12,13).

Жертовна смерть.

Вище говорилось, що віруючі небесні християни Євангельського віку
оживали з першої смерті (Ів.5:24,25), - але постає питання:
чому вірні з них знову помирали?

Справа в тому, що такі християни помирали вже не першою смертю,
і не другою смертю, а померли вони жертовною смертю.

Тобто, спочатку ті християни входили в новий завіт,
який завдяки жертві людини Ісуса (Мт.26:27,28; 1Тим.2:5,6)
давав їм земне життя в людському тілі.

Але оскільки Бог через Христа закликав їх до небесного життя (Лк.12:32,33; Євр.3:1),
то вони мали пожертвувати те земне людське життя (Рим.12:1).

Тому вони входили з Богом у жертовний завіт (Пс.50:5) і помирали жертовною смертю (2Тим.4:6),
а в нагороду за це отримували від Нього небесне життя в духовному тілі (Фил.3:20; 1Кор.15:44).