Може ти маєш на увазі відношення, а не самолюбство.

це не любов до себе а самобман виражений у відстоюванні власної нікчемності, вірніше намаганні її приховати не тільки від інших, показуючи що мол "я велике щось", а й від самого себе в пергу чергу.
Несприйняття себе таким як є, зі всіма недоліками і гріхами притягує образу ще й від інших.

Щось у цьому є!

Що значить "притягує образу від інших"?

ну якщо людина налаштована на те що її ображатимуть - то так і буде, вона знайде що шукає.

щоб любити ближнього як самого себе треба в першу чергу мабуть любити себе щоб потім знати як любити ближнього....
в першу чергу любити самого себе це виконувати Божі заповіди або хотя б старатися виконувати їх.......
бо не все можна назвати любовью до себе якми бачиимо живуть люди в розпусті, прелюбодійстві з однієї сторони вони можна сказати любят себе, але якщо придивитись краще то хіба це любовь сьогодні з однією (з одним) завтра з іншім тіло своє марнують, серце своє переводять, мислі свої занепасчають, душу свою гублять ну хіба це любов до себе, це якась зневага до себе......

дивився недавно відео з семінаром на одному кемпі, де проповідник запитав молодь: «хто любить сам себе?». не всі, але багато підняли руки. далі він говорив приблизно таке, що нам властиво думати про себе негативно і недооцінювати себе; що неправильно бути гордим, але і неправильно дивитися на себе по-іншому, ніж на нас дивиться Бог..
але ж Ісус казав, що хто душу свою кохає, той погубить її, а хто ненавидить - той збереже. хіба не протилежне Ісус говорив, ніж це?
звісно є таке в людини, що вона про себе саму піклується, і годує, і гріє, як пише: Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву...Еф.5:29 але тут про тіло йдеться, а Христс про душу каже. чи я щось плутаю?..
але є таке застереження: ... догодження тілу не обертайте на пожадливість! Рим.13:14

далі чув чи читав таке, що хто себе не любить, як той інших може любити?; хто сам нещасливий, як іншого може зробити щасливим (напр. в шлюбі)?; або кому з самим собою нецікаво, як з іншими може бути цікаво?; або хто сам собі не може дати ради, як іншому дась?;
або найважливіше: хто сам собі не може простити, як йому Бог простить? чи є небезпека в цих висловах для віруючих чи це нормальні правдиві слова?
щодо останнього виразу, то я щось в Біблії не знаходжу, щоб ми собі прощали. може хтось підкаже, коли я помилився. всюди пише, щоб ми ближнім прощали. або ближче місце: Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! Кол.3:13 але як я розумію, то ту все одно йдеться про відносини з ближнім..

Я вже на цю тему висловлював свою думку, і я все ж переконаний, що це вчення не від Бога. Ісус Христос наставляє інакше: Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. (Лук.14:11)
Я думаю, що ці проповідники ніколи не переживали Божу благодать, бо інакше б так не навчали, і розуміли, що значить:
Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! (1Петр.5:5).
Мабуть це через те, що тепер на кемпи запрошують здебільшого знаменитих проповідників, а серед них важко знайти таких смиренних, що пережили Божу благодать. Тому такі проповіді виходять.
Я так розумію, що від природи ми всі любимо самих себе, тобто і тіло, і душу (бо ми кормимо себе, одягаємо). Чи є такі люди, щоб себе не годували чи не одягали? А тому нема такої заповіді, щоб любити себе. Навпаки, Бог заповідає любити ближніх і навіть ворогів, а це означає відривати від себе, ділитися з іншими тим, що ми маємо (і часом, і достатком). Іншими словами кожна людина може на 100% любити лише себе, або ж ділитися тією любов'ю з іншими, залишаючи для себе скажімо 10% (найнеобхідніше - догодження тіла). Там НЕ "прощайте собі", а прощайте один одному (взаємно), ось інші переклади: "вибачаючи і прощаючи один одному", "снисходя друг другу и прощая взаимно". Бо там стоїть грецьке слово, яке означає "взаємно".

так! як вище писали, що не знаходять в Писанні, щоб писало, що ми маємо себе любити. просто таке не раз чую і роздумував, чому так на це акцентують увагу?.. а ще з цим поєднують комплекси неповноцінності і занижену самооцінку і т.п..


хм... важко це зрозуміти, адже звідки тоді в них розуміння Писання; або духовне хрищення?.. хіба може бути, що з часом під впливом всяких новітніх вчень і проявів неєвангельських вони остигли і збочують із прямого шляху.. але що ми про інших говоримо, краще за собою дивитися(


згідний! цікава думка...


так, я читав інші переклади, бо давно про це роздумував, та й в пер. Огієнка можна зрозуміти, що йдеться про взаємність.. просто навів це місце, як таке, що можуть його застосовувати прихильники цих висловів..
ось тут є стаття, де говориться про те: http://ieshua.org/kogda-ty-ne-mozhesh-prostit-sebya.htm що скажете?
п.с. (все ж таки, це грецьке слово тільки в третьому значенні означає "взаємно", а в перших двох - "себе самого" і "(когда подлежащее обозначает и обладателя), свой, ты знаешь свою участь;"... я веду до того, що можуть тлумачити подібні місця по-своєму )

Перечитав ту статтю, але на мій погляд, це сплошна єресь або я щось не розумію. Не буває так, що людина себе занадто винить, чи занадто смиренна, чи занадто вівця. Всі ці статті написані аби звести вибраних. Звісно, що Дух Святий свідчить духу нашому, що ми прощені якщо тільки прощені, але якщо нема такого свідчення - значить не прощені. І нема чого внушати собі що Бог нам простив. Свої гріхи треба оплакувати до тих пір поки Сам Господь не засвідчить, що простив.

Слово Боже каже:
Сокрушайтесь, плачьте и рыдайте; смех ваш да обратится в плач, и радость - в печаль. Смиритесь пред Господом, и вознесет вас. (Як.4:9-10)
Як бачимо, одна умова прощення - це плач і смирення.
Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть. (2Кор.7:9-10)
І ще сказано: Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом. (1Кор.11:31-32)

Тобто смуток на покаяння - лише вітається, бо він чинить каяття на спасіння. І це дуже добре, якщо людина засмучена через гріх. Бо відтак вона обов'язково покається і отримає радість від Господа.

Отож ця заповідь ("Люби свого ближнього, як самого себе") закликає нас до любові до інших замість любові до нас самих.