Даруйте, це що за нісенітниця???

В храмі перебувала присутність Бога, Його слава! Туди заходив первосвященник перед Боже лице. І ви Бога називаєте духовно мертвим??? Чи порожнім місцем??? Та ще й приводите цитату з (Мт.23:38), прирівнюючи Бога до людей, повних нечистот? Це жах... Куди вас завели ваші "мудрі" думки...

Мішам, я вас не розумію. Хіба спасіння від Закону таке саме як спасіння у Христі? Чому ви це ставите в один ряд? Хіба Закон дає вічне життя? Для цього потрібен Дух, що оживляє. Христос дає Духа, а Закон - ні. Закон спасає від фізичної смерті тіла, і то передчасної, бо все одно колись мусить вмерти. Всі приписи Закону стосуються лише тіла плоті при земному житті. Зі смертю людина звільняється від Закону. Тому Закон нічого не може вдіяти для людини в тому світі. Відтак - нічого і не обіцяє на майбутнє.

А от у Христі інакше. Христос обіцяє воскресіння тіла після смерті Духом життя. То про яке спасіння ви говорите? Від Закону - воно для цього життя, від віри - спасіння навічно. Що ж ви це все змішуєте в одну кучу?

І що? Буде жити ним після смерті? В якому тілі? Ви прочитайте підстрочник: "праведність від Закону: зробивши це людина буде жити в цьому". Буде жити в виконанні Закону. Закон не буде її наказувати, але буде оберігати від передчасної смерті. Бо зроблений гріх вкорочує ж людині земне життя тіла. Тому й жертви по Закону власне і стосувалися тіла, щоб нівелювати згубний вплив смерті через гріх.

То ж не плутайте спасіння в Законі і спасіння у Христі.

Я вас питаю не про перехід, а про закінчення Старого завіту. Коли він закінчився? Пропоную вам проаналізувати причини, підготовку, організацію всіх складових Старого союзу. Може воно вам підкаже відповідь на моє запитання.

Ісус сказав євреям ‘ваш дім залишається порожній для вас’ (Мт.23:38) тому, що Він як ‘Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною’ (Євр.9:11).
І також про християн сказано ‘ви храм Бога Живого, як Бог прорік: поселюсь серед них і ходитиму’ (2Кор.6:16), тобто, Бог духовно перейшов від ‘дому’ єврейського до ‘дому’ християнського (1Пет.2:5).

Я такого не роблю, адже я навпаки писав, що люди можуть виправдатися і спастися не ділами Закону, а благодаттю Христа (Рим.3:20-24).

По суті вірші Лев.18:5 і Рим.10:5 правильно перекладані у Біблії Огієнка.
Тобто, якщо б якась людина цілком виконала Закон Божий, то вона не мала б гріха і отримала б право на вічне життя, адже тільки ‘зроблений гріх народжує смерть’ (Як.1:15).

Для кожної людини Старий завіт закінчується там, де починається віра і благодать Христа, адже ‘кінець Закону - Христос’ (Рим.10:4).

І що? В цю ж мить Бог покинув храм? Ні. Він покине храм, але у свій час. Ісус просто попередив, що це відбудеться. На час вечері Бог ще не покидав своє житло. А, значить, не покидав і свій народ.

А як розуміти вашу фразу? "Також Ісус як 'Агнець Божий' (Ів.1:29) приніс головну жертву на хресті, після чого християни спасаються не жертвою єврейського пасхального агнця, а 'дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти' (1Пет.1:19)."
Прочитайте уважно, як ви розставили акценти. Складається враження, що до Христа спасалися жертвою пасхального агнця, а після жертви Христа - уже Його кров'ю.

В наступному дописі: "Євреї спасалися жертвою і кров'ю пасхального агнця в Єгипті (Вих.12:5-13)". Що тут сказано "спасаються", що християни "спасаються" в попередній цитаті. Як знати, про що ви маєте на увазі. Яке спасіння? Від чого? Це треба вказувати, щоб не було плутанини.

Отакої. А як же Адамів гріх? Виконання Закону якось би цьому зарадило? В людини б його не стало? Аж ніяк. То про яке право ви кажете? Всі погани не потребували виконання Закону, бо не мали його. І тим не менше ніякого "права" на вічне життя не мали. Якби мали, то їм би не потрібна була благодать. Тому ні про яке право вічного життя від виконання Закону навіть Павло не говорив. Він говорив в іншій площині: про те, що Закон не оживляє, не дає тілу вічного життя. Закон не оперує "правом". Закон не арбітр. Закон або оживляє, або - ні.

Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону! (Гал.3:21)

Ото ж, Закон не оживляє. А про те, що дає якесь право - то ваша видумка.

Про що це ви? Який Старий завіт для кожної людини? Ми ж з вами говоримо про події, а не алегорії. Ми ж з вами говоримо про союзну угоду між Богом і нащадками Авраама, Ісака, Якова. То ж не звертайте з дороги в якісь хащі.

Старий завіт укладався подіями і руйнувався подіями загального характеру. Про них я вас питаю. Так само і Новий завіт буде подією загального характкру, для всього народу. А не в маленькій кімнатці.

Для "кожної людини"Старий завіт ніколи і не починався. Старий завіт ( Союз, Домовленість) укладений ТІЛЬКИ з вибраним народом, - народом Божим,- євреями.Тільки їм Бог дав Закон, і обіцяну землю -Землю Обітовану. Всім іншім народам Бог попустив ходити своїми шляхами, тобто жити своїм розумом і совістю.(Дії 14:16) Тільки єврейському
народу Бог через єврейських пророків обіцяв Новий Завіт. Цей завіт напряму зв*язаний з єврейським Законом, - Бог покладе Закон в серце кожного єврея, від малого до великого. І тоді вони будуть виконувати його не з примусу, як раби Закону, а по бажаню свого серця.

3 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!
34 І більше не будуть навчати вони один о́дного, і брат свого брата, гово́рячи: „Пізнайте Господа!“ Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню прови́ну прощу́, і не бу́ду вже згадувати їм гріха́![/b]
(Єремії 31:33-34)
Наголошую ще раз, бо так написано, - як Перший (Старий), так і Новий Завіт належить тільки єврейському народу.

Навіщо ви фантазуєте
Тримайтесь Писання, а там нічого немає про якісь "права" людини на вічне життя. Житя вічне людина може отримати тільки в дарунок від Бога по Його Благодатіі Його вибору.

Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
(Рим9:18)

На час Пам'ятної вечері Бог був з Христом і апостолами як основоположниками Його живого 'храму' (Ів.17:5-9; Еф.2:20-22), а не з грішними євреями і їх порожнім 'домом' (Мт.23:33-38).

Євреї дійсно спасалися від смерті жертвою і кров'ю пасхального Агнця (Вих.12:5-13; Чис.9:13),
а християни спасаються від гріха і смерті жертвою і кров’ю Христа (1Кор.5:7; 1Пет.1:19).

Смерть людини за гріх Адама наступає не при її сходженні до гробу, а при її народженні, тому з Божої точки зору всі люди вважалися мертвими (Пс.50:7; Мт.8:22).
Але через цілковите виконання Божого закону людина заслуговувала б на життя (Лев.18:5), саме як пізніше через віру в Христа людина переходила 'від смерті в життя' (Ів.5:24).

.Закон не оживляє тому, що ніхто з людей не зміг його виконати (Гал.3:21; Рим.3:20), але якщо б хтось, подібно Ісусу, виконав його, то він був би безгрішним і мав би право на життя (Рим.10:5).

При укладанні Старого завіту в давнину ізраїльтяни приступили до гори Сінай, до посередника Старого заповіту - до Мойсея, і до покроплення крові жертовної тваринної (Вих.2:22,24),
а при укладанні Нового завіту християни уже в 1-му віці 'приступили до гори Сіонської, і до посередника Нового заповіту - до Ісуса, і до покроплення крові' жертовної Ісусової (Євр.12:22,24).

Бачу, ви не хочете відповідати прямо на запитання, а викручуєтеся. Я вас запитую за храм, в якому Ісус якраз і промовив слова: "Ось ваш дім залишається порожнім для вас", а ви про те, з ким був Бог на ваш погляд. Бог всюдисущий.
То все-таки, чи був храм порожнім на момент вечері?

Хіба в Левитах йде мова про вічне життя? Ні. Це ви так сприймаєте. Там про життя земне. Тож, не обманюйте себе і інших. Бог нікому нічого не винен, щоб людина могла з Нього спитати.

Кажете, Ісус виконав Закон. І що? Закон Його оживив? Ні. Бо він - лише безсила буква. Оживив Ісуса Дух Божий. І не через це, що Він виконав Закон, а тому, що Той - Син Бога.

Завіт, тобто союз, не уклався в один момент, а саме, на горі Сінай. Це був лише початок юридичних процедур. Що там було напрацьовано? Перерахую: Перемовини, визначення союзників, погодження створити союз, окроплення народу кров'ю жертви, тобто відділення для союзу з Богом. Отже, була і кров союзу. Далі потрібні були підписи з обох сторін. Бог дав свій підпис на скрижалях, двічі, правда, але дав. І вони були тим нагадуванням для народу, що союз непохитний, зберігалися в ковчезі, скрині, яка так і звалася "Ковчег завіту", і повинна була бути в середовищі народу. А де ж підпис народу? Біля гори Сінай ми ніяк його не знайдемо. Що ще було? Був даний Закон для утворюваного суспільства. І все. А де ж завершення створення союзу? А воно відбулося аж через 40 років. Чому? Бо союз створювався Богом, щоб дати землю нащадкам Авраама, про що власне Бог з клятвою і обіцяв Йому. Без землі союз був би непотрібним. І свій "підпис" народ дав аж при вступі в землю. Аж тоді юридична складова союзу довершилася. Підписом народу була його клятва. Шість колін стали на одній горі, ще шість стали на другій і проголосили клятву, її благословіння і прокляття. І ось лише тоді Союз, чи завіт вступив в силу, став чинним.

9 Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,
10 діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води,
11 щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,
12 щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.
13 І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,
14 але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.(Повт.29:9-14)

От бачите, коли Старий завіт був укладений. Через скільки років після початку становлення. З Новим завітом така сама довга історія. Його становлення не є одномоменто, це - процес. Які юридичні складові уже є? Підпис Бога - ковчег завіту - з'явиться (Об.11:19). Кров Нового завіту вже є - Ісус про це оголосив, що саме Його кров є кров'ю Нового завіту. Але самого завіту, союзу ще нема. Нема звільненої землі, нема зібраного народу, союзника, на цій землі. Навколо чого створювати союз?

Старий завіт належав єврейському народу, а Новий завіт належить усім народам,
адже його посередник Ісус викупив усіх людей і усіх їх до Себе приведе (Євр.12:24; 1Тим.2:5,6; Ів.10:11,16).

В новому завіті Бог дає людям життя по благодаті через відкуплення Христом (Рим.3:24),
а в старому завіті виконання Закону давало життя (Лев.18:5),
але ніхто з євреїв не зміг виконати його, тому ніхто ним не виправдався (Рим.3:20).


На момент Пам’ятної вечері Єрусалимський храм не був порожнім щодо служіння там євреїв,
але він був порожнім щодо Божої і Христової ласки (Мт.23:37,38),
яка тоді перейшла від невірних євреїв до вірних християн (Лк.22:28-30).

Виконання Божого закону дає вічне земне життя (Лев.18:5; Пс.37:29),
саме так як Адам мав виконувати Божі заповіді і жити вічно в раю.

Так, завдяки виконанню Божого закону Ісус міг жити вічно на землі,
але Він пожертвував це своє людське життя заради викупу людства,
за що отримав від Бога високе небесне духовне життя (Ів.10:17; Фил.2:8,9).

Кров – це печатка, яка затверджує і задіює завіт.
Старий завіт був укладений при горі Сінай і затверджений кров’ю тварин
після жертвопринесення їх Мойсеєм (Євр.9:18-20),
а Новий завіт був укладений на таємній вечері і затверджений кров’ю Ісуса
після Його смерті (Мт.26:27,28; Євр.9:16; 12:22,24).

Ніколи Бог не пропонував іншим народам Свій союз. Цього ви в слові не знайдете. Це ваша видумка.

Отакої. Божа ласка виявляється перебувала раніше в храмі. Де ви таке вичитали?

А ви не порівнюйте Адама до гріхопадіння з його нащадками. В Адама смерть ще не ввійшла, а усі інші вже стали носіями смерті. Який закон нівелює смерть в тілі? Ніякий. Людина належить смерті. Так. Якби Адам не впустив в себе смерть, то жив би і не помирав. Але ж впустив. І тепер людина не може не померти. Лише оживлення зробить її вічною. А закон не оживляє. Оживляє Дух. І то тільки після того, як людина помре (1Кор.15:36). Бо так запроектував Бог.

Хто вас навчив, що завіт був тоді затверджений? Такого не було. Кров'ю народ був відділений для Бога. Щодо затвердження завіту потрібно було народу успадкувати землю. Завіти для народу Божого, щоб володіти обіцяною землею. Ще раз привести вам слова з Повторення закону? Одного разу мало? Ви не сприйняли слів Мойсея? Добре.

9 Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,
10 діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води,
11 щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,
12 щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.
13 І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,
14 але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.(Повт.29:9-14)

Ви бачите слова "сьогодні"..., "щоб ти увійшов"..., значить до цього часу ще не увійшов в завіт. Ви розумієте зміст цих слів?

Новий завіт є укладений між Богом і всіма людьми, як сказав Ісус
‘оця чаша новий завіт у Моїй крові’ (Лк.22:20) і повелів ‘пийте з неї всі’ (Мт.26:27),
адже Він як посередник Нового завіту є посередником між Богом і всіма людьми,
а не лише євреями (Євр.12:24; 1Тим.2:5,6).

Про єрусалимський храм Бог сказав: ‘Я освятив той храм, щоб покласти Ім’я Моє там аж навіки.
І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні’ (1Цар.9:3).
Тобто, поки Ісус не прийшов і не відкинув невірних євреїв і їхній дім (Мт.23:33-38),
то Бог духом перебував у Храмі і проявляв Свою ласку.

Вище говорилось, що через Адама люди стають грішними і мертвими
вже при своєму народженні (Пс.50:7; Мт.8:22).
Однак вже у старому завіті через досконале виконання Божого закону
вони теоретично могли повернутися до життя (Лев.18:5),
але оскільки практично ніхто не зміг виконати той Закон, то люди можуть перейти
від такої смерті до життя лише через віру і благодать Христа (Ів.5:24; Рим.3:20-24).

В 1Кор.15:36 апостол Павло говорить не про першу адамову смерть, а про жертовну смерть
покликаних до небесного життя християн (Євр.3:1), які христилися у смерть Христа (Рим.6:3)
і мусили пожертвувати своє людське життя, щоб воскреснути в духовному тілі (1Кор.15:42-44).

Пророк Єремія і апостол Павло написали, що Бог склав старий завіт з євреями тоді,
коли виводив їх з Єгипту (Єр.31:32; Євр.8:9), а не коли вводив їх в Ханаан.
А в Повт.29:9-14 Мойсей лише повторює цей завіт для нового єврейського покоління,
яке пізніше Ісус Навин мусив обрізувати, адже попереднє покоління загинуло в пустині (Іс.Нав.5:6,7).

То що робимо зі словами Павла:
вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, (Рим.9:4)

Павло чітко каже, що завіти належать Ізраїлю. І ми з вами про це вже говорили. Всім іншим народам належить благодать в Ісусі Христі. Але не завіти. Так як Старий завіт не належав всім людям, так і Новий не належить всім людям, лише Ізраїлю згідно клятви Бога. А клятва є непорушною. Я ще раз вам наголошу, що тіло Ісуса Христа не потребує завіту, союзу з сильним Богом, тому що це не суспільство, яке компактно проживає на землі, щоб мало потребу в захисті Бога від загарбників. Тіло Ісуса формується з усіх народів по благодаті, по вірі, що з'явилася без закону. А завіти передбачають наявність закону: написаний на папері в Старому завіті, і написаний в серці людини - в Новому. То ж не намагайтеся впихнути ось це тіло, якому голова Ісус, в завіт, союз. Їм Бог не союзник, а Отець. І вони - не союзний народ, а діти. А Ізраїль - союзний народ.

Так і я ж про це, що храм не був порожнім на момент вечері. То ж і старий союз існував. Поки Ісус був живим, старий союз не міг не бути чинним. Бо все, що відбувалося з Ісусом повинно було бути в рамках чинного союзу. От коли Ісус помер на хресті, то що сталося в храмі? Розірвалася завіса. Ось цю подію можливо і можна вважати моментом, коли Бог залишив храм. Але і це ще не кінець Старого завіту.

Яким чином? Який механізм для цього передбачений?

І якими словами Павло про жертовну смерть віруючих говорить в 1Кор.15:36?

Ви кажете, що Бог склав завіт саме коли виводив з Єгипту. То Червоне море вони переходили вже будучи в завіті? З Єгипту ж вже вийшли. Якась нісенітниця виходить.
А давайте прочитаємо:
9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. (Євр.8:9)
То коли Бог взяв ЇХ за руку? Коли народ перебував в Єгипті? Чи коли покликав Мойсея до палаючого куща і дав завдання вивести народ? І для чого Бог виводив народ з Єгипту? Яка мета? Читаємо:

7 І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.
8 І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.(Вих.3:7-8)

Отже, вихід з Єгипту робився для того, щоб ввести народ до Краю, визначеного Богом. Про це клявся Бог Аврааму, - дати його нащадкам землю для проживання і захистити їх там Своїм союзом. Так Бог і зробив, взяв за руку і повів з Єгипту в землю обіцяну. І вів 40 років. І коли привів до землі, то і завершив складання всіх юридичних процедур для створення союзу, щоб той набрав ваги і чинності. Саме про цей момент народ мав пам'ятати, момент, коли Ізраїль став народом Бога, вступив в завіт, союз і клятву Бога.