Каятися треба перед Богом звичайно, тому що тільки Він прощає гріхи, але признаватися, сповідувати (говорити те саме) можна перед людьми і саме про це пише Яків.Як. 5:16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. А признаватися для того, шоб ця людина, яка взнає про твій гріх підтримала в молитві. Особисто я ходила на сповідь і не через якісь "страшні" гріхи, а щоб отримати мудру богонатхненну пораду, духовну підтримку і я отримувала більше благословіння, ніж очікувала. І в підлітковому таборі, будучи наставником, мала довірливі розмови із дівчатами, які не не сміли підходити до братів зі своїми дівчачими переживаннями, (потім їх у "важких випадках" відправляла до служителів). Через це вони свідчили потім отримували звільнення від своїх проблем. Так що будемо робити так, як пише Павло Гал. 6:" Носіть тягарі один одного..."

Я уже десь про це писав. Я впевнений що самі по собі без покаяння грішника чи віруючого апостоли не могли прощати гріхи.
Я розумію так, от наприклад, людина прийшла каятися, потім знов грішить, і так по кругу. І тут служителі мають право не давати її покаяння, до того часу коли вона не покаже своє покаяння ділами. А так щоб самі по собі апостоли прощали гріхи, вони цього не робили.


Протестанти знають і деякі католики, але в основному щоб захистити своє відступлення від Святого Писання придумали катехизм. Який на практиці є вищий за Писання.
Якщо чогось немає у Писання вони тоді зсилаються на постанов пап і соборів, які вважаються не помильними.

Якщо уже заговорили про відступлення то скажіть, як у вас ставляться до таких догм як чистилище, не помильність пап, ікони.... поки що хватить.

Ви самі відповіли на своє запитання: обрядом. Мертвим релігійним обрядом. Дехто, правда, говорить, що після сповіді стає легше, але так само і після сеансу з психологом стає легше. Взагалі, людина коли ділиться своїми переживаннями з іншою, їй стає легше.
А сповідь має бути не обрядом, а реальним! Причому сповідатися мусиш іти не до священника, а до людини, яку ти образив, або перед якою завинив! Якщо ти образив близьку людину, то навіть Бог тобі не допоможе, поки не примиришься!

Згідний з Підсніжником що обряд сам по собі немає жодної дії-ба більше якщо поклонятись самим обрядам це порушувати 1.заповідь...Отже людина має мати внутрішнє наповнення,віру-обряд це другорядне.Чому все таки сповідь? Я вибачаюсь перед людиною яку образив вона мені пробачає та ось чи вибачає мені Бог?!? Сповідь дає можливість закрити це питання сповна!!!

А чому ви так думаєте, що сповідь вирішить вашу провину перед Богом? Якщо ви завинили перед людиною, вам треба звертатися за пробаченням до цієї людини. Але якщо ти відчуваєш ще й вину перед Богом, то тоді треба просити пробачення у Бога, а не в іншої людини. Це те саме, що якби ти обманув Андрія і пішов до Петра каятися, розповідаючи як ти його обманув, а Петро тобі дає прощення. Чи дійсно Андрій тебе простить тільки тому, що ти до когось іншого пішов і признався в обмані, а Андрію не те що повернути обмануті гроші не збираєшся, але навіть не вибачився? А Бог це навіть більше ніж Андрій, бо Він знає все. Це смішно, завинити перед Богом, а просити пробачення у людини!

Братику ось дивись: Є Бог є Андрій є Петро! Андрій будучи сусідом по паркану в Петра краде курку і тим самим чинить гріх.Також цей гріх Андрія безумовно бачить Бог. За недоспаненими ночами за свою провину, Андрій вирішує повернути курочку Петрові,щиро зізнається що був неправий і розчулений Петро таки пробачає сусіду.Казалось би питання вирішене царює мир і спокій...Але ж ми забули про найголовніше,як на це все дивиться Сам Бог-Він же Суддя як кожному з нас так і в наших суперечках чи не так? Отже потрібно належне віддати і Йому-піти до СПОВІДІ,РОЗКАЗАТИ ЯК Я ВКРАВ У ПЕТРА,ПРО ТЕ ЩО ВІН МЕНІ ПРОСТИВ-І Я ХОЧУ ГОСПОДИ ЩОБ ТИ ТАКОЖ МЕНІ ПРОСТИВ-Я КАЮСЬ!!! І після всього цього я змушений отримати покуту-бо гріхи є різні і ступінь покути також(якщо мова йшла б про те що я Петра вдарив сокирою і він довго лікувався-то безумовно покута була б іншою,суворішою...) але рівень Андрієвої провини може встановити тільки Бог(часом правоохоронні органи) і ніяк вже не ми самі!

Якби ви дійсно вірили у справедливий Божий суд, то не вдавалися б до правоохоронних органів!
Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 1Ів.1:9
Не треба іти до третьої людини (священника) щоб Бог простив гріх. Треба іти до Бога.

Якщо хтось скоїв важкий злочин то в незалежності чи ця людина вірить в Божий Суд чи ні-ним як правило правоохоронні органи самі зацікавляться-так вже є в нашому суспільстві...Ви мені так і не відповіли на давнішнє питання як ви особисто очищаєтесь від гріха-чи може ви зовсім безгрішні?!? Дуже вже мені цікаво що на сьогоднішній день може бути краще чим сповідь?

Висловлю мою думку. Краще ніж сповідь це взагалі не грішити. )) Але це крім Христа, ще нікому не вдалось. "Бо ВСІ згрішили, і позбавлені слави Божої". А Божа справедливість говорить " Зарплата за гріх- смерть". Але Бог полюбивши своє творіння відав за нас на смерть свого Сина. Тепер для грішних людей, є надія- І.Х "Діточки мої- це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,- Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу." 1Івана2:1,2. Тому інколи достатньо попросити прощення в Отця, в імя Ісуса Христа. Інколи якщо така молитва не дала звільнення, то Писання вчить Отже признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись Якова5:16

Тобто ви вважаєте що поговорити з товаришем про свої гріхи є чимось більш угодним Богу чим Тайна Сповіді? Тоді мені видається краще піти до фахового психолога який і вислухає і щось порадить -тільки ось рівня провини перед Богом не визначить і покути не дасть...

Ні, я так не вважаю. Оте признавайтесь один перед одним, включає в себе і сповідь перед священослужителем. А інколи і перед всією церквою(на членських зібраннях). Просто деколи вистачає щиро сказати "Боже прости" і відчуваєш прощення. Інколи потрібно повертатись назад і справляти пройдешнє(миритись, просити прощення...) а іноді без сповіді ніяк не обійтись. Хочби як не каявбись, і не оплакував вчинок. Совість всеодно буде гризти, поки не сповідаєшся. І ще одне , просто поговорити про гріх чи то з товаришем, чи то з служителем, це значить марно провести час. Потрібно не просто поговорити, а ще й щиро розкаятись, і зненавидіти гріх, тоді буде результат! ПРАВИЛЬНЕ ПОКАЯННЯ включає в себе:
1)Усвідомити гріх;
2)Визнати себе виним;
3)Винести на світло(сповідати);
4)Залишити(більше не грішити).

Тобто рівень провини визначається власним сумлінням-якщо не допомагає проста молитва до Господа Бога тоді йдем до священнослужителя на сповідь?Я вас правильно зрозумів?

Власне я так чинню.

Підхід цікавий і я думаю він має право на життя-а ось як ви все таки дивитесь на регулярну сповідь скажімо 1раз в місяць,не чекаючи стану Душі коли молитва вже не допомагає...Бо я спілкувався з людьми які так чинять на протязі 5 років і вони кажуть що це дає можливість в більшій мірі контролювати гріх..?

Якщо чинити сповідь "по графіку" лише по обряду, то користі мало. Якщо ж є бажання "розвязатись" а не "відмазатись", щиро покаятись, то регулярність тут не заважає. Правда тут існує небезпека перейти на поверхневість, сповідатись ради відмітки, не жаліючи за вчиненим. Часто буває що люди чекають чергового спомину смерти І.Х, щоб покаятись, це не завжди правильно. Каятись потрібно тоді, коли знаєш що є в чому.