Я згідний, що випробування сприяють нашому духовному ростові. Але це не один фактор. Я скажу так: духовний ріст впливає на вміння закривати свій дух.(не тільки випробування чи перенесені образи). Є багато факторів, які впливають на духовний ріст.

У моєму розумінні перемогти образу можна лише тоді коли у нас є любов до тої людини (любов досконала, бо найчастіше ми ображаємося на людей котрі нам дорогі) і коли ми розуміємо природу людей що вони не є досконалі. Образа - ознака слабості людини. Тож треба мати таку любов, яка би перемогла ці атаки сатани.

Звичайно, багато є таких факторів. Але зараз ми говоримо про образи. А щодо закритого духа, то часто таке трапляється саме на початках нашого увірування, коли Господь закриває наш дух, щоб ми навіть не замічали якихось образ. А згодом Він вчить нас, щоби ми робили перші кроки сами, вчилися сами закривати свій дух від образ. І тоді образи ранять наше серце, ми втікаємо до Господа, Він нас потішає, і так ми зростаємо духовно. А інакше ми б не змогли зростати.

Згідний.

Незрозумілий вираз "закритий дух", або "Господь закриває наш дух". Це щось з розділу містики або філософії. Здатність ображатися, як і "не замічати" образи має і зовсім невіруюча людина. Цікаво як Бог закриває дух невіруючої людини? Здатність не помічати образ лежить в площині таких християнських та людських цінностей, як любов до ближнього, терпіння, співчуття, розуміння, доброта, турбота. Саме любов до ближнього, яку дає нам Бог, допомагає нам не тільки перебороти образи, але й не помічати їх.

Тут згоден... А ще я би добавив, що коли ми ображаємося, то це нам свідчить, що ми ще не остаточно умертвили своє "Я". Але якщо ми себе вважаємо за ніщо, то тоді ніяка образа нас торкнеться.

Тобто ми пізнаємо через образи, що ми ще тілесні, а тому йдемо до Господа і каємося у нашій самовпевненності... і Господь нас прощає і утішає... і так ми зростаємо духовно!

"розчинити" своє "я" і не буде тоді того, кого принизили.

образа є тоді гріхом, коли ображений не хоче розуміти жодних аргументів іншої людини і бачить себе найображенішим за інших

Тобто, іншими словами, забути про образу...

Подолати образу, в дійсності, буває важче ніж уявляється... Думаю, тут треба добряче попрацювати у своїй самооцінці і умертвлення свого "я". А це не легко...

А що значить "умертвення свого "Я"?

Найперше тобі потрібно чесно глянути на свої переваги та недоліки.
Якщо той хто хотів тебе образити сказав щось путнє, але просто не тим тоном... то я щиро дякую йому за пораду!
А якщо його слова безпідставні, то я не дозволяю їм формувати мою думку про себе.
Проте я ні в якому випадку не ображаюсь на нього чи не стараюсь відомстити. Просто не дозволяю і забуваю, а навіть ще й співчуваю таким людям...
Не слід дозволяти нікому формувати твою думку про тебе! Окрім Бога, звичайно.

це означає убити свою пиху (гордість)

Мені сподобалися слова ЛМакса: ""розчинити" своє "я" і не буде тоді того, кого принизили."
Образи не так легко відкидаються як ти пишеш. Образи на то і образи, що зачипають за живе, і хочиш того чи ні - людина ображається. Образи можуть мати місце навіть без приниження. Наприклад, найпоширеніші образи: з кимось забув привітатися, той вже не вітається у відповідь, потім ти вже свідомо не вітаєшся, і пішло поїхало.

Але ж поняття "Я" включає більше, аніж просто пиха!!!