Чи може сестра вийти заміж за брата, до якого в неї нема ніяких почуттів? В мене в житті cклалася така ситуація, що до мене має серйозні наміри один брат, до якого я не маю ніяких особливих почуттів. Більшість близьких і друзів радять мені не довго не думати, а виходити заміж. Але я боюся, що не зможу прожити з цією людиною все життя, тим більше, що мені по серцю інша людина, з якою в мене практично немає шансів бути разом. А рішення треба приймати зараз, поки не пізно і я не наробила помилок. Поділіться своїми думками з цього приводу

Важко тут щось мудре порадити... Якщо не маєш симпатії, то краще відмовити або запропонувати час на випробування (на роздуми). Я думаю, що час повинен розставити всі крапки над "і". Ну це на мою думку, що з цим поспішати не треба. Адже один нерозважливий поступок може стати тягарем на все життя. А як часто теперішні християни розлучаються...
А також за цю справу потрібно молитися - і Бог сам дасть чітке розуміння Його волі.

Обережним треба бути в такому випадку. IMHO: Спочатку треба помолитися, щоб дізнатися, чи є воля Бога на ваш шлюб. Я вірю: коли Бог проговорить в серце, що саме ця людина - твоя половинка, то любов до неї прийде сама, прикладеться, так би мовити. Якщо ж після молитви ніяких змін, все одно немає почуттів, сумніви - то однозначно не треба. Дуже важко буде жити з тим, кого не любиш.

Хоча що стосується любові, то у мене є ще така думка (може я не правий, то поправте): якою не була б любов (захоплення) між юнаком та дівчиною, що власне приводить до шлюбу... за місяць-два любов розвіється, і жінка побачить що її чоловік простий Іван, а чоловік побачить в дружині звичайну Марусю...

Тому думаю, що у шлюбі важливо навчитися любити того, кого потрібно, а не лише найкращого та найкрасивішу!

Я лише частково з тобою згідний. Я думаю, що через декілька місяців проходить емоційний пил, і лише тоді стає видно чи справжня любов це була, чи лише порив похоті. Саме тому розпадається багато шлюбів в світі. Тому варто провірити чи ті почуття, що в нас є - справжня любов, яка я чув в процесі спільного життя зростає, чи це молодеча пожадливість. Але я думаю, що одружуватись варто лише тоді, коли є любов. Згадаймо Соломона, який одружувався по розрахунку, до чого це його привело.

До Вінслет: легко сказати помолитися і дізнатися чи є воля Божа на шлюб. Після молитви сумніви ще збільшуються, але думається: "Чи не поклала я такі рамки, в які той, хто призначений Богом не може поміститися?"
До Сонячника: як це любити кого потрібно?! Хіба це любов, котра любить того, що потрібно, а не того, що неможливо не любити?

Я вважаю, що любов можна поділити на такі складові:
1) симпатія - те що виникає підсвідомо, не залежно від нашого бажання, залежить від нашого сприйняття зовнішності, голосу, манери тощо;
2) жертовність - те що залежить від нашого бажання, вміння жертвувати собою заради когось.
Так от, я думаю, що заповіді "любіть один одного", "любіть дружин своїх", "любіть ворогів своїх" тощо стосуються власне "жертовності".
Що стосується симпатії, то це почуття є вирішальним при обранні половинки... але симпатія скоро проходить...

Тепер ще одне питання: чи знаходив хтось біблійні приклади про любов дружини до чоловіка?
Я думаю, що для дружини достатньо коритися чоловікові та слухатися чоловіка. А чоловіки повинні любити своїх дружин.

Я добре розумію твій стан невизначеності, Олесе!!!

У мене, до прикладу, багато знайомих віруючих дівчат.
Але я не знаю і що ж робити???
Іноді здається, що одна призначена Богом і постійно та сама.
У моєму серці багато питань.

Така картина виходить, то ти бажаєш, а у неї якісь інші інтереси.
То вона цікавиться, а я вже встиг комусь щось сказати.
І, таким чином, мотиляєшся.

Має все свій час під сонцем.
Така моя відповідь особисто для себе.

Чого ти засмутилася, Олеся? Від людей важко дочекатися мудрої поради. Але я бачу, що Господь тобі Сам дає відповідь. Я згідний з Вінслет, що сумніви, які ще більше посилюються після молитви, і є цією відповіддю. Адже коли Господь благословляє справу, на серці зовсім інші переживання. Це по-перше.
По-друге: не знаю, чи хтось може пояснити, що таке любов, але у такій справі, я думаю, повинна бути хоча би якась симпатія. Не думаю, що ти сама ставиш якісь рамки Господу, бо це від людини мало залежить.
По-третє, не думаю, що є потреба поспішно приймати якесь рішення, щоб не було пізно. Тут пізно не може бути. Якщо він має серйозні почуття, то певне відтермінування буде лише випробуванням, а тоді все стане на свої місця, стане все зрозумілим.
Я тут не бачу жодної причини поспішно приймати рішення.
Не сумуй, нехай Господь потішить твоє серце Духом Святим.

Мені здається, коли вже є сумніви щодо потенційного члена подружжя (супруга), то не варто пов'язувати стосунки, бо це радче на банальну втечу від самотності може виглядати. Не ображайся, будь ласка...
to Winslet:
а якщо нема сигналу від Бога? Ну вже 10-ий чи 15-ий раз нема, то чи можна це розуміти як Волю Божу щодо самотності? Ніби все гаразд у стосунках, нічого "штормового" нема, а щось таки не так. Або ж як нездатність самому/самій розпізнати Божі знаки?

Чому одразу самотності? Ця людина, щодо якої у тебе сумніви - єдина у світі?

Ти певно ніколи не читав Пісню над піснями

Дякую всім за слова потіхи та мудрі поради. Незважаючи на часи невизначеності Бог обіцяє мені, що все закінчиться добре


Я теж довший час так думала. Але побачила, що на практиці все інакше. Коли вже люди побралися, тоді я згідна, що потрібно коритися і проявляти любов. Та чи варто до одруження змушувати себе посміхатися, коли потрібно, згоджуватися з тим, з чим не згоден? Тим більше, що в кожної людини є серйозні промахи в житті, які слід покрити любов`ю, наприклад у цього хлопця - це кримінальне минуле. ...

1. молитися
2. любов може прийти і з часом (якщо,звичайно, немає категорично відштовхуючих факторів на початковому етапі)