Але важливо ще розуміти: від чого ми спасаємося?
Я так розумію, що Бог спасає від рабства тління, а тим самим і від будучого гніву Господнього!
Дух Святий власне навчає нас уникати похотей тілесних і знаходити радість в Господі!

А що це таке - "рабство тління" ?

Тління - це те що не вічне, що минається, тобто все земне, іншими словами - наші тілесні пожадливості. Бути рабом тління - це догоджати нашим забаганкам, ходити за тілом.
Дух Святий вчить нас ходити за духом, пробувати і зростати в благодаті Божій!

За яким "духом" вчить нас ходити Дух Святий?

Адам був створений з пороху земного. І Бог вдунув у тіло Адама дух (дихання) життя, і стала людина душею живою. Тобто дух людини є святою часткою людини, бо він від Бога.
Душа невіруючої людини живе за тілом, догоджаючи пожадливостям тіла, і тим самим умертвляє духовні пориви. Така людина духовно мертва. Коли людина народжується з гори, її дух оживає, і така людина умертвляє тілесні вчинки і живе за духом, який завжди славить Бога!
Тому кожен хто живе за духом, той радується в Господі, той має спасіння, той зростає в благодаті!

Сонячник, погоджуюсь із твоїми думками щодо участі Духа Святого в ділі нашого спасіння. Хотів би дещо ув’язати це із своїми попередніми міркуваннями. Так щоб триматись основи.

А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. (Рим.8:9, 10).
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі. (Рим. 8:14)

Отже Дух Святий це та благодать що з’єднує нас із Христом, що преображає наші розум, волю, почуття і тіло у Христові розум, волю і т.д . А через Христа ми з’єднуємось і з Богом Отцем.
Отже Дар Духа це і є дар нового життя у Христі що спасає. Одержавши Святого Духа у хрещенні ми дійсно можемо сказати „Ті що у Христа христилися у Христа зодягнулися!”

Єдине що зодягнутись то ми зодягнулись, але треба ще навчитись „ходити в цьому оновленому житті” і уникати „похотей тілесних” про що сказав Сонячник.

Віра - впевненніст в невидимім - почткова ступінь знання.
Всяке знання, що ми набуваємо, спочатку було вірою.
Біблійне "Спасіння" - є спасінням від втілення в тіла смертні, що відбувається з нами весь час від початку Творіння світу.
Тіла рослин, тварин, які ми мали раніше та й людські - що маємо сьогодні - тіла відносно маложивущі - смертні.
Тіла які мі будемо мати після спасіння - сонячні та планетарні - довгоживучі.
Праведники в Царстві Батька мого, будуть сяяти як сонця, а ті що приведуть багатьох до спасіння - як зорі".
То б то, В Царстві Небеснім, ті що туди ввійдуть, будуть сонцями або планетами, складуть космічні сімї, та й будуть собі народжувати й ростити дітей - людей, тварин, рослин..., як сьогодні- Матушка Земля з Татусем - Сонцем!

Жодних космічних сімей не буде...
34 Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку. 35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, 36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши. Лук 20

То - Вы чули дзвін, та не зрозуміли звідки він!
В приведеній Вами цитаті, я говорив про стан людини в якому вона перебуває після смерті тілесної.
А про стан в ЦН - дивіться інший мій вислів:"Праведники в Царстві Батька мого...."!

Зрештою, я не думаю, що комусь цікаво знати, як буде добре праведникам в Царстві Батька... навіть, якщо б наш недосконалий розум міг це збагнути. Важливо допевнятися того, яким чином "увірувати" і стати праведником, щоб бути з Господом, щоб бачити Царство Боже вже тут, поки ми ще в тілі. А якщо тут будемо з Богом, то очевидно будемо з Ним і по смерті тіла нашого. Чи не так?

Не в тому справа, щоб знати добре чи недобре, а в тому щоб знати взагалі, що то таке.
Нев тому справа щоб впевнити юнака як йому буде добре коли він стане дорослим і побудує свою сімю, а в тому, щоб дати йому зрозуміти що взагалі собою уявляє доросле життя.

Не треба шукти віри: шукайте пізнання Бога, а все інше - прикладеться!

Ну брат тут дещо утрірує, але про Богопізнання по темі згадав. Власне про Богопізнання говорить і апостол Іоан: «Ото є вічне життя, щоб пізнали тебе - єдиного правдивого Бога, і того, кого ти послав, - Ісуса Христа.» Ін.17:3

Ми в цій темі вже почали говорити про те, що треба робити. Нагадаю ключові моменти:
-кожна людина, коли з’єднується по благодаті з Христом, то стає з ним одної освяченої (обожненої) плоті, тобто одержує життя істинне, вічне з Богом-Трійцею, Царство Небесне.
Як ми з’єднуємось із Христом?:
-Віра, Надія, Любов
-Дух Святий (якого ми одержуєм в Хрещенні) це та благодать що з’єднує нас із Христом, що преображає наші розум, волю, почуття і тіло у Христові розум, волю і т.д . А через Христа ми з’єднуємось і з Богом Отцем.
-ходити в цьому «оновленому житті” і уникати „похотей тілесних
-Причастя Тіла і Крові Христової

Про те саме, тільки словами одного християнина древності:„Спочатку Господь, як зерно входить в душу і зачинається в ній по вірі, потім втілюється в чеснотах плотію своєю; потім поселяється і душею Своєю у знанні(віданні); нарешті втілюється своїм Божеством через сутнісне вселення в душу в таїнстві Євхаристії. Таке об’єднання з Христом переносить на людину всі плоди викуплення спасає і обожнює її”.

Це якась філософія, не чув такого з Біблії.
Всі ознаки які ти навів мають рекомендаційний характер, тобто "ти повинен так робити", а я мав на увазі що необхідно зробити щоб "звершити спасіння". Тобто, зрозуміло що ми спасенні зараз (це крім Сонячника ні у кого не викликає сумнівів), але, як каже Павло, ще не відкрилося що будемо, тобто процес спасіння ще не закінчився. Так от, маючи спасіння зараз, які умови того щоб утримати його да кінця? Або, іншими словами, що може стати перешкодою у спасінні? Прошу віднестися до цього питання з обережністю.

Філософія, якщо вона християнська(богословя), непагана річ. Свого часу вона відіграла вагому роль в утвердженні християнства на теренах Римської імперії і збереженні єдності віри серед християн.
У цитаті з попереднього мого посту йдеться про повноту єднання з Христом. Що конкретно не зрозуміло у виділеній тобою фразі?

В тих словах апостола, на які ти посилаєшся, є відповідь на твоє питання.
«2Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що ми будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. 3Iкожний, хто має цю надiю на Нього, очищає себе, бо Він чистий. 4Усякий, хто чинить гріх, чинить i беззаконня; i гріх є беззаконня. 5Iви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, i що в Ньому немає гріха. 6Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його i не пізнав Його.» (1 Ів. З, 2-6).

Твої слова «Маючи спасіння зараз, які умови того щоб утримати його до кінця?» передбачають впевненість окремої людини у особистій спасенності зараз. Як казав Сонячник (в іншій темі), навіть апостол Павло, не був такий впевнений. Кожний «убогий духом» християнин може надіятись, що він зараз спасений, відчуваючи в міру своєї святості стан блаженства. І продовжувати „зі страхом і трепетом здійснювати своє спасіння».
І щоб утримати оцю надію на особисту спасенність до кінця, треба намагатись завжди і до кінця перебувати в Ньому. А для цього треба завжди намагатись виконувати ті «рекомендації», про які я говорив вище.