Дуже часто виникають запитання зокрема тут:
- А чому це не можна?
- Чи можна це християнину?
- А це заборонено?!
- А чому у нас прийнято в церкві саме так?

Давайтке разом виясняти, згідні?

Чому заборонена косметика?
Моя думка це звязано з державою в якій ми(наші батьки) жили СССР,
такі речі як:
-нейлонові косинки, костюми, вітання поцілунком в губи ч-ч, ж-ж, та багато іншого було загально прийнятими, що перейняла церква...
Також таке як косметика, жіночі штани(до 67 р.) були забороненні країною, доречі навіть в 67 р. коли пішла мода на них, майже всі ресторани не впускали в штанах жінок....
Чомусь мені здається що це перейняли церкви на той час, й ввели в правила церкви.....

Чи знаєте ви, що якщо поставити суворі умови: "Не можна!!!", "Заборонено!!!!" і т.п., то чим більше будуть забороняти, тим більше людей буде приваблювати заборонене? Чи не спостерігали ви такого за собою? Я - так, і можу це сказати не тільки стосовно церковних правил. Думаю, жорстких правил встановлювати ніколи не варто, тим більше в церкві, бо вона не на церкву буде схожа, а на монастир якийсь.

Звичайно, сказано в Писанні, що ми вільні в усьому: "Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!" (Гал. 5:13) і що все нам дозволено, але не все корисно. Але волею ми власні розпоряджатися самі, і користуємось волею в міру нашого духовного стану. Як часто ми вважаємо людину "недуховною", "небогобійною", "догождаючою своєму тілу", тому, що вона робить те, що "у нас не прийнято", і нам навіть на думку не спадає, що у неї кращі відносини з Богом, чим у нас...

Які заборони ви знаете? Ваша реакція до них?
Які Заборони ви прахуєте правильними які без підставними, можна з прикладами.

Я загалом згоден з Вінслет, бо Бог дав людині право вибору як їй поступати. Але Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе.

Давайте розглянемо один з перших прикладів заборони: На початку Бог заборонив Адаму їсти з дерева знання добра і зла.
У третій кн. Буття читаємо:
1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? 2 І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, 3 але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. 4 І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! 5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. 6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв... 24 І вигнав Господь Бог Адама...
Отже, Бог заборонив Адаму, але в той же час дав йому волю. Але ворог душ наших зумів звести Адама, за що Адам поплатився.

Давайте спробуємо розібратися що таке ЗАБОРОНА!
Заборонити - згідно тлумачного словника значить:
1) не дозволити щось робити (з.курити, з.плавати);
2) визнавши суспільно шкідливим, непотрібним, не допустити до застосування/використання (з.азартні ігри, з.пропаганду війни).

Будь-яка заборона має певну мету:
1) добра, корисна мета (запобігти нещасному випадку, запобігти суспільної шкоди тощо);
2) не добра, викликана заздрістю чи ненавістю до підлеглого (випробувати когось, роздратувати когось, помстити комусь тощо).

Очевидно, що забороняти має силу лише вищестоящий: тобто Бог може заборонити будь-якій людині, Христос - Церкві, пресвітер - членам церкви, начальник - підлеглому, старший - молодшому, чоловік - жінці, батько - дітям тощо.

Часто заборона обмежує права підлеглого, що викликає спротив проти заборони, а тому ми здатні йти на переступ заборони, як уже вище писала Вінслет.
Чи повинні християни забороняти? (напр., чи варто батькам забороняти неповнолітнім дітям пити пиво чи курити?)
Я думаю, що не потрібно забороняти, але потрібно пояснити (чи показати), яким може бути результат, якщо буде робити те чи інше.

Як християни повинні ставитися до заборон?
Біблія вчить, щоб корилися:
Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. (Євр.13:17)
Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа... (1Петр.2:13)
Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. (1Петр.2:18)
Так само дружини, коріться своїм чоловікам... (1Петр.3:1)
Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного... (1Петр.5:5)
АЛЕ: Бога повинно слухатися більш, як людей! (Дії 5:29)

Отже, висновок: будь-якої заборони, що не служить проти Божої волі, християнину потрібно дотримуватися, але забороняти комусь не слід (не рекомендується ).

Залишається добавити, лишень то що навчайте, а не забороняйти

Отже, будь-якої заборони, що не суперечить Божій волі, християнину потрібно дотримуватися, але краще навчати когось, аніж забороняти.

Колосянам 2:16-23
Що значить заборона не суперечить волі Божій? Або це Його заповідь, Його настанова, Його заборона. Або ж усяка заборона що не є волею Божою, є людською забороною і свідченням плотського людського розуміння.
Чи ви важаєте що чим більше заборонити (так, про всяк випадок, гірше від того не буде, воно ж "не суперечить" Божій волі, Бог буде не проти) тим більше духовними станете, тим більше до Бога наблизитесь?
Це не буде звичайно гріхом, але ви ставите рамки, Богу і собі, і не думаю Господь у захваті від цього. Він хоче щоб ми дотримувалися лише Його заповідей, і виконували Його волю. А додатковими людськими заборонами ми ставимо рамки виконанню Його волі.

Саме про це я і говорю, lightchild!
Ми, християни, не повинні забороняти щось комусь, але краще щоб кожен сам навчався що є Богу приємним.
Але з іншої сторони, християни повинні коритися вищестоячим. Тому й будь-якої заборони, що не суперечить волі Божій, потрібно дотримуватися!
Якщо заборона добра (тобто викликана необхідністю комусь допомогти), то вона не суперечить волі Божій...

Благими намерениями...

Мабуть, коли нам хтось щось забороняє, то слід з'ясувати причину чи підстави цієї заборони, а тоді самому розсудити: якщо ця заборона має благі наміри, то покоритися, якщо заборона викликана не добрими намірами, а отже проти волі Божої, то у такому випадку потрібно покорятися Богу, мабуть...

Я думаю, що ця проблема є болючим місцем для деяких людей. Ця тема стосується виключно психологічних проблем і комплексів, а тому може бути спокійно перенесена у розділ "Моє Я".
Кого ця проблема може хвилювати? Якщо я проходжу мимо елекричного стовпа, на якому написано, що вилазити на нього заборонено, то ця заборона мене не хвилює, бо в мене не було такого наміру. Але для стурбованої, нерозсудливої людини така заборона може стати рятівною.
Тому, проблема заборон найперше хвилює людину, яка у своєму життю пережила травми, повязані із неправильним стилем виховання, що грунтувалося на заборонах. Іншими словами, з дитинства така людина виховується і зростає в атмосфері заборон.
А будь-які заборони - це найперше - моральна травма. Наслідок такого виховання може бути двоякий. В одному випадку може сформуватися надломлена воля, нестійка психіка, а в іншому - людина починає протестувати проти будь-яких заборон і правил, відкидає їх і стає прихильником релігії вседозволеності.
І перший, і другий наслідки - є негативними. Хоча у першому випадку внаслідок своєї схильності до покори людині значно легше знайти Бога і покоритися Христу.
Отже, хоча й заборони можуть бути добрими, грунтуватися на доброму законі - вони формують у людини ті, чи інші комплекси. Оскільки є бажання, є пожадливість в серці - а не можна. Людина страждає, мучиться, або не витримує, зривається і поринає у вир власних пожадливостей.
Але саме для того й прийшов Христос, щоби визволити людину від рабства закону, змінити думки, змінити бажання. Людина, яка прийняла Христа і живе за духом, не хоче йти за пожадливостями, що у світі, не буде користуватися косметикою, бо їй це непотрібно, вона не має намірів зваблювати чоловіків, вона не знає заборон, а шукає того, що є приємним для її Спасителя.
Оце коротко я виклав суть християнства. Якщо хтось справді шукає Царства Божого і правди Його, то можна і далі роздумувати над Біблією, можна привести відповідні місця зі Слова Божого.
А кого мучать заборони - то найперше треба покаятися перед Богом, щоби Він забрав зле серце, а дав "плотяне", яке шукає Господа.

Ця тема стосується виключно психологічних проблем і комплексів, а тому може бути спокійно перенесена у розділ "Моє Я".

Так і зробимо, я не проти.

А будь-які заборони - це найперше - моральна травма. Наслідок такого виховання може бути двоякий. В одному випадку може сформуватися надломлена воля, нестійка психіка, а в іншому - людина починає протестувати проти будь-яких заборон і правил, відкидає їх і стає прихильником релігії вседозволеності.

Згідна. Коли, наприклад, батьки надто часто забороняють щось своїм дітям (причому забороняють і те, що не принесе дітям ніякої шкоди) і за невиконання заборон суворо карають дітей - таке виховання рідко спричиняє утриманню дітей від помилок в подальшому житті, але ненависть до батьків. Те ж саме можна віднести і до церковних заборон - суворо заборонено дівчині одягати штани у церкву, і раптом побачать щось подібне - одразу її "на замітку" або "на вилучку"... Бідь-якій нормальній людині в такому випадку важко не образитись, і шукатиме вона собі іншу церкву, де такі забобони (не заборони!) не практикуються... Люди добрі, це вже не церква, це якийсь релігійно-фанатичний лікувально-виховний заклад... У деяких церквах заборонено заміжнім сестрам носити обручки... Жах якийсь... не хочеться осуджувати тих, хто такі правила-заборони придумує, але хочеться просто їм сказати: "Будьте Божими дітьми, а не суворими вчителями-вихователями".

Людина страждає, мучиться, або не витримує, зривається і поринає у вир власних пожадливостей.

Яскравий приклад тому - приклад Адама і Єви.

Я так розумію, що мене вже записаали в хворого, якого заборони душать загорло.... Спішу вас обрадувати, це не про мене....
Та суди про людину незнаючи її це також не є гарною манерою виховання....
В моєму житті з 15-16 років(тай до цього) заборон не було з сторони батьків чи ще когось, з 2 причин:
- заробляв сам
-духовна праця була на 1 місці в церкві.
Тому батьки тільки благословляли. Виріс я в церкві де 1.200 членів й тебе ніхто не бачив, тому заборон таких аж вже не було, з 17 років трудився в молодіжній церкві де працювали в основному на невіруючу й з невіруючою молодю, тому й тут заборон ніяких ніхто не ставив. а плоди були, церква на протязі 4 років удвоювалась....й росте до цього часу.

А підняв цю тему лиш тому що читаючи цей форум замітив за деякими людьми...ТЕ не можна, а те не личить святим, а так не можна поступати, тому я хочу знати звідки таке береться....з статутів церковних!!! які вже є то їх треба якось оправдати, ось й перекручують слова вино, на сік виноградний, й тому подібне.....
Хто ти милий друже щоб судити й ставити діагноз.....й описувати процес хвороби не знаючи людину?
В нас в таборі завжди правило висіло, будь попроще й люди потягнуться....

Я не зовсім розумію: Бог неправильно виховував людей, чи може зробив помилку?
Відносно бажання забороненого: чи не розумієте ви часом, що блуд не слід називати гріхом, бо комусь захочеться зблудити.
Якщо на дорозі стоїть знак 40, то чомусь його туди поставили (беру в ідеалі), і якщо комусь захочеться поїхати 150, бо бач бажає забороненного, то ті хто ставили знак не винні в тому, якщо він розіб’ється.

Звичайно, ні, хіба ми маємо право звинувачувати Бога в неправді. А приклад Адама і Єви - я мала на увазі що його можна віднести до повсякденного життя: чим більше людині заборонятимеш, тим більше її буде тягнути до забороненого. А ще й якщо знайдеться "змій - спокушувач", так пиши пропало...