Як ви любите гучні безпідставні твердження. "Бог клятвою затверджував завіт з Авраамом!" З чого ви це взяли? А до того завіт не діяв?

Бог дав Аврааму свій завіт ще коли той був бездітний. І дав його з кровною клятвою.
17 І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.
18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата...Бут.15:17,18)

Підстрочник каже "в день той поклав Господь завіт Аврааму". І з цього дня завіт став діючим. І події, які ставалися з Авраамом, тому підтвердження: Бог виконував свої зобов'язання. Вороги Авраама ставали ворогами і Бога, і Той завжди витягував Авраама зі всякої "халепи", з усіх скрутних становищ.

А ви кажете, що цей завіт Бог лише через багато років затвердив клятвою. По-вашому, завіт до цього моменту був мертвий, адже не затверджений завіт не може вступати в силу, щоб діяти легітимно. Як же тоді в рамках цього завіту було дано обрізання для нащадків? (Бут.17:10-14) Адже, хто не обріжеться, той зруйнував свій завіт. Як можна зруйнувати те, чого ще немає? Факт запровадження обрізання говорить про те, що завіт діяв.

Тепер щодо перекладу вашого посилання (1М.22:17,18).
18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. (Бут.22:18)

Як можуть народи самі себе благословляти? Дивно. Їх може благословляти "більший", тобто Бог. В підстрочнику пише правильніше з натяком на те, що хтось їх благословить.
" і будуть благословлені в сімені твоєму всі народи землі".


Це ви вже ходите по колу. Читайте уважно, що пише Павло. Наведу ще раз.
16 А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос.(Гал.3:16)

Обітниця Аврааму дана в тому, що він отримає насінину, яка наплодить йому спадкоємців. Одна насінина, як пояснює Павло. Ісус дав потомство - спадкоємців Аврааму.

Що значить фраза "А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці".
Це означає, що ви - народжені Авраамом, вважаєтесь його ріднею, рідними дітьми, від його сімені, і тому - спадкоємці.

То ж, "насіння" в 16 вірші відрізняється від того "насіння", про яке каже Павло в 29 вірші. Ісус народжує Аврааму дітей, діти ж - ні, лише є дітьми. То ж обітниця була саме про те насіння, яке народить Аврааму його благословіння. Не знаю як ще вам казати. Церква є похідною від Ісуса.

Бог дав Аврааму декілька завітів: щодо його тілесного потомства (1М.15:18), щодо його великого потомства (1М.17:4,5),
щодо обрізання його і потомства (1М.17:10,11), і щодо його духовного потомства – Христа і християн (1М.22:17,18).
Саме той останній головний завіт Аврааму був затверджений Богом клятвою (1М.22:16,17; Євр.6:13,14; Гал.3:16,17,29).

В 1М.22:18 єврейське слово ‘хітбарех’ має основні значення ‘благословляти себе, благословлятися’,
але також воно може мати значення ‘бажати благословення, бути благословенним’.
Всі ці значення відповідають дійсності, адже Христос та християни будуть судити і благословляти світ (Дії 17:31; 1Кор.6:2),
а люди будуть користати з цього благословення і будуть благословенними (Об.21:5-7; Іс.65:21-23).

В 1Кор.12:12,27 апостол Павло пояснює, що Ісус і Церква разом складають одного Христа.
Тому в Гал.3:29 грецьке слово σπέρμα (насіння) також ужито в однині, як і в Гал.3:16, тобто, Ісус і Церква це одне духовне ‘Авраамове насіння’.

Я читаю Біблію і хочеться порівнювати буквальне та символічне, прообразне та новозавітне.
І хто бажає, може також прилучатися до того у цій темі.

В Бут.1:1 написано, що Бог створив буквальне 'небо' і 'землю'.
Але є ще символічне 'небо' - релігійні системи, і символічна 'земля' - політичні системи, які тепер поступово руйнуються (2Пет.3:7; Об.20:11).

В Бут.1:4 написано, що 'Бог відділив світло від темряви'.

Але крім фізичного світла і темряви є ще духовне світло і темрява.

Духовне світло - це правда і праведність (1Ів.2:10),
а духовна темрява - це фальш і гріховність (1Сам.2:9).

В Бут.1:10 згадане море.

Але є буквальне море, і є символічне 'море' - радикали.
В останній час цього злого світу Бог збурить 'море', тобто, збудить радикалів до дій (Іс.51:15).

І тоді затрясеться 'земля' - затривожиться суспільство, а 'гори' зсунуться в 'серце морів',
тобто, влади занепадуть через революційні і анархічні дії радикалів (Пс.46:3).

Та в явному Христовому царстві 'перше небо' (сучасні релігійні системи)
та 'перша земля' (теперішні політичні системи), а також 'море' (радикальні групи)
проминуть, тобто, перестануть існувати (Об.21:1).

В Бут.1:16 згадане сонце (світило велике), місяць (світило мале) і зорі.

Однак є також символічне 'сонце' - Новий Заповіт,
'місяць' - Старий Заповіт, і 'зорі' - духовні вчителі.

Тому в Об.12:1 написано:
'і з’явилась (в першому столітті) на небі (в релігійному середовищі)
велика ознака: жінка (рання християнська церква - Еф.5:31,32),
зодягнена в сонце (сповнена вченням Нового Заповіту),
а під ногами її місяць (на основі вчення Старого Заповіту - Рим.15:4),
а на її голові (під керівництвом) вінок із дванадцяти зір (дванадцяти апостолів)'.

В Бут.1:27 написано, що Бог створив 'чоловіка та жінку', тобто, Адама і Єву (Бут.3:20).

Втім, існує ще другий 'Адам' - Христос (1Кор.15:45),
котрий теж має 'жінку' - Церкву як духовну дружину (пор. Бут.2:22-24; Еф.5:30-32).

Перший Адам і Єва породили тілесне потомство в гріху на смерть,
а другий 'Адам і Єва' (Христос і Церква) породять духовне потомство
в праведності для життя (Рим.5:18,19; 1Кор.15:22; Об.19:7; 22:17).

В Бут.1:29 написано, що Бог, створивши людей, дав їм природну їжу
для підтримки тіла (фізіологічного стану людини).

Але також є духовна їжа (Боже слово - Лк.4:4)
для підтримки духа (внутрішнього психологічного стану людини).

Основна духовна їжа знаходиться в Біблії - 2Тим.3:16,17,
і вона ділиться на ‘молоко’ (прості біблійні істини)
й 'тверду страву’ (глибокі біблійні істини) - Євр.5:12-14.

В Бут.1:3-31; 2:1-3 написано, що Бог ‘шість днів’ формував Землю, а ‘сьомого дня’ відпочив.
Та в Біблії слово ‘день’ не завжди означає звичайну 24-годинну добу, але теж представляє певний період.

Так в Бут.1:3-31; 2:1-3 кожний ‘день’ охоплює період 7000 років, оскільки ‘сьомий день’ відпочинку Бога
теж триває 7000 років (6000 років правління сатани + 1000 років царства Христа – Ів.14:30; Об.20:6).

До того ж, є різниця між творенням Землі і формуванням Землі:
скільки тривав час створення Всесвіту та Землі невідомо (Бут.1:1),
а ось час формування Землі, як написано, тривав шість ‘днів’ (Бут.1:3-31), тобто, 42000 років (6 х 7000).

Отже, разом від початку формування Землі до кінця Тисячолітнього віку пройде 49000 років (7 х 7000),
після чого почнеться 50-а тисяча років, коли Христос передасть царство Богу (1Кор.15:24)
й настане загальнолюдський Ювілей (пор. Лев.25:8-10), і тоді праведні люди успадкують Землю (Пс.37:29).