Суть певних слів переважно треба визначати по самій Біблії, яка розрізняє символи і прообрази.

Символи – це речі, які умовно позначають щось, наприклад: ‘поле’ – світ (Мт.13:38), ‘води’ – народи (Об.17:15) і т.д.

Прообрази – це особи і речі, які зображали майбутні події, наприклад: Авраам і його жінки відображали Бога і його заповіти (Гал.4:22-24) і т.д.

Правильно, лише з Біблії, а не придумувати самому. Якщо сказано в Біблії, що це - символ, то це - символ. Якщо - іносказання, то це - іносказання. І не називати це прообразами.

Тут нема питань, так написано.

О, а тепер вчитайтеся в своє твердження. Хто відображав Бога? Авраам? Про що це ви? Хіба людина може відображати самого Бога?

Ще раз, прообраз не відображає. Прообраз є попередньою версією наступної. От дивилася недавно відео роботи старовинної запальнички, де видобування вогню відбувалося черех хімічну реакцію. От автор передачі резонно використав термін "прототип" і сказав, що це - "прототип" сучасної запальнички.

В Біблії багато чого не написано прямо, але Бог дав нам розум, щоб ми логічно роздумували над Святим Письмом.
Якщо ‘жінки’ Авраама відображали ‘заповіти’, то сам ‘Авраам’ відображав ‘Бога’, який уклав їх (Гал.4:22-27; Іс.54:1-5).
Бо як Аврааму належали ті жінки, від яких народились тілесні діти, так і Богу належали ті заповіти, від яких народились духовні діти.

Тобто, загальна картина цих прообразів наступна:
Авраам, Аґар, Ізмаїл –– Бог, Угода Закону, Ізраїль.
Авраам, Сарра, Ісак –– Бог, Угода Жертви, Церква.

Ото ж, власне. Роздумували, а не придумували. Тим більше, що Павло попереджав:

6 Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.(1Кор.4:6)

Ото ж. Про жінок Авраама в іносказанні написано? Написано. А про Авраама, як про відображення Бога? Написано? Ні. То чому мудрите поверх того, що написано? Не бажаєте слухати духовного Павла?

Якщо Аґар і Сарра відображають Божі заповіти (Гал.4:22-24), а Ізмаїл і Ісак відображають Божі народи (Гал.4:25-28),
то відповідно Авраам відображає Бога, для Якого заповіти є духовними ‘жінками’, які родять Йому духовних ‘синів’ (Іс.54:1,5,6,13).

Ще раз: Агар і Сарра - це іносказання.
Ізмаїл ніде не названий Божим народом. Сказано, що від нього піде славний, чи великий народ.
Якщо Агар і Сарра - це іносказання, то нема ніякого "відповідно" щодо Авраама. Не на-пи-са-но. Зрозумійте. Не можна додумувати те, чого немає в писанні.

Ізмаїл відображає Ізраїль (Гал.4:25), який є старозавітнім вибраним Божим народом (5М.7:6),
а Ісак відображає Церкву (Гал.4:28), яка є новозавітнім вибраним Божим народом (1Пет.2:9,10).

І як Аґар і Сарра не могли б народити тілесних дітей без Авраама,
так і Угода Закону і Угода Жертви не могли б народити духовних дітей без Бога.

А з чого ви взяли, що Ісак відображає церкву? Придумали ще новозавітній народ Божий. Немає ще Нового завіту. Павло чітко каже про те, коли він настане. Скільки ж нам ще про це говорити.
Ви посилаєтеся на 4 главу Галатів, як на слова до Церкви, але це слова до колишніх підзаконних, а значить, до Ізраїля. Читаємо від початку глави.

1 Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім,
2 але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько.
3 Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.
4 Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,
5 щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.
6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа. (Гал.4:1-7)

Про кого йде мова? Про поган, які ніколи не були під Законом? Ні. Йде мова про Ізраїля, який був у рабстві через Закон. І це перший завіт, що народжував у рабство. Завіт, де правив Закон. Тому і Ісус підкорився Закону і викупив Ізраїля з рабства. І тепер Ізраїль вільний від Закону, помер для Закону. Ісус - кінець Закону. І Ізраїль з раба став сином Богу, спадкоємцем обітниць саме в Ісаку, достатніми для майбутнього Нового завіту. Для цього Ісус і помирав за них, щоб усиновлення вони прийняли.

А поганам Бог дає усиновлення з милості, а не з обітниць.

Апостол Павло пояснює, що ‘не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але:
в Ісаку буде насіння тобі; цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння’ (Рим.9:6-8).

До того ж, він уточнює, що таким обіцяним ‘насінням’ є Христос і Христові, тобто, християни, а не євреї (Гал.3:16,29).
Тому Ісак, який приносився в жертву Богу (Євр.11:17), відображає Ісуса і Церкву, які теж пожертвували себе Богу (Рим.12:1).

Ну і чого ви не хочете цитувати наступний вірш, в якому й пояснюється суть обітниці:

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.(Рим.9:9)

То в чому проблема? Обітниця діє лише для дітей Ісака. Авраам мав і інших дітей після смерті Сари, але то по плоті. Та й Ізмаїл від служанки - це теж по плоті. Вісі вони не успадкують обітниць, що для Ісака.

Навіщо ви перекручуєте? Павло пише про обіцяне насіння як про одне насіннячко, Христа. Читаємо.

16 А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос. (Гал.3:16)

А ви ще "християн" добавили від себе в Божу обітницю. Навіть Павло не дозволив собі ревізувати Бога.
Тому подальше ваше твердження:

"Тому Ісак, який приносився в жертву Богу (Євр.11:17), відображає Ісуса і Церкву, які теж пожертвували себе Богу (Рим.12:1)."

не істинне, бо базується не на словах Павла, а на вашій добавці. Тому, даруйте, не погоджуся.

Так, основна Авраамова обітниця була лише для дітей Ісака, але не по тілу, а по духу, бо написано: ‘А ви, браття (християни), діти обітниці за Ісаком!
Але як і тоді, хто (Ізмаїл) родився за тілом, переслідував того (Ісака), хто родився за духом,
так само й тепер (тілесні євреї переслідують духовних християн)’ – Гал.4:28,29.

В тому ж розділі апостол Павло пояснює ‘А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці’ (Гал.3:29).
Тобто, Христос це не лише Ісус, але Ісус + Церква, бо ‘як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
І ви (християни) тіло Христове, а зосібна ви члени!’ (1Кор.12:12,27), адже праведна Церква як духовна дружина Ісуса є одним тілом з Ним (Еф.5:31,32).

Ви кажете ОСНОВНА Авраамова обітниця... А що були ще другорядні? То мушу спитати, що ви розумієте під ОСНОВНОЮ обітницею.

Бог дав Аврааму декілька обітниць або завітів:
щодо його тілесного потомства – євреїв і успадкування ними Ханаанської землі (Бут.15:18),
щодо його великого потомства, давши йому ім’я Авраам – ‘батько багатьох’ (Бут.17:4,5),
щодо обрізання його і потомства (Бут.17:10,11), як прообраз посвячення Богові (Фил.3:3),
щодо його духовного потомства – віруючих євреїв та християн (Бут.22:16,17; Євр.6:13,14).

Саме на ту останню основну Божу обітницю Аврааму посилався апостол Павло в Гал.3:16,29.

Завіти - це не обітниці. Завіт - це Угода союзу. Знаємо про завіт Бога з Авраамом. А також два завіти, що належать Ізраїлю. Обітниці - це обіцянки. Кому належать обітниці? Аврааму і Ізраїлю. Так сказав Павло. В темі Нового завіту я вже приводила вам його слова. Можу повторити.

3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
4 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, (Рим.9:3,4)

Християни, чи церква, є благословінням Аврааму, є обітницею для нього. А ви все хочете переставити воза перед кобилою, кажучи, що обітниці Аврааму - це обітниці для церкви.