Часом буває, що молоді неодружені християни стоять перед вибором: одружитися з невіруючим (але зате по-любові), чи чекати, шукати поки знайдеться пара від Бога (але це довго і ризиковано).

Іноді християни не витримують - і знаходять собі оправдання (інколи біблійні)! А може невіруючий навернеться до Бога! Це ж добре!?
А що ви думаєте з цього приводу?

Ну, взагалі-то Біблія не заохочує таких експериментів... хоча я не вважаю, що тут треба створювати залізний закон...

Хм... Якщо Біблія цього не одобряє, то створювати закон звісно ж і не треба (раз не одобряє, то це і є закон для нас - чи не так !?):
До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?(2Кор.6:14)
...вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.
(1Кор.7:39)

А те що написано в 1Кор.7 я так розумію стосується тих пар, що одружилися, будучи ще не віруючими, але хтось (чоловік чи жінка) прийшли до пізнання правди (мова йде мол "нехай не лишає" раз уже так сталося):
12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?

Ну і вже з досвіду знаю, що коли віруючий одружується з невіруючим, то часто стається так, що невіруючий стає віруючим, а віруючий - майже завжди безбожником! Чому так? Думаю, що коли людина знає, що те чи інше Богу не вгодне, але чинить супроти волі Божої, то той втрачає спільність з Богом і відходить у світ!

Шлюб з невіруючим рано чи пізно зруйнує стосунки з Богом. І вважаю, що Бог зовсім не благоволить до таких шлюбів. Якщо була б Його воля на те, щоб ти поєднав(поєднала) свою долю саме з цією людиною, хіба ж Він не зміг би зробити так, щоб ця людина покаялася до вашого шлюбу??? Хіба ж для Бога це неможливо? Можливо, ще й як, просто людина, яка поспішає одружитися з невіруючим, або не вміє чекати, або не вміє просити...

Важко тут категорично щось сказати. Легко тільки тоді, коли це стосується когось іншого...

А за яким критерієм вважати/визначати віруючий-невіруюча...? Думаю, що рідкісні зараз в нас ті випадки, коли він/вона істинна атеїст/атеїстка, а супруг/супруга майже проповідник. Частіше бачу, що і він і вона не проти піти до церкви, похрестити дитину (більше 95% випадків напевно).
Схиляюсь до думки, що якщо є палке і тривале кохання і терпіння від народження, то будуть разом жити і будуть збагачувати. Особливо, якщо та, назвемо, віруюча половинка буде ділами доводити, що вірити і з вірою жити це правильно і в певному сенсі...раціонально (не маю на увазі матеріально чи фінансово:-)).

Дати однозначну відповідь не можна просто тому, що життя - це дуже складна штука, і може бути мільйони комбінацій, коли людина сама повинна приймати рішення, а не керуватися стандартами, які придумували люди, далекі від подібних проблем.
Зі свого боку, єдине, що можу сказати, що просто не уявляю себе у шлюбі з невіруючим.

А я би ще сказав, що іноді ми помилково думаємо, що ми зможемо змінити свого коханого (кохану) після одруження! Не розраховуйте на те, бо якщо Бог не змінив людину, то уже ніхто інший її не змінить.

Але якщо ти поступиш проти волі Божої, то найімовірніше ти сам відступиш від Бога...

Ніколи не змінити! Хіба що він (вона) може змінити тебе, поступово підкорити своїм інтересам.

Життя справді складна штука, але "бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них." (Осії 14:10)

Для того аби одружитись / вийти заміж за віруючу половинку треба відвідувати християнську церкву. Де ж іще знайти близьку супругу (супруга) за духом і баченням життя? В тролейбусі, супермаркеті, під час відпустки чи навіть на роботі майже неможливо...

О, саме про це і йде мова... В такому випадку хоч якась є ймовірність, що погляди на життя будуть подібними. А це ж дуже важливо у сімейному житті

Не лише погляди на життя, а головне, щоб одружені могли б у духовних речах бути єдиними. Тому і не буде щасливим шлюб, коли один вірує в Бога, а інший не вірує чи по інакшому вірить у Бога.

Друзі, я тут на єврейському сайті найшла статтю одну на російській мові... Спробую її перекласти українською..

"Краще померти старою дівою, сестричко, аніж вийти заміж не за того".
Bill Sunday

З любов"ю,
Фано Сибиси

Дівчинка Божа
Журнал "Van Guard"

Дівчинка Божа, я спостерігала за тобою сьогодні ввечері, як би мені хотілося б поговорити з тобою. Я дивилася на твоє прекрасне обличчя, коли ти співала та прославляла Бога. Ти нагадала мені про мене саму сім років тому. А потім, після Церкви, я бачила як ти сіла в машину з хлопцем, який не знає Бога. Звичайно, він був на служінні. Він навіть вийшов наперід й пролив декілька сльозинок. Я впевнена, що ти не повіриш, що для нього це всього лиш засіб для досягнення цілі.

Сім років тому я була, як ти. Я пізнала Бога ще будучи підлітком, та виросла на помазаних Богом проповідях і вченнях. У мене не було недоліку у друзях та побаченнях, як це часто буває у церквах, де дівчат більше, аніж хлопців. Я зустріла одну чудову молоду людину, що посвятила своє життя Богу. Але диявол, який пильно видивляється і терпеливо чекає момент, щоб захватити душу, одного разу помітив мене, коли я була теплою. Так, я все ще продовжувала відвідувати Церкву, грати на акардіоні, співати і робити усе, як потрібно - зовні. Але насправді я ніколи не відчула того особливого моменту зустрічі з Богом, коли б Його та моя воля зійшлися б в одне.

На роботі я зустріла молодого хлопця. І незабаром - ніхто про це не знав - я відчула, що не можу без нього жити. Він знав про те, що я ходила в Церкву. І пішов зі мною. Він вийшов наперід і плакав. І от я вийшла за нього заміж у той час, коли моя сім"я і ті, хто любили мене плакали та мучалися.

Всього лише через півроку я зрозуміла, що моя душа в небезпеці, і що мені потрібен Божий дотик. Я молилася і найшла до Нього шлях. Тоді почалася битва. Ні, він вже не ходив у Церкву. Я можу на пальцях перерахувати скільки разів він там був за останні сім років. До того, як я вийшла за нього заміж, думка про життя без нього була жахливою. "Мені буде так самотньо!"- думала я. Але тепер я знаю, що таке справжня самотність і хочу тобі розказати про це.

Самотність - це коли отримуєш благословіння від Бога та йдеш додому до людини, з якою не можеш розділити його. Ій не цікаво - вона дивиться телевізор.

Самотність - це коли ідеш ввечері в церкву одна і бачиш щасливі, благословенні Богом пари. Ти можеш іти сама чи залишитися вдома; у нього інші інтереси.

Самотність - це коли відчуваєш, що незабаром прихід Христа і розумієш, що той, якого ти кохаєш понад усе в світі, не готовий і не хвилюється про це.

Самотність - це коли бачиш народження двох дітей і знаєш, що якщо твій вплив на них перебільшить його, то це буде дивом.

Самотність - це коли приймаєш участь у конференції і бачиш інші пари, які насправді єдині і віддані Богу і Його роботі. Ось проходить той молодий хлопець, що колись кохав тебе, і хотів на тобі одружитися. Тепер він проповідує Євангеліє - він так і не одружився. О, Боже! Допоможи мені! Я не повинна про це думати!

Самотність - це коли не можеш заснути і змагаєшся з підозрами, що він не вірний тобі. Потім приходить неймовірний біль від того, що ти це точно знаєш. Йому всеодно чи я знаю. Він навіть телефонує мені. Через деякий час він намагається розійтися. Я клянуся, що зроблю усе, що лише мені під силу, аби зберегти наш шлюб. Я буду кохати його більше і більше молитися за нього. На це пішло сім років мого життя! У мене маленька дочка та маленький син!

Самотність - це зараз. З дітьми я йду додому у темну, пусту квартиру - вона буде моїм домом до тих пір, поки адвокат не скаже, що все скінчено. Раніше я завжди боялася залишатися вдома сама, а тепер рада спокою та відокремленості.

У дзеркалі я бачу, що роки не так сильно поміняли моє обличчя. Але всередині я постаріла, і те, що колись було живим і прекрасним, померло.

Звичайно це не незвичайна історія. Чудово у всьому тому те, що я все ще живу для Бога. Я вдячна Йому за сім"ю і їхні ходатайні молитві за мене.

О, я молюся за тебе, дівчинко Божа! Будь ласка, повір мені, коли я говорю тобі, що неважливо, який він прекрасний, як сильно він кохає, який він ніжний - ти не зможеш побудувати щасливе життя на непослухові Божому Слову. Розумієш, щоб не чекало на мене у майбутньому, я втратила виконання Його досконалої волі для мене. Я ніколи не перестану журитися над тим, що порушила Його заповідь! Не допусти, щоб це трапилося з тобою!

"До чужого ярма не впрягайтесь з невірними, бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?"
2Кор.6:14

Ось така реальна, сумна історія... ;(

Історія дійсно сумна...

Перечитала свої відповіді у цій темі... багато чого змінилося у моїх думках за 2 роки Повірте, на жаль, бувають такі випадки шлюбу між віруючими, що нічим не відрізняються від шлюбу віруючого з невіруючим чи 2 невіруючих. Не застраховані віруючі ані від подружніх зрад, ані від бійок, ані від непорозумінь, ані від розлучень. Це при тому що один з них "християнин" у лапках, або й обидва. Так що... А кохання - жорстока річ, покохаєш і того, хто тебе не вартий. Хто ніколи так не кохав, той не зрозуміє і буде кидати камінням.