І окремо про "ходження в імені".

Поняття виразів «прийти в чиєсь ім’я», «ходити в чиємусь імені» пов’язане з генезисом. Вони використовуються для позначення родинного зв’язку у процесі народжуваності. Раніше системи прізвищ, до якої ми звикли, не було. В деяких країнах і досі немає. Там кажуть так: Іван – син Петра, Усама бен(син) Ладен, Давид Бен Ґуріон. В Писанні бачимо такі приклади: «Ісус, син Навинів»; «Єедалія, син Ахікама, сина Шафанового»; «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію».

Все плем'я гебреїв Бог називає Яковом. Чому? Бо вони всі народжені з Якова, тому і носять його ім'я, або, біблійними словами, ходять в імені Якова. Про всякого новонародженого гебрея можна сказати, що він приходить в ім'я Якова, поповнює родину Якова, наповнює його ім'я.

Ісус Христос першим прийшов в ім'я Бога, в ім'я свого Отця, бо народився від Отця. Він був первістком, першим сином у Бога в людській подобі. Перша людина, родичем якої був Бог. Про це говорив і Ісус, коли стверджував:

6 Я Ім'я Твоє виявив (підрядковий переклад каже «явив») людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.(Iван.17:6-8)

Ісус явив ім'я Бога людям, тобто почалося народження людських синів Божих. Це те, для чого Бог і створював цей світ. Пригдаємо слова Павла:

Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих… Рим(8:19)

Кожен син має свого родича, тобто того, хто його народив. Народження базується на тому, що є процесом продовження родича в народжуваному. Дитя містить в собі частку отця і починається в ньому. Іншими словами, дитя завжди є подобою отця. Цю подобу забезпечує саме процес народжуваності. А цей процес, як ми вже вияснили собі, проходить під егідою смерті. Ім'я - іншими словами - це родовід, генезис.

Ось коротко про те, що означає вислів «іти, приходити в ім'я», «ходити в імені».

я не можу пояснити механізм дії і всі деталі, бо немаю такого пізнання; але я бачу з Писання, що це є.
"І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́." (Дії 3:16)
"а іншому віра тим же Духом..." (1 Кор. 12:9)

То як ви кажете, що не можете пояснити, коли самі приводите пояснення з Писання? Правильно, віра дається Духом. Дух від Бога. Як ви можете вірувати, якщо не отримаєте віру Духом? То що першіше? Ваша віра істині, чи Дух у вас, який дає віру істині?

От прочитаємо слова Павла в перекладі Огієнка. Але я дозволю собі трохи підкорегувати перекладача згідно з оригіналом. Редагування відформатую.

13 А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас початком для спасіння в освяченні Духа та вірі істині,
14 в котре і покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа.(2Сол.2:13,14)

Давайте прослідкуємо порядок подій. От Павло каже, що:
1) нас вибрав Бог за своїм рішенням без наших діл і нашої відповідальності (наша відповідальність - це наше діло) для спасіння. Сам вибрав.
2) Для цього Бог відділяє нас для Себе Духом, освячує.
3) І тим же Духом дає людині віру істині.
4) Кличе за допомогою проповіді Божого слова. Людина повинна почути слово істини.

Людина може і не підозрювати про те, що отримала від Бога віру Духом. Коли ж ця віра проявиться? А коли людина почує проповідь цієї істини.
Цією проповіддю Бог призове людину. Що значить призове? Віра, яка прийшла Духом, і знаходиться в дусі людини, відгукнеться на слово істини. Пам'ятаєте, як гріх у тілі відгукувався на заповідь Бога і заставляв людину чинити непослух? Так само і віра, тепер уже в дусі людини, відгукнеться на слово істини і здійснить у людини дію "увірування". Людина увірує в істину. І це буде її праведністю і спасінням. Дехто думає, що це людина без чиєїсь допомоги увірувала і зараховує це собі в благочестя. Ба, навіть проповідує взяти на себе відповідальність за увірування. Але пам'ятаймо, що віру істині в наш дух помістив сам Бог за Своїм вибором за допомогою Духа Святого. Це Його робота, а не наша. Як Бог вклав без нашої відповідальності ГРІХ в нашу плоть, щоб ми були грішними, так і ВІРУ в наш дух вкладає Бог, щоб ми були праведними.

Це так коротко, бо треба ще говорити про народження від Духа.

То ж і поговоримо про народження «згори», від Духа. Воно теж має свій генезис, своє батьківство та родинний зв’язок і це означає, що народжений мусить прийти в чиєсь ім’я.
Нагадаємо собі слова Ісуса:
5 Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.(Iван.3:5,6)

Щодо самого Ісуса, то ніяких сумнівів немає, що він народився від Духа. Знаємо ж, що Бог – є Дух. Не душа і не тіло, а лише Дух. Ісус мав тіло і душу, бо був народжений жінкою людською, але батьком був Бог. Про себе Ісус так і каже, що Він прийшов в ім’я Бога, в ім’я свого Отця, народився від Нього. Перший в родоводі Бога.
Як би мав далі формуватися цей родовід?

Крамольною була би думка, що тепер Ісус має народити наступного нащадка, привести його в ім’я Своє, щоб продовжити родовід Бога, тепер уже внуком. Ісус, як син людський, не має такої змоги як Отець покрити жінку духом. Він є душа людська, хоч і народжена від Бога. А Духом є Бог.

Тож залишимо таку крамольну думку, бо Бог передбачив інший механізм, як організувати Свій генезис. Бог Сам цим поклопочеться. І цей механізм не передбачає внуків Божих, а лише синів. Це означає, що всі діти Бога будуть не синами Ісуса, а Його братами. Родинний зв’язок Ісуса з Отцем Бог розмножить на інших людей, давши їм Свого Духа.
Це можливе лише тоді, коли Ісус з усіма, кого дасть Йому Бог, будуть одним цілим тілом. Як розуміти це тіло? Складно сказати. Можна повторити лише слова Павла.

19 …не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим. (Кол.2:19)

Бачимо, що це тіло ростить Бог.
Ще один нюанс цього механізму вичитаємо в Івана, який наводить слова Ісуса:

26 Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє…(Iван.14:26)

В ім’я Ісуса має прийти Дух Святий. Це дуже важливо відмітити. Не будь-куди, не у всесвіт буде посланий Дух Святий, а саме «в ім’я Ісуса», який в свою чергу має родинний зв’язок з Отцем, ходить в імені Отця.

Дух Святий буде відділяти, освячувати, ту людину, до якої Його послав Бог, і приводити до Ісуса, «вмонтовувати» в тіло родоводу Сина. Людина стає родичем Ісусу, а в Ісусі і Богу. Яким родичем Ісусу стає людина? Братом. А яким родичем Богу? Сином.

І це є народженням згори, від Бога, від Духа.

Звісно, що Дух Святий дає людині віру істині, ми вже це вияснили у Павла. Людина робить діло віри – йде хреститися (поміщатися) в ім’я Ісуса Христа, зодягатися в родину Бога.

27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! (Гал.3:27)

20 Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.(Iван.14:20)

Отож, маючи братський родинний зв’язок з Ісусом, тобто, перебуваючи в Його імені, ми маємо батьком Бога, який є Духом. Наше походження тепер – небесне, від Духа.