Досить часто приходиться чути запитання: чи обмивають в вашій спільноті ноги під час Вечері Господньої? І це запитання приходиться чути не тільки від віруючих різних протестантських деномінацій, а й від людей різних конфесій.
На запитання: "Як ви розумієте обряд обмиття ніг?", в більшості випадків говорять, що це повеління Ісуса Христа і його треба виконувати, а не обговорювати.
(Ів.13:1) Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
Початок роздумів над обмиттям Господом ніг учням, необхідно починати із слів: «Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу». Пасха – свято звільнення Ізраїля з рабства, являється праобразом звільнення людини з рабства гріха, а слідуючі слова говорять про завершення місії Ісуса Христа на Землі.
(Ів.13:2) Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
(Ів.13:3) то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
(Ів.13:4) устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
Коли людина знає, що їй залишилось жити на Землі декілька годин, то вона говорить і робить щось надзвичайно важливе, в її розумінні, а тим більше Господь, виконавши Свою місію на Землі, в останні Свої дії і слова вкладає щось особливе.
(Ів.13:5) Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
Незвичний вигляд, людина, яка виявила бажання бути учителем, маючи не малу кількість учнів, обмиває їм ноги. Подія незрозуміла як самим учням, так і роздумуючим над нею.
(Ів.13:6) І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
Один із відданих учнів, поважаючий свого учителя, вірячи в Його особливість, але не розуміючи факту обмиття ніг, або сприймаючи це на тілесному рівні, противиться Христу.

ПРОДОВЖЕННЯ
(Ів.13:7) Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
Слова Христа: «Що Я роблю, ти не знаєш тепер», досить дивні, бо Господь просто обмивав ноги учням. То виходить, шо в обмиття ніг Ісус вкладав набагато глибший зміст і підтвердженням цього є продовження Його мови:«але опісля зрозумієш». Після цих слів, у Петра повинно було б виникнути декілька запитань, а саме: коли зрозумію і в результаті чого?
(Ів.13:8) Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
Але не сталось як думалось, Петро продовжує опиратись тілесному обмиттю ніг: «Ти повік мені ніг не обмиєш!», не розуміючи глибини значення даного процесу, бо духовне значення його відкриває Дух Святий і зрозуміти це можна тільки тоді. Нинішнього часу, і ті, що обмивають ноги під час Вечері Господньої, і ті, що не обмивають, на превеликий жаль, в більшості випадків не розуміють цієї події. Але тілесну процедуру, після слів Христа: «Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною», як апостол Петро, так і дехто нині поставили в розряд обов’язкової і надзвичайної.
(Ів.13:9) До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
Тобто, Петро по тілесному вже готовий, щоб Ісус Христос обмив йому не тільки ноги, а й руки і голову, продовжуючи не розуміти значення обмиття.
(Ів.13:10) Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
На нерозуміння учня, Учитель подає глибше поясненне процесу обмиття: «Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує», з певним висновком «бо він чистий увесь».
(Ів.15:3) Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
Із слів Ісуса Христа, записаних в п’ятнадцятому розділі Євангелії від Івана, стає зрозуміло, що людина увірувавши в Господа, сповідуючи Його Слово, обмивається цим Словом. Але продовжуючи жити в тілі впадає в прогріх.

ПРОДОВЖЕННЯ
(1Ів.2:1) Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.
Тобто, виникає потреба в покаянні для прощення провин, одним словом «обмиття ніг».
(Ів.13:11) Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
Слово Христа не очистило зрадника, бо він продовжував жити матеріальними і душевними цінностями – цінностями світу цього.
(Ів.13:12) Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
Ставлячи запитання учням, Господь не очікував на їхні відповіді, «бо знав Сам, що в людині було» Ів.2:24-25, а запитання ставив, щоб підкреслити важливість значення обмиття ніг, та спонукати учнів роздумати над ним.
(Ів.13:13) Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
З даних слів, як учні, так і ми з вами, повинні зробити висновки, що Ісус Христос (Слово Боже) є:
1. По тілесному – Людина;
(Ів.1:14) І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
2. По душевному – Учитель;
(Об.19:13) І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю (душевним доб.мною). А Йому на ім'я: Слово Боже.
Слово Боже, як духовне, вимушене було набути душевного вигляду для того, щоб Його могла зрозуміти душевна людина.
3. По духовному – Господь.
(Ів.10:30) Я й Отець Ми одне!
(Ів.4:24) Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
На основі цих висновків і необхідно розглядати процедуру обмиття ніг.
(Ів.13:14) А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.

ПРОДОВЖЕННЯ
(Ів.13:15) Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
1. По тілесному – кожна віруюча людина, а тим більше та, яка вважає себе учнем Ісуса Христа, живучи в достатку, повинна матеріально послужити нужденним братам і сестрам, щоб часом обмиття ніг іншому, не виявилось легшим ніж матеріально послужити нужденному.
(Дії 4:32) А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
2. По душевному – учитель наставляється заради служіння учням, поставлений директор чи начальник повинен піклуватись про працюючих, президент вибирається народом і повинен сужити цьому ж таки народу.
(Еф.6:9) А пани, чиніть їм (рабам) те саме (добро), занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!
3. По духовному – духовно «сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати» Рим.15:1, тобто «обмивати ноги».
(Як.5:16) Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!
Найважливіший принцип духовного служіння віруючих, сильних в Дусі Святому, повинен зводитись до служіння духовно слабшим братам і сестрам, тобто «обмивати їм ноги»
(Ів.13:16) Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
Як для учнів, для працюючих і для народу, так і для учителів, директорів, начальників, президентів «є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!»
(Ів.13:17) Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Обмити ноги один другому це добре, а зрозуміти духовну глибину цього і поставити її в принцип свого духовного життя та служіння, набагато важливіше.

Богуславе, духовне значення добре пояснили, але Христос обмив ноги учням не духовно, а на ділі, і повелів це робити саме так, як Він зробив учням. Зауважте, що це єдина наказова заповідь Ісуса Христа - "повинні й ви ноги вмивати".

Будь який християнський обряд має духовне значення. Наприклад, водне хрещення символізує занурення в Дух Святий як прообраз духовного хрещення. Христос прийняв водне хрещення і ученики Його послідували цьому прикладу на ділі.
Подібно й чашу й хліб вживаємо, бо так вчинив Христос, хоча цей обряд має важливе духовне значення.
Однак, зазвичай ще не кажуть, що "ми приймаємо водне хрещення тільки духовно", або "причащаємось тільки духовно".

Тому нерозумно оправдувати свій непослух тим, що нібито ми "обмиваємо ноги" тільки духовно...
У даному випадку, наш Господь конкретно повелів чинити так як Він показав на прикладі, кажучи "повинні й ви один одному ноги вмивати... щоб і ви те чинили, як Я вам учинив... блаженні ви, якщо таке чините!"

Сонячник, теоретично Ви все правильно сказали, а на практиці, на превеликий жаль, відбувається так як сказав Господь:
(Мк.7:6) …Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...
(Мк.7:7) Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.
(Мк.7:8) Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
(Мк.7:9) І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
Ці цитати я привів для того, щоб підкреслити наявність духовного і тілесного сприйняття Писання. Із слів Христа, люди схильніші сприймати тілесну складову Писання і ставити її в розряд головнішої, ніж духовне значення Його слів і дій.

в деякій мірі згідний із вами обома. але питання: Ісус говорив про цей акт смирення і любові, щоб чинити тільки на Вечері чи будь-коли і в будь-якому місці (звичайно, коли є можливість)?
я думаю, що другий варіант. про це можна розуміти із посл. до Тимофія, де сказано про правдивих вдовиць.

хм.. в трьох євангелистах і в посл. ап. Павла розказується про Спомин, про омиття нічого. тільки ап. Іван про це згадує, але про це таїнство - ні, тільки пише в загальному "вечеря".. цікаво, коли Ісус омив ноги ученикам, до чи після прийняття хліба і чаші (хоча це не так суттєво, просто цікаво)? і чому ап. Іван це не пов'язує, тобто Вечерю і омиття?

У тих цитатах якраз сказано про різницю між Божими заповідями і людськими переданнями: Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь... Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.Христос повелів обмивати ноги і Сам це вчинив, це не людське передання, а заповідь. А людські передання навчають лиш тому як відкинути або перевернути просту Божу заповідь.
Якщо прослідкувати хронологію з паралельних місць, то очевидно, що Ісус Христос це вчинив під час Вечері, точніше перед тим як розділив Хліб, але в той час коли заповідав це творити на спомин про Його смерть. Я так розумію, що акти омивання ніг і ламання хліба як символи єднання з Христом є взаємопов'язаними, і добре чинити це саме так як вчинив Христос - під час Вечері. Адже сама вечеря символізує єднання з Христом, і Христос так сказав: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною... Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. (Iван.13:8,10) Звичайно, тілесне обмивання ніг, ламання хліба та спожавання з чаші є лише образом духовного єднання, але саме так вчинив Христос, тому й ми так чинимо... але якщо людина, яка не дбає про послух в тілесному-видимому, чи подбає про духовне - невидиме? Швидше всього - ні, бо той хто не може бути вірним в малому, хіба буде вірним у великому?

Звичайно, що омити комусь ноги просто так в ім'я Ісуса Христа - це також добре, якщо робити це з любов'ю, подібно як блудниця омила ноги Ісусові та ще обтерла їх своїм волоссям. Тоді фарисей осудив її, мол навіщо це, краще б бідному допомогти. Але вона зробила це з любов'ю, тому їй багато прощено. А Христос скаже: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. (Матв.25:45)

просто роздуми вголос: хто виконує весь Закон, а в одному прогрішиться, то в усьому винним є.. якщо, я думаю, певно більша частина віруючих, обминають це повеління Ісуса Христа (як під час Вечері, так і в інший час), то виходить, що вони всі є неслухняними, не виконують Божого Слова, а відповідно не можуть вспадкувати Царства Божого? я вірно мислю чи як тоді, бо це все серйозно?..

Так, ми всі стали винними Богові, нашому Творцеві. Ми всі в чомусь згрішили, і ніхто не може оправдатися ділами Закону... і саме тому Христос прийняв страждання за нас, щоб нас оправдати. І якщо ми викуплені Христом, то вже виконуємо заповіді не для того, щоб оправдатися, а тому що Христос в нас і ми прагнемо робити те, що Богові приємне.

Христос сказав так: Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. (Матв.5:19)
І тому Господь ще сказав так: Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! (Iван.13:17)

Як бачимо, дуже багато залежить від церковних передань, від того, хто як був навчений. Якщо віруючий у своїй простоті не знав чи не так розумів Божу заповідь чи дотримувався людських передань, але щиро любив Бога, то все ж увійде в Царство Небесне, хоча буде меншим. Однак блаженними будуть ті, хто допевнявся, що приємне для Бога, і не цурався Божих заповідей, але сам виконував та ще й інших навчав. Не тільки будуть в майбутньому, у вічності, але вже є щасливими, бо кожен хто виконує будь-яке Боже Слово, коли хоть щось робить в Ім'я Ісуса Христа - той вже отримує радість і підкріплення від Бога, бо це їжа духовна.

Амінь! (ці слова із посл. Якова я написав, що показати хід своїх думок)


хм.. мені це місце трохи незрозуміле. це Ісус говорить про найменшу заповідь Закону і Пророків, про що вище говорить, чи про Свої заповіді? зрозуміло, що друге першому не перечить, тільки підносить на інший (вищий) рівень, але..
і ще, як знати, які заповіді є меншими, а які більшими?.. і важко це збагнути, що людина порушить їх і все одно буде в Царстві Небеснім.
незрозуміле мені місце і все може Господь відкриє..


згідний! але мені трохи не зрозуміло, хіба може Дух Святий в одній громаді віруючих так вчити, а в іншій по-іншому? хіба, той хто щиро в простоті любить Бога і Його шукає буде хибно чи не правильно розуміти Божу заповідь або дотримуватися людських і церковних передань? хіба Господь не направить таку людина на істину? (мені дійсно важливо це знати, бо це серйозно) я не кажу, що якась є правильна, а інші неправильні, бо в кожній є проблеми, і в кожній є ті, які люблять і бояться Бога.. просто мені не зрозуміло. як так може бути, що ніби є серед деяких церков неєвангельські практики або неповністю Євангельські, але і там люди каються, і там діє Дух Святий? перефразую одну річ, яку мені довелося читати: "чому братів нашого братства Дух Святий і благодать вчить одного, а ті чи ті на іншому стоять?"
вибачте, що трохи не по-темі, але вважаю, що ці речі є серйозними.

А незрозуміле це місце вам ,бо воно взяте з цього неточного перекладу.Адже такий переклад цих слів допускає думку про те що можна грішити,бо ти все одно попадеш в царство,тільки будеш мати якесь менше становище.Проте насправді оте слово перекладенне "найменший" передає думку недостойний,тобто такий буде не достойний Божого царства.І власне про це йде мова в слідуючому20 вірші-"Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!" .Ну а слово "найбільший" у свою чергу "достойний".


згідний! але мені трохи не зрозуміло, хіба може Дух Святий в одній громаді віруючих так вчити, а в іншій по-іншому? хіба, той хто щиро в простоті любить Бога і Його шукає буде хибно чи не правильно розуміти Божу заповідь або дотримуватися людських і церковних передань? хіба Господь не направить таку людина на істину? (мені дійсно важливо це знати, бо це серйозно) я не кажу, що якась є правильна, а інші неправильні, бо в кожній є проблеми, і в кожній є ті, які люблять і бояться Бога.. просто мені не зрозуміло. як так може бути, що ніби є серед деяких церков неєвангельські практики або неповністю Євангельські, але і там люди каються, і там діє Дух Святий? перефразую одну річ, яку мені довелося читати: "чому братів нашого братства Дух Святий і благодать вчить одного, а ті чи ті на іншому стоять?"
вибачте, що трохи не по-темі, але вважаю, що ці речі є серйозними. [/quote]Звісно ,ці речі не лише є серйозними ,але й дуже важливими і значущими.Бо такі практики кидають тінь на християнство,і багато хто втрачає віру в християнсвто.Тому тут слід ясно показати в чому річ такої дійсності в таких так званих Христових церквах.

Найбільша заповідь: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. (Матв.22:37-38) Хто любить Бога і ближнього, той виконуватиме заповіді: Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене... Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. (Івана 14)
Любити - це найбільша заповідь... а найменші - це кожне слово, що походить від Отця.
Дух Святий не може навчати по-іншому. Хто шукає, той знаходить! І звичайно, Бог завжди направляє кожного віруючого до істини, але якщо він справді допевняється, що приємне Господеві. Хто байдужий, то так і залишається без пізнання Бога. Але Бог нікого не змушує.
Дух Святий вчить лише одному - тому що від Бога. А те що ті чи ті стоять на переданнях людських, це тому що не ревнують пізнати Бога, не прагнуть догодити Богові.

Я погоджусь з тим, що саме обмивання свого тіла та своїх ніг (в аспекті догодження своєму тілу) немає жодного відношення до духовності, і це що ми робимо для свого тіла, немає жодної обітниці життя майбутнього.
Однак, обмивання ніг ОДИН ОДНОМУ як прояв віри згідно СЛОВА Христового є актом любові та виконання Христової заповіді і має обітницю майбутнього:
Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! (Iван.13:17)


Ці слова описують Старий заповіт, і не мають відношення до цієї заповіді любові нашого Господа Ісуса Христа:
Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною...А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. (Iван.13:8,14)