мені останнім часом стало все паралельно...раніше я завжди була першою: любила співать, допомагати всім, була общительной. А потім якось, я сама знаю що дуже віддаляюся від Бога, просто як заморожена стаю. А сталося це десь приблизно рік назад, після деякого випадку: в мене був друг, він тільки навернувся до Бога і ми подружилися, ми разом завжди були на різні служіння молитви їздили і завдяки йому я багато чого навчилася, настільки приблизилася до Бога як ще ніколи небула. Я йому казала завжди що ми довго незможемо дружити, а він переконував що дружба назавжди і я йому почала вірити, а потім різко він віддалився, як я йому щось хтіла сказати чи просто спитати що сталося то він казав що це я сама собі накручую. І став такий як фанатик: непосміхається, все ходить під нос все шепотить, тіпа молиться. і після цього я в такому розчаруванні чи що, просто стало все понулю. І знаю що так неможна, що можливо так треба, але просто безчуств.

Одна порада може бути: Молись за нього! Молись щоб Бог обновив і поміг йому йти за Богом! Навіть якщо ви вже і не будете такими друзями як рініше.

Я також думаю, тобі,Сабно, треба молитися, просити у Бога помічі!!!

багато людей приходячі до Бога змінють своє життя, може так і повинно бути, якби я знав що Бог хоче щоб я завжди молився то я б це робив, хотів би робити весь час, наше земне життя в порівнянні з вічністю таке коротке, чому б і немолитися.
А чому вас так засмутило що він весь час молиться.....

Не зовсім зрозуміло, а що означають слова "Якби я знав що Бог хоче"?
У Біблії, у посланні Апостола Павла до солунян 5:17 написано: "Безперестанку моліться", Бог хоче щоб ми молилися, моліться!

Як дивно чути тих, хто намагаючись тебе переконати каже:" Тут нема нічого страшного..." ' а самі говорять страшні речі, аж справді стаэ страшно, не через сказане, а за тих, хто так безстрашно говорить...