як розуміти вірш "І Я вам кажу:Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняти вас до вічних осель" Лк16:9?

Лук.16:9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
Багатство неправедне (непевне) - це все наше багатство земне, яке минається і пропадає.
Багатство праведне - вічне багатство, що на небі, якого ані міль не псує, ані злодій не відбере.
Набувати друзів - значить пускати наше земне багатство на добрі діла, щоб наше неправедне багатство перетворилося у скарби життя вічного.
Ми можемо багатіти земним багатством, яке проминеться, а можемо багатіти вічними небесними скарбами.

Ось для порівняння наведу ще декілька місць зі Слова Божого:
1Тим.6:17-19 Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток, щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя.

Матв.19:21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі.

Лук. 14:13-14 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!

Матв.25:40 Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

Так що получаеться, що нам будуть вiдкритi дверi до вiчних осель через скарби, якi ми назбирали на небi (добрi дiла)? А як тодi жертва Христа? Адже спасiння нам даеться по вiрi. Не пам'ятаю точно де це написано, але суть така: Спасеннi ви благодатю, по вiрi, це не вiд вас, не вiд дiл, а дар Божий, щоб нiхто не хвалився.

А вже згiдно того, як ми потрудилися - Бог нам дасть нагороду.

I ще одне, як розумiеш Пр.27:6

Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували. (Еф.2:8-10).
Нам по вірі Бог дає Благодать, якою ми спасаємося, перебуваючи в добрих ділах. Адже віра потрібна нам для того, щоб ми мали добрі діла і тим виконали волю Божу, як написано: Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва! (Як.2:26)

Отже, для того щоб стати справжнім християнином (щоб сповнитися Божою Благодаттю) нам не потрібні добрі діла, бо Бог приймає кожного грішника. Але коли Бог нас приймає, то дає нам Благодать (змінює наше серце), і вже не ми, а Благодать, що в нас пробуває (якщо пробуває), чинить добрі діла аби виконати всю правду Божу.

Тобто, якщо ти невіруючий, то для того щоб покаятися, діла не потрібні, а лише віра в жертву Ісуса Христа. Але якщо ти отримав Божу Благодать, то вже ходиш не за тілом, а за духом - бо Благодать (що в тобі) чинить добрі діла, виконує волю Божу. А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. (1Іван.2:1)


...І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. (1Кор.3:12-13)

дякую за грунтовну відповідь. от тепер все зрозуміла

Насправді, дуже цікава та непроста, на перший погляд, притча. Але непростою ми її самі робимо, заглубляючись у філософію або шукаючи якийсь таємничий зміст. Я чув багато різних версій тлумачень цієї притчі. Але Христос все говорить доступно і прямо, хоча й переносно. В першу чергу, нам потрібно уяснити, що це притча. Тобто, розповідаючи земний приклад, Христос говорить про Небесне. Матеріальне (земне) тут ніяким чином не переплітається з Небесним, а є лише прообразом. Ітак, ми маємо поганого управителя, який спустошав господаря, керуючи невміло. Коли він побачив що його господар виганяє, він пішов на останній обман, який виявився ще коварнішим. Думаючи тільки про себе: "І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь", він вирішує за гроші господаря (неправедне багацтво) здобути собі друзів, котрі його приймуть. Іншими словами, він грабує господаря з єдиною метою, думаючи за майбутнє. Господар дізнавшись про це, похвалив його за мудрість. Звичайно, він не простив його, мо ще більше розлютився, але похвалив його за те, що той мудро поступив. "І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла."
(Від Луки 16:8) Без сумніву, цей лукавий управитель, якого похвалив пан, є "сином світу ціого". А мудрість його заключається в подбанні за своє майбутнє, навіть несправедливо здобутим, або "неправедним" багацтвом. Христос на прикладі цього неправедного управлінця показав нам, що ми також мусимо подбати про майбутнє, "купити оливи". А фраза "І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель" - це перехідне речення, яке звязує земний приклад з Небесним значенням. Головний меседж цієї притчі не в тому, що нам потрібно набувати друзів будь-яким багацтвом, не кажучи вже за неправедне, а в тому, що нам треба подбати про Небесні оселі, як отой син світу подбав за земні: "Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства". Скинений з управительства - це перехід до вічного життя. А подбати за Небесні оселі - це означає "купити оливи". І в притчі зовсім не іде мова про обмін земного багацтва на вічне. "Набувайте друзів неправедним багацтвом" - це метафора, яка означає: подбайте за Небесні оселі, як отой управитель, який подбав за земні оселі, придбавши друзів неправедним багацтвом.

(Лук.16:1) Сказав же Господь і учням Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
Щоб роздумувати над історією про управителя, необхідно спочатку визначитись хто то є багатий чоловік, що то за майно його, хто управитель, в чому полягало марнування майна і про які часи говориться?
Згідно слів 13 вірша «Не можете служити Богові і мамоні.» багатий чоловік вказує на Бога, а його майно, або дім – то люди.
(Єв.3:4) бо всякий дiм будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
(Єв.3:6) … а дiм Його – ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця.
А в домі повинен хтось жити, домом повинен хтось управляти.
(Єв.3:1) Отож, браття святi, учасники в небесному покликаннi, зрозумiйте Посланця i Первосвященика сповiдання нашого, Iсуса Христа,
(Єв.3:2) вiрного Тому, Хто поставив Його, як i Мойсей, у всьому домi Його.
(Єв.3:5) I Мойсей вiрний у всьому домi Його, як слуга, для засвiдчення того, що належало сповiстити;
(Єв.3:6) а Христос, – як Син у домi Його…
З приведених віршів у домі Божому Син, як і Мойсей у всьому домі Його.
Церква – тіло Ісуса Христа і доктрина Церкви по управлінню домом в певному часі не відповідала волі власника дому.
(Кол.1:24) Hинi я радiю в стражданнях моїх за вас i поповнюю нестачу у тілі моїм скорбот Христових за Тiло Його, яке є Церква,
(Лук.16:2) І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управлиння твоє, бо ти не зможеш більше управляти.
(Лук.16:3) Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
Управитель зрозумів, що використовувати майно власника дому в своїх власних цілях, більше не зможе.
(Ез.34:8) Живу Я! – говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли,

(Лук.16:4) Знаю, що зробити: щоб прийняли мене у свої доми, коли буду усунений від управління домом.
Управитель порушив умови найму, а пан найняв його управляти домом, маєток примножувати, а не марнувати.
(Ів.10:16) Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
Згадав управитель про бржників його пана і вирішив заробити їхню прихильність.
(Лук.16:5) І, покликавши боржників пана свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен панові моєму?
(Лук.16:6) Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
Коли пан одержав частину боргу в п’ятдесят мір оливи, то боржникові залишилось п’ятдесят мір оливи.
(Лук.16:7) Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
Пан одержав частину боргу в вісімдесят мір пшениці, а боржникові залишилось двадцять мір пшениці.
Вівцям з іншого двору залишилося п’ятдесят мір оливи і двадцять мір пшениці.
(Огій.2:16) Приходили, бувало, до копиці, що могла приносити двадцять мір, і виявлялося тільки десять; приходили до чавила, щоб начерпати п’ятдесят мір з чавила, а виявлялося тільки двадцять.
Згідно приведеного вірша, віці не змогли повною мірою скористатися залишеним їм.
(Лук.16:8) І похвалив пан управителя неправедного, що догадливо зробив; бо сини віку цього догадливіші від синів світла в роді своїм.
Пан похвалив управителя не за те, що він залишив частину панового маєтку боржникам, а за те, що догадався і знайшов вихід із складного положення.
(Мт.16:3) .. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а ознак часу не можете.
Управителі повинні бути не синами віку цього, а синами світла (відкриття).
(1Сол.5:4) Але ви, браття, не в темрявi, щоб день застав вас, як злодiй;
(1Сол.5:5) бо всi ви – сини свiтла i сини дня: ми – не сини ночi, анi темряви.

(Лук.16:9) І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
Готує нам місце Ісус Христос, і Він прийде забрати вірних до вічних осель.
(Ів.14:3) І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.
Цей дочасний матеріальний світ і є тим неправедним царством, з неправедним багатством (тілесним і душевним), бо праведне багатство, це багатство духовне. А найбільше багатство в цьому світі це душа людини і Добра новина про спасіння цієї вічної душі в Ісусі Христі.
(Мр.10:21) Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав… піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах…
(Мт.6:20) Збирайте ж собі скарби на небі…
(Мт.6:21) бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
Тому Ісус Христос закликає набувати собі друзів (убогих) телесним і душевним благовістям, бо духовного, не народжені з гори, не зрозуміють.
(Зах.8:23) Так говорить Господь Саваот: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог.
(Лук.16:10) Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому, невірний і у великому.
Мале, це тілесне і душевне, велике – духовне.
(Лук.16:11) Отож, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам правдиве?
Неправедне багатство – тілесне, душевне; правдиве – духовне.
(Лук.16:12) І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
Чуже – тілесне, душевне; наше – духовне.
(Лук.16:13) Ніякий слуга не може служити двом панам, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні.
Один пан – дочасний світ з тілесним і душевним багатством (несправжнім багатством - мамоною).
Другий пан – Бог, з вічним духовним багатством.