Убога людина , яка немає чим гордитися. гордиться нацією , до якої належить(с) Шопенгауєр.

Цим я розставив всі точки над І в цій темі.

Тобто, на вашу думку, Шевченко, Франко, Чорновіл, Бандера були убогими людьми чи вони не гордилися своєю нацією?

Цікаво,а чим може гордитись невбога людина??

Мені сподобалась крапка Бородатого. А в ссс, гарне питання, а відповіді досі нема. Може причина в тому, що люди йдосі не можуть зрозуміти того, що усі ми маємо спільне походження і що нас має об"єднувати любов. У Біблії засуджується зверхнє ставлення до ближніх. Тож націоналізм даремно прикривається гордістю защосьтам, бо навіть вибраний народ був свого часу відкинутий саме за те "унікальне" почуття власної "неперевершеності". http://hyacinthis.blogspot.com/2012/12/blog-post.html

Назвати крапкою цю нісенітницю смішно. Хіба для убогих людей це може бути аргументом.
По-перше, цей Шопенгауер не така людина, щоб його (якщо це його насправді) вислів міг бути крапкою у будь-яких дискусіях.
По-друге, будь-яка людина, яка чимось гордиться, є убогою (авторство цього вислову можете сміливо закріпити за мною).
По-третє, націоналізм нічого спільного немає з гордістю, а закликає любити свій народ, свою націю.

Дуже часто ця любов переходить в гордість

По якій причині??

А патріотизм -це хіба не проявлення гордості? Чи це лише любов до своєї держави? Розглядаючи на прикладі патріотизма, ми бачимо, що люди радіють успіхові національної команди (на приклад), а коли команда виграє, люди гордяться цим. Гляньте на футбольні форуми що там твориться! Якщо улюблена команда виграла то гордість аж пре. І не тільки гордість а тут має місце і зневага всіх інших команд і відверте ворогування. Так само й любов до нації. Чому? Тому що це не Божа любов, бо любити треба Бога.

До речі, у мене тут щойно нова думка народилася завдяки питанню ссс! Любов до нації можна порівняти до любові до себе. Коли людина любить себе, у неї проявляється гордість. А Біблія вчить нас, що потрібно любити спочатку Бога, потім ближнього і на останньому місці себе, хоча про це наголошувати нема потреби, бо себе ітак всі люблять, проблема в тому що важко зректися себе. Порядок сатани зворотній: "я", ближній, Бог. Тому, любов до нації це не Божа любов, а значить, націоналізм є пороком, від якого нам віруючим потрібно відрікатися!

Це вже щось.Було б добре якби ви ще так і чинили)))).А написав добре.

Себе на останнє міцсе також важко поставити. Але з Богом все можливо!

Як ти собі це уявляеш??

Шукайте не своє а Боже! Якщо будем шукати Боже, то ми не будемо дивитися на наші земні відмінності.

А якщо твою націю будуть утискати,обмежувати в якихось правах,чи якось по іншому виявлятимуть упередження до твоєї нації??Як бути в такій ситуації тобі???

Це дуже подібно до того, коли зневажають особисто людину. Тому Христос каже, що нам треба зректися себе, а зречення себе означає і зречення своєї нації. Як я вже раніше писав, нація - поняття суб"єктивне.