Так, це одна з десяти заповідей: "Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! (Вих.20:16, Повт.5:20 16).
Деколи можна почути, як в розмові хтось про когось каже "він подумав то-то" або "вона хотіла таке-то". Але звідки такі знання про мотиви людини, яку обговорюють. Такі "теорії" порушують Господню заповідь, набуваючи, м'яко кажучи, необґрунтованого свідчення. Це моя думка. А що думаєте ви, шановні джерельчани?

Я думаю що наведені приклади це швидше припущення ніж свідчення, адже можливість помилки усвідомлюють як слухач, так і автор слів. Свідчення ж грунтується на фактах, а не здогадках, наприклад: я бачив, я чув...

Так, але такі припущення, про які каже Nurono, є не що іншим, як осуд. Я ще колись себе ловив на власних образах. От можна безпідставно образитися на когось лише тим, що ти припустив ніби хтось щось не так подумав чи мав наміри щось не те зробити. І ми тим самим попадаємо в ловушку осуду. Звичайно, такі припущення є гріховними. Це ворог нам шепче такі думки, ніби хтось щось думає не так... І ми повинні навчитися такі думки присікати в корні, щоб не попадати у сіті лукавого.

Мій покійний дідусь, коли йому розповідали якусь історію, завжди запитував: а ти це бачив? чи чув це своїми вухами? - Якщо не бачив і не чув, то це неправда.
Адже так і розходяться плітки: хтось припустив, хтось щось подумав, розповів одному, а той другом-третьому, і так неправда поширюється. Плітки - це ще один аспект неправди. Ніколи не можна переповідати якусь історію, особливо коли вона принижує чиюсь гідність, не перевіривши факти.

Господь також з приводу неправдивого свідчення каже у Лев.19:15,16: " Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!" Думаю, твердження: " Я Господь!" нам дано, щоб ми уяснили для себе, що тільки Господь має право чинити суд, а нам cказано: «Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя. Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» Як. 4:11,12
Таке ставлення Біблія називає "лукаві здогади" (1 Тим.6:4) А хто хоче поступати, як християнин, той "...не думає лихого" 1Кор.13:5
Так. Але навіть якщо ці розповіді є перевіреними і правдивими, то все рівно, не варто без потреби їх переповідати. Я цього до кінця не розуміла, аж поки не почула, як про мене одна людина розказує неприємні речі. «Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає». Прип. 11:13
Якщо ми говоримо про людей, особливо про одновірців, погано, то ми діємо заодно з дияволом, котрий оскаржує перед Богом християн (Об.12:10). А Христос, навпаки, заступається за нас (Рим. 8:34). Він також застерігає: «Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу» 1Пет.3:10:

Так, якщо Старий Завіт наголошує на достовірність свідчення, справедливість обвинувачення, то Новий Завіт нас закликає прощати, ґоворити тільки гідне хвали, тільки те, що служить на будову, бо всі ми грішники, достоині смерті, але наша праведність - це Христос, який нас оправдує. А сатана названий "кліветніком" віруючих, він намагається осудити віруючих, вказує на їхні недоліки, гріхи. Часто так поступають і так звані, брати по вірі. Якщо віруючий не покладає надії на Бога, але на свою праведність, то з часом він починає замічати усі гріхи брата, осуджує усіх, вважає лише себе єдиноправильним віруючим. Через таких "братів" сатана дуже сильно діє і розрушає церкви, сімї.

Часто духовній людину на збудову є справедливий докір, сказаний під помазанням Духа, що значить з любов`ю (Рим5:5). Біблія не каже замовчувати, як хтось падає: "Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!" Гал. 6:1
Нема збудови тоді, коли про недоліки говориться поза очі того, хто згрішив, а той, можливо, навіть не помічає за собою помилки. Христос оправдує нас, коли ми визнаємо власну неправоту "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої".1 Ів.1:9
А помічають гріхи ближнього найчастіше ті, хто в себе не вникає і в Слово. Як в одному пророцтві колись було сказано: "... ви голодні, бо Слово Моє не споживаєте, через те й гризете один одного..."

Ну, це пророцтво більше на жарт схоже
Помічають гріхи ближнього фаресеї законники, люди недуховні. Такі люди бачать лише зовнішні прояви гріха ближніх. У них збудованe своє розуміння праведності і всіх братів звіряють з ним.

Так, це слово має глибокий духовний зміст. Споживати Слово Боже - це виконувати волю Божу, тобто ходити за духом. Ап.Павло пише: 15 Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! 16 І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла...
Учинки тіла явні, то є: ... ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі... й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! (Гал.5:15,16)
Як бачимо, щоб не гризти один одного - потрібно одне: споживати Слово Боже, тобто ходити за духом.
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! (Гал.5:22-23)

Але це зрозуміють лише народжені від Бога, бо це розуміється духовно, а для тілесної людини - це все глупота, на жарт схоже... на жаль.

Також Бог бачить гріх і попереджає через Своїх посланців, наприклад через Іоана Христителя. Власні стандарти праведності є шкідливими, хоча не менш небезпечними є і те, що люди нехтують настановами про праведне життя і попередженнями про наслідки нечестя. Хоча часто таких не сприймають як наприклад Єзекііля вважали артистом:
"Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа! І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою - люд мій! - і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою. І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його.А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, - тоді зрозуміють, що між ними був пророк.» Єзекиїла 33:30-33

"Не судите, да не судими будете; Ибо каким судом судите, таким будете судими; и какою мерою мерите, такою и вам будут мерить". Мт. 7:1-2
Як ви думаєте, чи буде осудженням те, коли наприклад, я побачила, що якась віруюча не ходить на зібрання дуже довго, або побачила ту віруючу в міні шортиках? Чи якщо якась сусідка комусь розказувала, що якась там віруюча пила спиртне чи одружена розведена знайома віруюча ходить з якимись хлопцями? Чи буде то осудженням коли комусь так розказати, не те, щоб обсуджувати а просто розказувати? Що в такій бесіді буде осудженням, а що ні?
І ще: чи можна віруючим бути юристами чи адвокатами?

Я хоч не віруючий, але бачу, що ви пліткарка

цікава притча про "три сита" є в цій темі viewtopic.php?p=24537 часом і нам християнам потрібно пересівати свою мову на три сита((

Пліткувати - це ще більший гріх, ніж осудити когось в серці своєму, бо через такі плітки може падати той, кому ти розповідаєш. Якщо ти бачиш, що хтось грішить, то не спіши про це розповідати, бо коли ти виявлятимеш це, то тим ще дальше відкинеш ту людину. Перш за все спробуй допомогти тій людині відвернутися від гріха: коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває! (Як.5:19) А розповідати комусь - не спіши!
І якщо хтось згрішить проти тебе, то для того, щоб виправити це, є біблійний рецепт, а це так:
15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. 16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. 17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! (Матв.18:15-17)
Так, справді цікава і доречна притча, ось вона: viewtopic.php?p=24536#p24536
А чому би ні? Нормальна професія. А бути адвокатом, щоб захищати людей, то навіть благородно. Я думаю, що навіть суддею працювати не буде гріхом, бо цей суд повинен бути справедливим судом по закону державному. Наприклад, Божі мужі теж судили народ свій. А про держслужбовців Біблія каже: "...недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!" (Рим.13:4)

та я для прикладу взяла) це ж незначить шо я так роблю))
да, а ви вже про мене таке подумали

Оце наглядний приклад, як легко ми здатні відразу осудити когось.