А звідки знаєте що той що прощає має Д.С.?
Чи у вас це автоматично став священиком, значить маєш Д.С.?

Безумовно Бог хоче спасти всіх людей, але не всі люди хочуть прийняти спасіння. Ми всі повині любити людей, і молитись за них. Але інколи необхідно приймати жорсткі міри. Приклад 1Коринтян5:1-5, 1Корининтян5:9-13

То як ви можете щось казати свідкам, коли самі піддаєте сумнівам НАПИСАНЕ.

Католицьке розуміння згідно НАПИСАНОГО. Це й називається ВІРИТИ, тримаючись Голови, а не розглагольствувати нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом. (Кол. 2:18)

Перед тим як викладати в університеті, викладач отримує диплом. Потім його учні виходять дипломованими спеціалістами.

Апостоли отримали Д.С. без університету, бувши дехто рибаком.

А відповідь де?

Університетом для Апостолів був Ісус Христос, а вони учні Його.
Про те, як Апостоли отримали Духа Святого теж написано.
Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! (Мат.20:22)
Апостоли ж, як отримали повноваження Христового Духа, так і передали. Й по сей день передається рукопокладенням.

Де апостоли передавали Д.С., де таке записано повноваження про передання Д.С..
Написано що Христос дає Д.С.

Боже Слово вічне. Апотоли прості смертні, й передали те що отримали від Нього своїм правонаступникам.

Отак завжди, коли нічого сказати з'являється, - "а де записано".

Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь. (Івана 21:25)

Про це Христос сказав інакше Матв.15:3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
. Об.22:18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.

Він і прощає.

А при чому тут "Пасха прийшла".

Господь Бог дав таку владу прощати від Його Імени.

Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! (Івана 20:21-23)
========================================================================

Й сказати тут нічого, еге ж .. Нічого не залишається, як знову ставити під сумніви НАПИСАНЕ. Замісто кому, достосовувати хто.

Добре, де записано що апостоли прощали гріхи у такому розумінні, як Ви толкуєте.

Подивився паралельні місця побачив що Ап. Павло говорить що вони звіщають людям про прощення гріхів через І.Х., тобто залежало від апостолів кому звіщати, а кому ні.

Молитва "отче наш" такі слова: прости нам провини наші як ми прощаємо винуватцям нашим.

По-перше, не все є записано і це є нормально згідно тієї ж Євангелії. Тому коли кажете де записано що апостоли прощали, з таким же резоном можна сказати, а де записано що апостоли не прощали.
Визначальним є, що мали дароване Господом право прощати/затримувати гріхи. А раз так, чому б тим хто вірить не прийти до сповіді.

Якщо у нас не получається стикувати Євангельські цитати, це не означає, що якась з них невірно записана, чи погано перекладена, як це була спроба переіначити кому на хто.
НАПИСАНОМУ маємо в будь-якому випадку вірити, а з вірою прийде й розуміння, коли Дух Святий того захоче. А не захоче, так тому й бути, - ми ж віримо.

Тобто маємо прощати іншим аби самим отримати прощення. Але людина може відчувати вину перед Господом й з інших причин, можливо навіть недотичних і невідомих для посторонніх. Звичайно, такий буде молитися й просити вибачення у Бога. Але маючи перед собою Євангелію, таки йду до священика, котрий через рукопокладання несе апостольське приємство.
Мені до речі теж не всі священики подобаються і при нагоді йду до того, кому симпатизую. Але коли вибору немає, йду до того хто є. Не піти, буде зневагою до Його Слова Божого.

Я недавно розмовляв на цю тему з одним пресвітером, і він поділився таким випадком з його практики:
Одного разу важко хворий чоловік (з раковою пухлиною) звернувся до нього з проханням помолитися в Господнє Ім'я згідно Як.5:14. Сам той чоловік є членом іншої церкви - з іншої області за декілька сотень кілометрів.

Приїхавши до хворого пресвітер поцікавився, а чому він не прикликав свого місцевого пресвітера. А той йому каже, що має образу на свого пастира, бо той йому несправедливо докорив за щось. Відтак перш за все погодились молитися за те, щоб Господь допоміг простити. Молилися раз, другий, аж раптом лице хворого засіяло, і той каже, що образа пройшла і він прощає.

Тоді намастивши хворого миром, помолилися за оздоровлення, і Господь його в той час оздоровив.
Чи простив би йому Господь, коли б він не простив у своєму серці образу? Адже Господь допускає хвороби і важкі обставини не від гніву, а для виправлення, для того щоб дитина Божа виправилася і приготувалася до вічності. А тому, я думаю, й пресвітер повинен навчати, що слід покаятися, щоб Господь простив гріхи, а не просто відпускати гріхи чи затримувати їх.

P.S.: Так і ніхто не відповів: навіщо затримувати гріхи?

По-іншому й бути не може. Після того, як людина розповіла про свої прогрішення, священик запитує, чи жалує за те що вчинила і чи обіцяє більше не грішити, і лише після стверджувальної відповіді промовляє молитву про відпущення.
Стосовно ж, в якого священика сповідатися, тут не має якихось зобов'язань.

Очевидно це мав би відповісти хтось із священиків, але гадаю, що в більшості випадків гріхи затримуються, коли людина сама повністю не розібралася з чим прийшла і чого хоче.

Я сумніваюся не в слові Божому, а в перекладі. Тому що таке розуміння суперечить іншим місцям Слова Божоґо, яке вчать нас прощати гріхи дліа того, щоб самому отримати прощення. Як і в тіи історії, про яку розповів Сонячник: пастор не став просто "відпускати" тому гріхи, але шукав і знаишов причину недуга, і тольки після того, як та людина простила, вона отримала прощення і ісцілення, причому отримала иого не від пастора, а від Бога!

Юр, не можна усе вчення покладати на один вірш, як це роблять "свідки", бо цей вірш може мати зовсім інше значення, треба притримуватися духу Писання.