Пропоную тут виставляти на розсуд публіки християнські вірші.
Найкраще, звичайно, авторські, тобто, свої особисті. Але можна виставити і вірш, який просто комусь сподобався. Бажано при цьому вказувати автора, або написати, що автор невідомий.
Тут же можна і обговорювати, висловлювати свої враження.

Виставлю тут вірш, який я щойно закінчив. Він складається з двох частин, і закінчив я власне другу частину, а перша була написана трохи раніше.
Написано як роздуми над місцями Слова Божого: "не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм, аж поки не знайду я для Господа місця"Пс.131:4.
"Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим, що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!" Кол.1:26,27.

До Тебе прагну я пори нічної
І вдень без Тебе місця не знайду
Аж поки таємниці неземної
У глибині сердечній не збагну.

Одну лише на світі таємницю
Шукати варто вдень, як і вночі,
Шукати, хоч злипаються зіниці,
Бо в ній до неба, вічності ключі.

Шукати не в космічних слід просторах
І не в морській безкрайній глибині –
Звертаю погляд свій лише угору
Й шукаю у сердечній тишині.

Христос в мені... – найбільша таємниця
Прихована від тисяч поколінь.
Шукає нині в серці Він світлицю,
Дає в обпаленій пустелі тінь.

-----------
"Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього."2Кор.3:18.

Христос в мені... Чи так воно насправді?
Чи є Христос у погляді очей?
Чи до Отця мій дух незримо прагне
Крізь суєту коротких днів, ночей?

Христос був кротким, лагідним повсюду,
Терпляче зносив ненависть, злобу,
Хоча доволі виливали бруду
На голову невинну і святу.

Чи є Христос в мені, коли насмішки
Лунають наді мною звідусіль?
Чи зможу я всміхатися неспішно,
Тамуючи в душі глибоко біль.

Чи зможу я добром на зло відповідати
Любов’ю покривати всю злобу,
Що світ заполонила? Брат на брата
По крові чи по вірі ллє ганьбу.

Чи зможу я Христа відобразити
В долині сліз і сум’яття земній
І день сьогоднішній ось так прожити,
Щоб люди бачили Христа в мені?

І саме це – найбільша таємниця,
Захована від тисяч поколінь,
Сьогодні у серцях, немов зірниця,
Небесним світлом сяє на землі.

Іван Твердий

Слава Богу! Мені цей вірш сподобався. Хай благословить тебе Господь!

от якби я вмів писати вірші...

Розміщу ще один невеличкий вірш, написаний декілька тижнів тому...

Як манить душу голубінь небес,
Як хочеться мені злетіти вгору,
Піднятись вище, ніж гірський хребет,
Що ледве вдалині осяжний взору.

Як хочеться мені забути біль,
Нічні зітхання і гірку сльозу,
Та досягти в стрімкім пориві ціль –
Таку жадану, чисту, неземну,

Щоб злитися в блаженному єднанні
З Христом моїм у вічній красоті.
Як хочеться мені в цей час останній
Прожити кожен день у чистоті,

У святості і у святих стремліннях,
В моліннях щирих вічному Творцю,
У прагненні небесного нетління,
Щоб вірним залишитися Отцю.

Іван Твердий

класний вірш

Добрі вірши Іване! Цікаво а крім тебе ще хтось викладае вірши?

Надзвичайно глибокі та змістовні вірші, Іване. Чи твої вірші коли небудь видавалися? Якшо так то хотіліся б мати копію.

Та у цій темі кожен може викладати будь-які свої чи чужі, які просто сподобалися, вірші.
Друкуються виключно в часописі "Джерело", окремим збірником поки що не видавалися. Готується до друку один збірник, але там розміщені лише такі не зовсім серйозні вірші молодіжного спрямування, підготовлені головним чином комусь у подарунок на весілля. Дякую за добрі слова.

По-вашему прибыли нет?
Но я продавал не спроста...
Всего только тридцать монет,
Но ведь они - за Христа!

Ценю ваш словесный блуд!
И денег серебряных вирусы.
Я в рост их пустил - и выросли
Тьмы новых великих Иуд.

И опухолью Земли
Богатства: дворцы и "Боинги"...
А может, гинеи - огненны?
И доллары? И рубли?

Забудете Бога, , но их
Из пламени б первыми вынесли,
Ведь все капиталы выросли
Из тех тридцати... моих...

Ну что там отцы ваших наций?!
Мне равных в истории нет –
Вся ваша цивилизация
Пошла с тридцати монет.

И я подсчитаю издали
И шекель, и фунт, и цент -
И вы с миллионов прибыли
Заплатите
Мне процент.

на українську можу перевести тільки прозою

Дійсно, чудова поезія, Іване! Чи можна її надрукувати у нашій єпархіальній газеті, звісно, з твоїм авторством?

Пробач, Uljanka5, що довго не давав відповідь, бо через зайнятість не мав можливості.
Звичайно, що друкуйте. Хто це може заборонити, якщо комусь це послужить на збудову, на потішення, на укріплення.
Нехай Бог вас усіх благословить!!!

Я вже давно шукала сайт християнської поезії. Здається, сьогодні натрапила на саме такий. Не знаю чи я правильно користуюсь ним. Якщо ні, то підкажіть, будь ласка.

Залишаю свій вірш, написаний зовсім недавно. Конструктивній критиці завжди рада.

Здавалось, що – той кволий вітер?
А він берізкам сльози витер,
Розпухлих бруньок скрегіт слухав,
І трепетно на рани дмухав,
Аж поки присудам повинна,
Клейка, зворушливо-невинна
У світ проклюнулася зелень.
І раптом вулиці поселень
Перетворилися в алею
Поміж Єдемом і Землею.
Де бруд, буденність, правда гола?
Тремтить від ніжності довкола
Живе і навіть скам’яніле.
...Є ті на світі, що зуміли
Суди земні перетерпіти
Лише тому, що сльози витер
Їм хтось тендітною рукою.
Він не шукав собі спокою.
І не казав, що хата скраю,
“Хіба ж я більше інших маю?!”
У небайдужності є влада
В рай ад земний перетворити.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо,
Коли зникають касти, ранги,
Розгойдуються бумеранги
Добра, любові і посвяти.
Буває треба не багато,
Щоб зберегти в cтражданнях мужність:
Лиш тільки - ближніх небайдужність.

04/06/07

Дуже хороший вірш. Справжня поезія з глибоким духовним змістом у доволі несподіваному ракурсі. Адже вітер усі звикли сприймати як щось таке не дуже лагідне, приємне. А він може і на рани дмухати, і сльози витирати. Звичайно, мова тут йде найперше про людей, небайдужих і ненавязливих, чуйних до чужого болю і уважних до проблем навколишніх.
Як не вистачає сьогодні нам усім такої якості!
Але в Біблії зустрічаємо ще одне віяння тихого вітру: див. матеріал “Тихе віяння вітру”