Ольг@ написав:
Церква, як відомо, основні свої доктринальні основи отримала там, та цих соборах. На тих вселенських соборах, які відкинули єресі Арія, Македонія, що заперечували божественність Ісуса і Святого Духа.
Але ті ж собори затвердили іконопочитання, а потім далі й далі... Ми бачимо, що стало з католицизмом..
Так от, якщо ці всі єпископи, що збирались на ці вселенські собори залізли в таку глухомань, то яка вірогідність того, що Біблійний канон вони затвердили правильний? Де вірогідність того, що в Біблію не запихнули єресь, а щось головне не залишили осторонь?
Уже в 5 столітті Біблійни канон рахувався древнім. Те, що затверджили на соборах починаючи з 4 століття і тоді, видимо, вже вважалося дрвенім і звичним в Церкві. Хотів би зауважити, що навіть такі книги, як Премудрість, вважались в 5 столітті здавна священними.
"По смерти его (Давида) царствовал над тем же народом сын его Соломон, начавший царствовать, как сказано было выше, еще при жизни отца. Этот, после доброго начала, имел конец дурной. Счастливые обстоятельства, утомляющие души мудрых, причинили ему более вреда, чем принесла пользы самая мудрость, достопамятная теперь и впредь, а в то время далеко и повсюду прославлявшаяся. Находят, что и он пророчествовал в своих книгах. Три его книги: Притчи, Екклесиаст и Песнь Песней зачислены в число канонических. Другие же две, из которых одна называется Премудрость, а другая — Екклесиастик, по причине некоторого сходства в изложении, принято также называть Соломоновыми; но ученые не сомневаются, что они принадлежат не ему.
Впрочем, церковь, в особенности же западная, издревле приняла их в число священных. В одной из них, которая называется Премудрость Соломона, излагается яснейшее пророчество о страданиях Христа. Нечестивые убийцы его представляются говорящими: «Уловим праведного, ибо он нам неприятен и противится делам нашим, и поносит прегрешения законов наших, и бесславит грехи учения нашего. Возвещает нам разумение Божие и сыном Божиим именует себя. Он — обличитель помыслов наших. Тяжко нам видеть его, ибо праведны пути его. Увидим, истинны ли слова его: если он истинный сын Божий, (Бог) защитит его, избавит его от рук противящихся (ему). Досаждением и мукой будем истязать его, да увидим "
Аврелий Августин "О Граде Божьем""Хронология этих князей находится не в тех священных Писаниях, которые называются каноническими, а в других. К числу последних принадлежат и книги Маккавейские, к
оторые признаются каноническими не иудеями, а Церковью, ради тяжких и удивительных страданий некоторых мучеников, которые еще до пришествия Христова во плоти боролись за закон Божий до смерти и претерпели тягчайшие и ужасные бедствия. " (там же.).
Августин Блаженний довіряв Церкві. До речі вже тоді він розрізняв східну і західну Церкву і не бачив проблеми в єдності Церкви Христової та в каноні Священних книг.
ТУт і відповідь на твоє Запитання Володя. НАвіть для християн 5 століття більше 39 книг Старого завіту вважлись канонічними, особливо у Західній Церкві і це було нормально, не мішало їх спасінню, будувало віру...
Вхід
Реєстрація
Допомога
Пошук
