Ні, не всі хрещенні Святим Духом наповнені Божою любов"ю того, що не сповняються Духом і Він угашується суєтою, гріхами та невірством. Коли людина постійно вперто чинить неправду, то може інший дух сповнити серце як у випадку з Ананієм (Дії 5:3).

У випадку з Ананієм, то, по-перше, не написано, що він "постійно чинив неправду", а, по-друге, не написано навіть що він мав Духа Святого, а лише, що він був "чоловік один" і він сказав неправду Духу Святому. Щоб сказати неправду Духу Святому, не обов"язково Його мати.

Значить у тебе із цим проблеми. Бог у Церкві дар різні дари і служіння.

Я не мала на увазі те, що Ананій постійно чинив неправду, а те що "сатана серце наповнив, щоб Духу Святому неправду сказав... "Дії 5:3. Я про те до якого жахливого стану дійшла віруюча людина, тому що не сповнялась Духа Святого, Котрий би обовязково докорив би за гріх. Як наслідок відбулося сповнення іншим духом і спокушування Святого. А те, що Ананія не мав духовного хрещення, то навряд чи в першоапостольській церкві були такі. Питання: чому написано, що Ананій та Сапфіра неправду сказали всезнаючому Духу Святому? Хто був Його представником: Петро, церква? І чи може далека від Бога людина спокушувати Його?

Ананій з жінкою сказали неправду саме Духу Святому, а не Петрові. Петро їх не докоряв, що вони не все принесли, навпаки, він сказав, що "хіба це не ваше було, хіба ви не в праві були розпоряджатися грошми як вам заманеться?", тобто він не вимагав щоб вони принесли все, але гріх їхній полягав саме в обмані. Ззовні, вони зробили поступок, який сьогодні розцінився б як дуже щедре пожертування: вони продали маєток, а гроші принели церкві. Сьогоднішній пастор таку людину би розцілував, а його портрет би повісив чи то на дошці пошани, чи в журналі. Але його гріх полягав в тому, що він приніс ці гроші як всі, але приховав частину, думавши, що ніхто цього не знатиме. Можливо він сказав шукаючи похвали від людей: ось я продав свій маєток, а гроші приніс вам. Але він не врахував, що Петро був сповнений Духа Святого, який відає усе, і він знав, що в серці Ананія захований великий гріх - обман. На його місці могла би опинитися як віруюча людина, так і невіруюча.
Що би змінилося, якби на місці Ананія була б невіруюча людина? Я думаю, Петро всеодно б побачив обман і докорив би цій людині тими ж словами. Тільки напевно ця людина мертвою б не впала. Якщо для невіруючого обман - це звичайна річ, то для віруючого обман - це дуже великий гріх, особливо обман Духа Святого.
Тепер інший приклад. Що би було, якби Ананія прийшов не до Петра, а до сучасного пастора (не настільки духовного)? Я думаю, його гріх би так і залишився прихованим і знову ж таки, він би не впав мертвим, навпаки би дістав похвалу від людей, хоча, якщо він дійсно мав Духа Святого, то Він би його облічив у серці його.
Чи не тому такі випадки сьогодні так рідко трапляються, що так мало духовних людей, як зі сторони пасторів, так і простих віруючих? Адже гріха подібно гріху Ананія сьогодні не мало.
У чому ж полягає обман саме Духа Святого, а не Петра чи церкву? Якби Ананій приніс ці гроші для Петра, то він би обманув Петра. Але віруючі тоді приносили гроші в церкву як для Бога, Дух Святий керував церквою, все робилося во ім"я Ісуса Христа, тому Ананій обманув не людей, а Бога.

Ще питання: Онан у Старому Завіті і Ананій у Новому, це не одне і те ж імя? Як Саул і Савло?

Можливо... але як це відноситься до теми?

Так, Савло та Ананій - це українські відповідники єврейських імен Ні, насправді, я не знаю. Треба глянути в оригінал Біблії.

Просто цікаво.

Так само, як відноситься ця бесіда про Ананію до теми?

Якщо Ананія та його дружина говорили мовами, то відноситься.... Але про це не напписано в Біблії.

Я думаю, нічого страшного у невеличкому відступі від теми немає

Добре.
Я б хотів дар іноземних мов.

Тоді ще питання: є люди, яким вивчення іноземних мов дається легко. Мені - ні.
Я б хотів кілька з них знати.
Але знаю лише трохи німецьку, й то з важкістю вивчав...

А от знаю катехитку з Європи, як знає 5 мов, плюс грецьку істароєврейськ трохи.
Може дар легкого вивчення мов - також харизма (своєрідна)?

Ви плутаєте природні знання мови із надприродніми здібностями від Бога, які існують не для інтелектуального збагачення, а духовної користі. Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!1Кор.14:14

Я не плутаю. Я просто питав, чи здібності до вивчення мов можуть також бути даром Божим для служіння Церкві і для добрих діл взагалі.

А дар іноземних мов і глосогалія, це надприродно - без вивчення, звичайно. Глосогалія - мови ангельські, але також іноді буває, коли багато національностей на зібранні, то одні чують від інших свою мову (а ті інші їїне вивчали).

Даром Божим можна вважати що завгодно: дар співати, дар грати та музичних інструментах, дар вчителя, дар вивчення іноземних мов... Але це все відносится до таланту, а дар говоріння на інших мовах - це інше, це не талант.

Харизма, це зрозуміло. Але і талант і харизма важливі для служінння і розширення Царситва Христового.

Адже Христос розповів притчу навіть в першу чергу про Таланти, а не про харизми.
До речі Талант, який маємо розвивиати в першу чергу - це віра! Віра і розум співдіють у розвитку всіх інших талантів. Якщо людина повірила в здібності, які їй дав Бог, то ого-го які таланти в собі може розвинути.
А харизми ,це вже по волі Божій даються тим чи іншим людям для специфічних служінь.

Але щось спільне є між талантами і харизмами. Їх можна розвивати і примножувати молитвою!