От ви самі заводите тему на нове коло.

Я ж тобі говорив Церква ХВЄ, як конфесія виникла у 19 ст. То скільки раз мені це повторяти?


Не читав цю книжку, хоч маю. Скажи яка сторінка ...почитаю.

Я тебе також уже вдруге запитую. Чому ви себе відносите то правдивих християн? Що у вас є спільного із апостолами? Якщо читаючи Н.З. КЦ зовсім не така як апостоли? Коли утворилася КЦ?
Чи це не по темі? Якщо так, то я відкрию нову тему.

Якщо я відповідатиму на це, то Підснижник неодмінно видалить кожне моє повідомлення і мотивує тим, що воно не по темі. Ви, Протестанте, знаєте це, але продовжуєте мене спокушати. Для чого? Чи можливо знаючи це, Ви, так задовольняєте власне самолюбство? Отже відкривайте нову тему, бажаю вам гідних дописувачів!
З огляду постійного нерозуміння ще раз повторю: Якщо є сторінка в історії п'ятидесятників під назвою "дев'ятнадцяте століття", то де сторінки 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18? Може вони під грифом "таємно"?

Ну що вам сказати, відповім словами Michail:



viewtopic.php?t=1171

Із інтернету:

Історія євангельсько-протестантського руху в Україні, безумовно, бере свої витоки від І століття Христової ери – від проповіді апостола Андрія та єпископа Климента Римського на півдні України. Активний розвиток євангельського руху в Україні відноситься до XІV століття, коли наші побожні предки під впливом проповіді живого Божого Слова через болгарських протестантів (“богомолів”) організували численні Євангельські Церкви, які набували все більшого поширення та успіхів у духовному просвітництві нашого народу – аж до Берестейського Собору у 1596 році.
Сьогодні багато протестантів хотіли би повернутися до чистоти Церкви першого століття. Більшість цих протестантів називаються євангельськими, тому що вони вважають, що християни повинні виконувати доручення Христа: “Тож ідіть, і навчіть всі народи…” (Мт. 28:19)

Коли вже так наголошено, що п'ятидесятники "як конфесія виникла у 19 ст", то нагадаю:
"Мою Церкву пекельні ворота не подолають" - сказав Христос в Євангелії від Матвія (16:18). А в іншому місці: "Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку. (Матф.28:21)" Отже, якщо ваша історія бере початок у дев'ятнадцятому столітті, то: "хто ви такі"? адже Церква Христова є "по всі дні" - не "виникла у 19 ст."
Сподіваюсь мій пост залишиться, бо написано: "...завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом. (1Петр.3:15)", а не з неаргументованими звинуваченнями!

Бачу були такі павликіани, богомоли, катари, альбігойці, яких КЦ вважала єретиками. Почитаю щось розкажу. Із перших слів видно що вони хотіли вернутися до апостольського вчення

http://uk.wikipedia.org/wiki/Альбігойці
http://uk.wikipedia.org/wiki/Катари

Nurono, а що ти розумієш під словам "Церква"?

Nurono, от ти почав цю тему із таких слів:

viewtopic.php?p=26751#p26751

Як ти скажеш це не " відвертий натяк на брехню"? Ти так добре все знаєш, коли хто кого перехрестив, від кого появилися п’ятидесятники, хто має коріння до апостолів, хто є протестант, а хто неопротестант. Тож ти відверто правду написав, чи збрехав що не знаєш історію п’ятидесятників?

Навіть не знаю, як відреагувати на Ваше повідомлення, бо й слів немає. Я розумію, що частина (переважно офіційно керівна) так званих "євангелістів" (Чому кажу "так званих"? Безумовно, що не з претензійних міркувань. Просто кожна конфесія християнства певною мірою вважає себе Євангельською.) рахує себе спадкоємцями альбігойців, катарів, павлікіян, богомілів, та навіть маніхеїв, суть вчення яких є доволі спорідненим за твердженнями самих же цих "євангелістів". Але виставляти не перевірену (за допомогою альтернативних джерел) інформацію, як загальну позицію?

Що ж, дозвольте дати невеличку цитату з так званої "Таємної книги богомілів". Судіть самі, чи могли вони бути християнами з їхніх же текстів. Книжка в мене на російській мові. Маю надію, що її всі розуміють? Тому, щоб нічого в тексті помилково не змінити, дам Вам цитату на російській мові. Хто не розуміє - звертайтесь! Тоді - перекладу, як зможу.
При цьому хочу заздалегідь попередити, щоб застерегти від непродуманих тверджень на мою адресу. Слово "сатана" в гностичній літературі майже завжди писалося з великої букви, як ім'я. Це не моя вигадка. Я даю лише дослівну цитату, а тому в ній це слово так і написано, як в книзі, з якої я цитую.

Цитата:

"Когда я, брат ваш Иоанн, разделявший скорби Иисуса Христа, чтобы последовать примеру Его терпения и попасть в Царствие Небесное, припав к груди Иисуса, сказал Ему на Тайной вечере: "Господи! Кто предаст Тебя?", Иисус отвечал: "Тот, кто возьмет от блюда вместе со Мною. Тогда Сатана войдет в него, и он предаст Меня".
Потом спросил я: "Господи, какую славу перед Отцом Твоим имел Сатана прежде, чем низвергли его?". "Слава его была такова, - ответил Господь, - что он мог повелевать небесными добродетелями. Я же сидел с Отцом моим. Сатана был творцом всех вещей и подражал Отцу моему. Он спускался с неба в преисподнюю, а из преисподней восподнимался к престолу невидимого Отца...".
"Гностики" ("Гностики или "О лжеименном знании"), "Тайная книга Богомилов", Раздел: "II. Документы", Антология мировых проблем, "УЦИИМ-ПРЕСС" - "ИСА", Киев - 1996, с.253.

Якщо Вам цієї цитати замало з книги богомілів для того, щоб переконатись, що вони з правдивим християнством нічого спільного мати не могли, то я можу відсканувати всю їхню книжку, з якої видно, що вони подібно до маніхеїв вірували в існування двох творців, з яких сатану змальовували творцем матеріального світу, та ототожнювали з Богом Старого Заповіту (між іншим, саме з цієї причини всі гностики й відкидали Старий Заповіт, бо рахували його "заповітом сатани").

Бережи Вас Боже.

Справа в тому, що п'ятидесятники як конфесія виникла на основі Церкви Христової. І інші всі конфесії, в тому числі католицька, вийшли з Церкви Христової. Тому не можна говорити, що п'ятидесятники є спадкоємцями якихось альбігойців чи катарів, бо всі вони відхилилися від Церкви Христової. А Церква Христова була, є і буде.

З Ваших слів виходить, що всі "вийшли з Церкви Христової". Цікаво, а хто на Вашу думку в ній залишився, і де вона є (знов же ж - на Вашу думку), бо з Ваших же слів бачу, що Ви вірите в її існування, але конфесії відкидаєте. Намагаюсь зрозуміти Вашу точку зору.

Бережи Вас Боже.

SerGio, питання стояло чи є апостольське коріння, а не вчення: Історія євангельсько-протестантського руху в Україні, безумовно, бере свої витоки від І століття Христової ери – від проповіді апостола Андрія та єпископа Климента Римського на півдні України. Ви маєте по цій темі щось сказати. Якщо ви хочете про доктрини говорити то кажіть яка назва вашої конфесії і у вас найдеться єрись.

А про них православні пишуть:Они не признавали христ. Церковь и ее служителей, символы, обряды и таинства, поскольку считали, что все это дело рук Сатаны. Они не посещали церковь, отрицали молитву, за исключением «Отче наш», не почитали Креста Господня, икон, не признавали церковный брак, мощи, праздники, Воскресение Христово, не считали Деву Марию Богородицей. Они утверждали, что причастие - это просто хлеб и вино, а не Тело и Кровь Иисуса Христа, св. мощи - кости умерших людей, чудотворения - сказки для легковерных людей. Богомилы считали, что между Богом и человеком не нужен посредник (духовенство). Человек сам в состоянии спасти свою душу. Из христ. книг признавали только НЗ, а Ветхий отвергали полностью, http://www.pravenc.ru/text/149507.html
Але це зрозуміло, бо завдання православних і католиків найти найгірше або добавити.

Ну, загалом-то, метод підрахунку "або - або" не є чесним. А якщо той самий Nurono пише і про "Любов до ближнього і святе життя" і "про коріння до апостолів" як про справжнє християнство? Чи Ви можливість такого підходу відкидаєте?

Я просто не маю нічого проти такого підходу. У вас/них метод иерархическое управління. Але спочатку так не було.
Але коли говорять що тільки у нашій конфесії спасіння, то це не правда, спасає Христос і тільки Він.

Як ви прокоментуєте слова:
Декрет Другого Ватиканського Собору про екуменізм пояснює: Лише через католицьку Церкву Христову, що є «загальною допомогою спасіння», можна досягнути всієї повноти засобів спасіння. Бо тільки апостольському Соборові, головою якого є Петро, Господь довірив, згідно з нашою вірою, усі багатства Нового Завіту, щоб створити на землі єдине Тіло Христове, у яке повинні включитися цілковито всі, хто вже якимось способом належить до Божого Народу» (II Ватиканський Собор, Декр. « Unitatis redintegratio », 3.).

Я не стверджую, що всі вийшли з Церкви Христової, але допускаю, що в основному саме так було. Церква Христова - це люди, яких знає Христос. І такі люди були, є і будуть. Такі люди є і в п'ятидесятницьких церквах. Але утворення конфесій - це спроба використати цих людей для створення релігійної організації, щоб зробити собі ім'я. Це принцип Вавилону.