Це твої здогадки, міркування, що не підтверджується Святим Писанням.

Не відповідь, бо в даній цитаті ідеться про дух, який оживляє, тобто про дух Євангелія, дух Христа, а Сонячник говорить про дух закону, а це протилежні речі.
Сонячник мабуть хотів написати: той стає виконавцем закону духа, а не духа закону! Бо ми живемо за законом духа, або за духовним законом, а не за духом закона, за яким жили і живуть фарисеї та законники, та й всі релігійні люди, які не знають Бога. Бачите, переставив слова місцями і получилась єресь

Хіба? А яка суть чи дух цього Закону: Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! Галат.5:14 А якщо бути буквоїдом, а не вникати у зміст написаного, то дійсно можна побачити єресь
І ще: не слід плутати коли мова йде про Закон Мойсея старозаповітній (зовнішні обряди, правила) і про новозаповітній, Христові заповіді, котрі записані у внутрішній людині й проявляються в святих ділах.

Нарешті Ви це зрозуміли!
То який Закон мав на увазі Сонячник?

Закон є Один - це Божий. Але є два різних виклади Закону - це буквальний (закон Мойсея) і сердечний (записаний на серці Духом Святим). А хто ще не отримав Духа Святого, той повинен жити за буквою закону, аж поки не визнає свої гріхи і не прийме Ісуса Христа, Який запише Духом Святим закон Божий на серці людини.
Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! (Єр.31:33)

...ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. (2Кор.3:3)
А коли хто не має Христового Духа, той не Його. (Рим.8:9) А що ж робити тим, хто не має Закону Божого на серці? Покаятися слід. А як же покаятися, якщо не вникати в Закон букви? Тому закон букви є дітоводителем до Христа, або ж виховником до Христа.

В дійсності, Закон Мойсеєвий і Запровіт Христовий - це зовсім різні закони, які не можуть існувати разом. Христос дає чудове порівняння їх у Нагірній проповіді: ви чули, що було сказано: око за око, і зуб за зуб. А Я вам кажу... Тобто тут ясно видно, що Христос вчить не так, як було записано в Законі. А ти говориш, що Христовий закон та Мойсеєвий - то одно і те ж... Тож або ти живеш за Христовим законом, як Нове Творіння і Христі Ісусі, або по старому Законі.


А Біблія нам каже так: Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
(Євр 10:1)

А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою,
той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади…
(1Тим 6:3,4)

Написано про служителів Нового Заповіту, тобто служителів ряду заповідей, що записані Духом в серцях, які й складають новозаповітній закон.
Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! Євр.8:10
Ми виконавці закону заповідей, але не їх букви, тобто форми, а їх духу - змісту . Оце й усе.

Я тут себе поправлю. Це не 2 різних закони, бо новозаповітні заповіді є ніби допововненням, продовженням, поглибленням, удосконаленням старозаповітнього закону. Ісус у Нагірній проповіді саме про це й казав. Він показав тут важливість не тільки зовнішнього дотримання заповідей, а й стану серця при їх виконанні. Тобто, щоб ми виконували не лише формально букву, а дух - серцем. "Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!" Матв.5:20. Фарисеї дбали лише про зовнішню праведність. Нам сказано бути ще кращими за них. Тож Христос поставив новий стандарт: "Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!" Мт. 5:48 В чому ця досконалість? "А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости!"Кол.3:14 " Любов не чинить зла ближньому, тож любов є виконання закону. Рим 13:10"

"А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо.Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо." 1Iван.2:3-5

Ти сама зрозуміла що сказала? "Ми виконавці закону заповідей"... Що таке закон заповідей? А може ми виконавці заповідей закону?
В законі сказано: якщо хто вдарить тебе в щоку, дай йому здачі (своїми словами). То який тут зміст? Зміст заключається в тому, щоб відплатити, помститися. Можливо дехто тут і виконавці духу закону, але діти Божі - виконавці Закону Духа.


І про що Він казав? Він сказав, що потрібно не мститися за підбите око, а "підставити другу щоку". А це діаметральна протилежність закону, а не продовження, поглиблення, доповнення. Тут абсолютно інша поведінка від нас вимагається. Хто не відроджений, той є виконавцем закону Мойсеєвого, той не досконалий, той ніколи не пізнав Христа, бо лише відроджені християни можуть виконати закон Христа. Христос не просто вдосконалив Закон, Він його взагалі відмінив, давши нам новий, бо вже не діє старий закон, коли діє новий.
Говорити, що Закон Мойсеїв і Закон Христів - це одне і те ж, або просто Новий трошечки досконаліший, це уменшення вчення і смерті Христа, бо Христос не для того прийшов, щоб підправити Закон, але щоб смертю Своїю його повністю знищити і дати нам, дітям Його, Свій закон, не закон смерті, але Закон Життя, не закон помсти, але Закон Любові, слава Йому повіки!

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
скільки ж більшої муки, думаєте заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
(Євр 10:28,29)

Люби Господа Бога
свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й
найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох
оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять . (Матв.22:36-40)