Тож ще раз. Маєте мої дописи про Чистилище й маєте пояснення у них. Що не зрозуміло, у чому маєте сумніви, вкажіть, посилаючись на мною написане, а не вами вигадане.
В іншщому випадку немає жодного смислу переливати з пустого в порожнє

На ваші ж вигадки і фантазії не бачу смислу реагувати.

Й тим паче розраховувати отак одразу до Неба, у брудних чоботях. А може спершу таки очиститися як належить ..

Справді, коли ти переконаний, що твоє спасіння уже за пазухою, якось уже й немає смислу у Чистилищі. Але такого переконання ми не можемо мати, бо ніхто не може знати вироку Судді.

По-моєму на цьому форумі хтось висловив дуже гарну думку, про розбійника, котрий із уст Самого Спасителя отримав відкуплення. Чи означає це, що після Ісусових слів розбійник відчув себе абсолютно щасливим і йому стало усе так би мовити побарабану. Звичайно ж і сумніви й невпорядкованість думок у нього були, а також нікуди не ділися ті фізичні страждання, що йому доводилось терпіти на хресті.
Себто усвідомлення нашого спасіння через ВІРУ, ще не означає закінчення наших душевно/тілесних випробовувань. Адже й сам Павло каже про "колючку у тілі".

Але чи багатьом з нас спідручно прирівнявати себе до таких. Й тим паче розраховувати отак одразу до Неба, у брудних чоботях. А може спершу таки очиститися як належить ..

треба читати Писання, а воно говорить, хто витерпить до кінця спасеться. До якого кінця, звісно земного.
Друге, віруючий в І.Х. на суд не приходить, вони будуть судити світ.

Сонячник нагадаєш, якщо забуду

По-моєму на цьому форумі хтось висловив дуже гарну думку, про розбійника, котрий із уст Самого Спасителя отримав відкуплення. Чи означає це, що після Ісусових слів розбійник відчув себе абсолютно щасливим і йому стало усе так би мовити побарабану. Звичайно ж і сумніви й невпорядкованість думок у нього були, а також нікуди не ділися ті фізичні страждання, що йому доводилось терпіти на хресті.
Себто усвідомлення нашого спасіння через ВІРУ, ще не означає закінчення наших душевно/тілесних випробовувань. Адже й сам Павло каже про "колючку у тілі".

Ну давайте продовжимо за розбійника.
Говорю за себе, на серці відчуваю прощення від Бога, тягар знімається гріха. для того і помер Христос щоб забрати наші гріхи.
Не правильно виразилися, а ви якщо каєтеся вам все по барабану після того?
Ви що хочете сказати що ті що страждають тут на землі, проходять чистилище?

Сонячник нагадаєш, якщо забуду

А по суті викладеного, щось сазати можете. Які запитання застереження до моїх слів?
Чи знову мутна водичка, аби лиш зачепитися за розмову
Нагадую.




Усе що хотів сказати, я сказав. Продовжувати переливати з пустого в порожне не вважаю за потрібе.
Ви ж спершу навчіться вести дискісії, коли хочете відреагувати на чийсь допис.
А найкраще буде дотримуватись власних обіцянок і не просторікувати про те, у чому тями не має.

Sh_21, скажіть, будь ласка, яку віру ви сповідуєте?

Yur, а якщо Бог нас не очистить за життя, то не матимемо спадку у Божому Царстві.
І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця. (Об.21:27)

Тому то Ви праві, коли кажете, що святим чистилище не потрібне, але ж ми ще й повинні розуміти, що по смерті нечистивим жодне чистилище вже не допоможе. Через Чистилище Голгофи ми повинні пройти ще поки живемо тут у тілі - ожити духом для Бога і розіп'яти свою тілесну пожадливість.

Та й апостол Павло заперечував чистилище: Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. (Гал.6:7-8)
А сіємо ми тут, на землі, поки ходимо в тілі.

Згідно догмату так і є. Нечестивцям не допоможе. Але є й ті, що спасуться через очищуючий вогонь.
І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. (1-е Кор. 3:11-15)

Авжеж, сіємо допоки перебуваєму в тілі. Якщо один кукіль в душах проросте, -- й спалене усе буде. Правдиве ж позостанеться, якщо буде таке.

Догмат про Чистилище затверджений Католицькою Церквою, викликає несприйняття і нерозуміння віруючими окремих конфесій, можливо як і через доволі пізній час його прийняття, коли Церква от уже з добрих півтисячоліття перебувала в розколі, так і через те, що у Святому Письмі прямим текстом про чистилище нічого не сказано. Й хоч у Біблії містяться усі підстави для прийняття цього догмату, хотів би спершу порозмірковувати над людиною історичною і тією, що після фізичної смерти.

Фізичний стан людини історичної (земної) знаменує собою часове зовнішньо/просторове середовище. Смерть розлучає людину як і з її матеріальним тілом, так і з цим світом, у котрому присутній ЧАС. Після смерти людська душа потрапляє у інший позачасовий (мова про фізичний час як незворотню плинність), позапросторовий духовний вимір ВІЧНІСТЬ. Наш плотський розум не встані уявити собі таке середовище без часу. Співіснування душі й тіла по-за фізичною матерією (зовнішньо/просторовістю) слід сприймати як стан не доступний нашим п'яти фізичним органам відчуттів. Про який розповідає Апостол Павло, що був удостоєний ще за життя побувати на третьому небі (2-е Кор. 12:2-4).
Такий стан дослідити емпірично неможливо. У нього перш за все віримо, з вірою приходить й осмислення.

А також ми можемо спробувати це уявити образно.
Тож уявімо собі кожну мить земного буття, як якесь віконечко. Звідкіля стікаються душі, скажімо в якийсь космічний об'єкт, де часу немає але з якого добре видно усі часові віконця-миттєвості. Кожна душа попадає у цей об'єкт на рівних правах, бо часові зовнішньо/просторові ознаки для таких душ перестають існувати й сприйняття у них уже духовне, таке, що не фіксується п'ятьма нашими органами відчуттів.

Душі, котрі зуміли запалитися любов'ю Божою ще тут на землі, без перешкод потрапляють у Царство Небесне. Тіж душі котрі не зуміли до кінця очиститися від земного тягару, проходять очищення вогнем у Чистилищі, що не є вогонь фізичний (фізичне проминуло), а вогнем духовних страждань від нестачі любови.
Не можна сказати що Чистилище передує Царству Небесному у ЧАСІ, хоч обидві категорії це посмертний стан душі.
Очевидно, те що людина не достраждала на цій грішній землі, їй доведеться надолужувати у Чистилищі. Для людей же котрі доживуть до явлення Спасителя, кінець світу й стане Чистилищем.
Прихід Христа у славі і Страшний суд знаменуватимуть остаточне наше спасіння або осудження, іншими словами або Небо, або пекло.