Більшості у наших Церквах моляться за спасіння родичів, я уже останнім часом не можу це слухати як читають ці потреби увесь перелік родичів. У мене питання хіба це правильно молитися тільки за своїх родичів, а хто буде молитися за тих грішних людей де немає тих хто за них молиться. Можливо і тому зараз людей мало спасається бо ми дбаємо тільки про своє і своїх.
О думаю, чи підняти це питання на членському, чи може зроблять з мене єретика, а може ви мене зробите?

1Тим.2:1 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей....4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.

Рим.3:29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган...

Є ще один вислів у молитві який мені не подобається, але він не такий страшний, звучить приблизно так " молюся до Тебе як найменша твоя дитина". Як ви думаєте це так люди умаляються, чи підносяться такими словом як "найманший/ша". Та як для мене це якась не правильна звернення, виникає питання: "хто тоді найменший у Царстві Божому?"

Я думаю, що це нормально, коли кожен переживає перш за все за своїх близьких. Але мені, наприклад, не подобається інше: коли за будь-які дрібниці просять молитися всю церкву - ніби самим не вистачає віри. І то мені здається, що це вже увійшло просто у звичку писати записки, щоб молилися. От моя бабця була хворою на рак, у церкві навіть нікому не казали, а самі вдома помолилися, і Бог оздоровив.

А молитися за всіх людей, яких ви й не знаєте, то звичайно не гріх, але чи будете ви молитися так щиро як за своїх рідних? Чи лише формально?
Що на серці людини - знає лише Бог. А взагалі-то умалятися перед Богом це є добре, бо чим більше ми принижуємо себе перед Богом, то тим більше Бог нас благословляє. І Христос казав: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. (Матв.5:3) та Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться. (Матв.23:12)
Павло також писав: Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. (2Кор.12:9)
І про себе він писав: я ніщо чи я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом... (1Кор.15:9)

Я не про гріх веду мову, звичайно це не гріх, я наоборот говорю можливо гріх тільки за своїх молитися, а як читають записку а там перелік всіх і вся родичів, то це я думаю не правильна молитва, виходить ми любим тих хто нас любить. Хіба Бог переживає тільки за наших родичів, Христос умер за всіх людей, а не тільки за родичів. Та як для мене це якась дуже низька і нещасна молитва.

32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
(Лук.6:32,33)

Щось мені не дуже подобається слово "принижуватися". Та як для мене "вбогі духом" і "принижуватися" це різні речі. А то получається якийсь наш Бог не правильний що принижує своїх дітей, ми ж не принижуємо своїх дітей.
Але коли ми смиренно приходимо до Бога, то це якось нормально звучить і правильно.

Бог не принижує своїх дітей, які принижують самі себе. Таким Бог дає благодать.
А хто про себе думає, що він щось, то Бог таким противиться.
Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь! (2Кор.10:18)

Ну добре, для тебе "вбогі духом" і "принижуватися" то це саме???

"Принижуватися" - це слово можна по-різному розуміти: я розумію це як визнавати свої недоліки, а не валятися в болоті як свиня.
Убогі духом - це ті, хто прагне духовної їжі. А прагне той, хто визнає, що він духовно мертвий, що він є грішником і прагне оправдання. Тобто убогі духом - це ті, хто визнає свої гріхи і прагне прощення, такі не вважають себе праведними чи святими, але постійно освячуються, і Бог їх оправдує. Саме таким належить Царство Боже.

Є ще інші, хто може те ж не правильно зрозуміти тебе, от наприклад, бичують і принижують своє тіло.


Щось ти тут не то сказав, згідний з тобою до цих слів "Убогі духом - це ті, хто прагне духовної їжі..." як тільки добавив би, постійно прагне Бога і Його Слова, а не разовий момент.
А дальше "А прагне той..." щось не то. Як може мертва людина прагнути води або їжі, ну ні як. І духовні мертві люди себе грішниками ніколи не визнають, наоборот ті що народилися від Бога вони знають що були мертвими грішниками, але їх Бог спас і оправдав. І тепер їм треба робити так "А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! " Тобто процес освячення проходить усе життя, а не відразу одним заходом.
А про духовно мертвих людей сказано так "Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. "

Я не зрозуміло висловився? Я хотів підкреслити, що убогий духом визнає себе самого, тобто своє "Я", тобто себе без Божої присутності - визнає за ніщо! Тобто визнає СЕБЕ грішником і беззаконником, тобто свою праведність ставить у ніщо.
Убогий духом - це НЕ духовно мертва людина, але вона усвідомлює, що без Божої присутності буде духовно мертвою, а тому прагне спільності з Богом!

От дуже добре порівняти з жебраками, які просять хліба. Вони усвідомлюють, що без милостині вони не проживуть й одного дня, а тому щодня просять хліба.

Так само й убогі духом визнають свої недоліки перед Богом і просять в Бога благодаті, щоб прожити кожен свій день у чистоті і святості. Тому убогі духом - це праведники, які визнають себе за ніщо, і Бог дає таким благодать.

Ну, слава Богу, а то я уже подумав що то вже хтось від твоїм ім’ям єрись написав. От тепер погоджуюся.

[quote="Sh_21". У мене питання хіба це правильно молитися тільки за своїх родичів, а хто буде молитися за тих грішних людей де немає тих хто за них молиться. Можливо і тому зараз людей мало спасається бо ми дбаємо тільки про своє і своїх.

1Тим.2:1 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей.... що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. /quote]
Дійсно є багато загиблих людей, за яких потрібно молитися. У перші роки свого навернення (коли була перша і краща любов до Бога) я щовечора молилася за всіх людей, яких зустрічала протягом дня: у магазині, на роботі і.т.д Адже не випадково Бог посилає нам ці "випадкові" зустрічі. Моя віруюча однокласниця після мого покаяння призналася мені, що з усіх своїх друзів за мене молилася найменше. Тому нам не слід зациклюватися лише на дорогих нам людях

Молитися можна лише за людей, яких знаєш. Інакше взагалі не потрібно було б молитися за конкретних людей, а можна було б просто усіх узагальнити та молитися просто за всіх людей, в число яких буде твоя знайома. Але ми молимося за конкретних людей і чим більше ми знаєму цю людину, тим палкіше ми за неї будемо молитися. Тому тут не потрібно розрізняти людей на близьких чи не близьких, а молитися за тих, за кого відчуваєш побудження.

Мені нагадує тему про об’єднання всіх християн, тут щось продовження цього, тільки уже в молитовній площині, там теж тільки хочуть об’єднуватися тільки внутрі своєї церкви, напевно воно якось діє, одні дбають тільки за своїх, моляться за своїх, об’єднуються із своїми. А хто буде дбати і молитися за тих хто немає тих котрі б за нього молилися??? Хіба це правильне християнство???

Щось ти тут загнув. А можливо тоді потрібно просити про любов до всіх людей. Христос помер за грішників, а не за праведних. То хіба не потрібно і нам мати любов Божу(агапа) - жертовну, до всіх людей???