Гадаю, що цей чудовий поетичний твір, котрий є частиною Біблії, мало кого може залишити байдужим, не зворушити своєю незайманою чистотою і справжністю людських відчуттів. Утім знаходяться й такі, хвороблива уява котрих малює зовсім іншу картину, вбачаючи у цих відчуттях те, що їм хочеться побачити.
Але повернімось до самого твору, де двоє закоханих молодят линуть одне до одного душею і тілом. Що вічувають вони у цей час ..

Аби легше було зорієнтуватись, уявімо собі молодика, котрий на дискотеці прицінюється до особи протилежної статі, маючи намір з нею познайомитись, і оцінюючи її принади, малює в своїй уяві увесь розвиток подальшого знайомства.

А тепер спробуймо співставити, що є спільного у відчуттях між персонажами біблійними, і надуманими нашими дискотечними.
Якщо добре вдуматись, -- немає нічого спільного.
Чистий всепоглинаючий потяг Суламіти і її коханого не містить у собі нічого іншого, окрім бажання ЛЮБИТИ одне одного, любити без будь-яких інших думок.
Чи думатимуть вони в своєму любовному пориві про те, чи зачинати їм дітей, чи ні? Звичайно, що не думатимуть, бо у них одна ціль -- ЛЮБИТИ. Й тому отримують від цієї любови дари у вигляді ЖИТТЯ.

Якщо ж у тіло всепоглинаючої любови вклинюється щось раціональне, -- така любов втрачає свою первоздану чистоту і перетворюється в злоякісний сурогат, котрий руйнує душі людські.

"Пісня над піснями" описує образ любові Христової до Своєї Церкви.

Правдива любов завжди Божа.

Ні, скоріше навпаки, "Пісня над піснями" описує чисту любов між хлопцем та дівчиною, і ця любов порівнюється з любовю Христа і Його Церкви.