А я думав шо то прикмета баптистів. Часом чую як говорять люди про якусь там церкву: а в них там тихо, як в баптистів...

Так, я знаю, що є віруючі, які думають, що чим більше крику, то тим краще. Є таке заблудження. Але різниця між п'ятидесятниками і баптистами в тому, що п'ятидесятники практикують спільну загальну молитву, де кожен тихенько молиться Богу, і розумом, і сповняючись Духом Святим. А баптисти взагалі мовчать на молитві, або моляться в одиночку. Чому? Тому що, як я чув, радянською владою було заборонено молитися спільною молитвою, а раніше так не було. Наприклад, я чував, що нереєстровані баптисти моляться так само як п'ятидесятники, але лише своїм розумом.

Не може бути. Хіба що ми з вами живем на різних планетах. .

Тут де я живу в Штатах на західному побережжі, я вже побував в десятках різних церков. В "регістрованих", і "не регістрованих". І шо ви думаєте? В "не реєстрованих", там ну аж ніяк тихенько не моляться!

Я не був на західному побережжі, але на східному і навіть на півдні Америки доводилося зустрічати п'ятидесятницькі церкви, де в молитвах не піднімають крики, а моляться нормально.

Я взагалі намагаюся уникати ті церкви, де кричать на молитвах і де практикують гучну музику. Я просто не сприймаю гучність, а тим більше в церкві.

Звичайно, я не можу стверджувати, що це заблудження спостерігається лише в харизматичних церквах, і погоджуюся, що багато п'ятидесятницьких церков також мають цю хворобу.

Всі пятидесятники кричать. Oсобливо ті що найбільш проти музики і ті що миють ноги. І взагалі, чим консервативніша пятидесятницька церква, тим більше крику. Чи не так?

Ні, це не правда... Зовсім не так. У вас якісь дивні стереотипи.
Скільки живу, скільки бачив, але такого щоб були крики у консервативних церквах - ще не чув, за винятком деяких церков на Волині.
Віруючі, які хрещені Духом Святим, коли благодать Божа зливається на них, не будуть піднімати крики, бо Дух Святий проявляється в тихому віянні вітру. Кричати можуть хіба духовні немовлята, які переживаючи силу згори, від щастя не можуть стримати свої емоції. А духовна людина, коли сповняється Духом Святим, благоволіє перед славою Господньою, подібно як Ісая: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота! (Іс.6:5)

Ну... може не кричать я не так висловився. Але дуже-дуже голосно разом моляться. І ше і на мовах.

А де є написано що молитися треба тихо і де забороняється голосно молитися?

Теж не вірно так казати. Мабуть, Ви ніколи не були в зібранні, коли моляться мовами, але тихенько.

То вже трошки інша тема... Прочитай 1Цар.19 (рос.3Цар.19) і хоча б згадай, що Ісус казав: ...навчіться від Мене, бо Я
тихий і серцем покірливий...
Згадай хоча б почуту Богом молитву Анни: 12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами. 13 А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну. (1Сам.1)

То що, якщо Анна так молилася, то значить що всім так треба молитися? А слова Христа також не до молитви відносяться.
А різниця тут в тім, що в пятидесятницьких церквах (істинних) здіймається шум від благословіння, від сповнення Духом Святим, а в псевдо-пятидесятницьких (харизматичних) здіймається галас імітуючи благословіння. Якщо б істина була в тихій молитві, то чого сатана б імітував голосну?

Оце якраз і типічний аргумент пятидесятника: в нас шум від Духа - а в харизматів то вже не від Духа!
Я думаю що харизмат так само може сказати про пятидесятників. Такі звинувачення являються одинаково безпідставними - з якої сторони вони би не приходили.

Я рахую що різниці в вченні про фундаментальні істини Біблії між харизматами і пятидесятниками нема. А все остальне (вчення про галстуки, музику, "процветаніє", танці) - то вже добавки які кожна сторона собі сподобала по тій чи іншій причині, що в моїх очах не являється суттю спасіння душі.

І ще одне. Мій "странний стереотип" про пятидесятників якраз підтверджуєтся в особі Братика.
Якраз Братик репрезентує ту категорію шумних пятидесятників з якими я знайомий. А "тихих" пятидесятників я ше не бачив.

Ну я б не сказав що я шумний , я ніколи не повишаю голос молитви, так що я якраз той "тихий" 50-к, "якого ти ше не бачив". Але я зовсім не проти тих, хто здіймає голос молитви, бо кожен молиться згідно до його характеру. Але я не розумію таких людей, які голосно кричать під час молитви, а після молитви не видно ні сліз, ні плодів Духа Святого, взагалі нічого, щоб б вказувало на те, що вони молились. А "підбадьоруючі" вигуки лідерів харизматичних церков під час молитви: "Моліться голосніше, так щоб Бог почув вас", або "моліться так щоб аж вікна дрожали" явно вказують на матерільну природу молитви. В пятидесятників шум молитви - це вже результат роботи Духа Святого. Взагалі, харизматія в широкому розумінні - це підробка справжнього Божого. Так що, якщо хто молиться щиро, чи як Анна губами переставляючи, чи як Давид, танцюючи, чи як пятидесятник кричачи, то хай його Бог благословить. Головне, щоб молитва була щира а не підробна.

Братик, далеко не всі харизмати моляться голосно... і особисто я ніколи не чула такої фрази "Моліться голосніше, так щоб Бог почув вас" (я не харизматка, проте час від часу бувала на служіннях у своїх друзів харизматів)
у нас в церкві (ми з баптистів), лідер прославлення заохочує співаків та музикантів молитися вголос у мікрофон - для того щоб вести зал... але це зовсім не є обов'язковою умовою для молитви...



тут видно що ви дуже упереджені...
якщо харизмати - це підробка справжнього Божого - отже ви висуваєте припущення що вони і не справжні християни (так мені чомусь здалося)

цікаво чому? можливо тому що вас так навчили?
не секрет що ми вбираємо в себе відношення до тих чи інших речей від тих хто є для нас авторитетом.

я не збираюсь тут нападати особисто на вас... чи вияснювати вашу особисту думку...

просто є різниця в тому щоб мати упереджене ставлення і дійсно знати що оте і те це перекручування Божого слова.
Один мій знайомий (доречі п'ятидесятник) був дуже упередженим стосовно фільму Страсті Христові (Мела Гібсона) тільки тому що йому сказали "Там сатана ходить всюди і це не біблійно" тому він чисто із принципу не дивився цей фільм і засуджував тих хто його хвалив... але переглянувши фільм у нього кардинально змінилася думка...
так само він мав дуже упереджену думку стосовно харизматів... і наприклад досить відома у Львові церква "Джерело Життя" - для нього була розсадником харизматичної єресі... але коли йому довелось організовувати євангелізацію у одній воєнній частині і відгукнулася на заклик підтримати євангелізацію тільки Церква Повного Евангелія "Джерело Життя" а саме театр Еммануїл йому довелось "перемогти себе" і разом працювати з ними на ниві Божій - зате потім, він з таким захопленням розказував про своїх братів та сестер у вірі харизматів що було зрозуміло - він залиштв свої упередження позаду.

Ну це залежить в якому сенсі розглядати харизматію. Саме по собі значення харизматії дуже добре: харизма - це помазання Духа Святого. Але, як казав один брат, відповідаючи на питання як він ставиться до харизматів: до істинних харизматів ставлюся нормально. Але дуже часто в сучасних церквах трапляється підробка істинної харизми. Я мав на увазі харизматію у негативному сенсі. Адже, як би ліберально ми до харизматичних церков не ставилися, але є речі, які ніяк не укладуються в християнське вчення. Наприклад, таке явище, як "святий" сміх. Або люди падають на спину від якоїсь енергетичної хвилі, яку, подібно Кашпіровському, пускає "служитель". Та й виглядають харизмати не як Христові овечки, маю на увазі не зовнішність, а внутрішнє наповнення душі.