Я зрозумів: просто якщо є любов, там нема думки про те що ти щось зробив. Бо любов робить і не шукає свого!
І ще написано:
1Кор.13:4-5 Любов ... не заздрить, любов не величається, не надимається... не шукає тільки свого...

А що це таке?

А це питання до чого?

Ну нехай мені хтось зрозуміло пояснитть, що таке гордість? що б я знав коли вона в мене вилазить на поверхню , а коли її навпаки треба діставати з кишені.

Ну, якщо ти хочеш отримати Божу благодать, то діставати з кишені гордість точно не потрібно!
Ну, скажімо, прикладом гордості може бути цар Навуходоносор (Дан.4), який проходжуєчись по царському палацу в Вавилоні, заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?
І що за ці слова з ним сталося?
Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.
Але Господь таки вернув йому розум і він зробив для себе висновок:
Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

Тож гордість - це коли ми забуваємо, що ми, люди, - прах земний. І коли ми про себе думаємо більше, аніж про порох, то маємо гордість. А все що робимо, то робимо лише завдяки нашому Богу, який кожної секунди дає нам дихання.

Ой, дукую , тобто нетреба дивитись на всіх з висоти 2 метрів , але й не прогинатись під тими хто хоче нахилити. Так?

Знаєш, брате... Гордим можна бути як по відношенню до Бога, так і по відношенню до ближніх.
Щоб позбутися гордості - слід брати приклада з Ісуса Христа:
Матв.11:29 Візьміть ярмо моє на себе, й навчіться від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

А щодо того, чи прогинатися під тими хто хоче нахилити, то Христос навчав так:
Лук.6:29 Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

Впертість - гордість?

Впертість - смирення?
Третього не дано: або ти смирияєшся і не впертишся, або гордість заважає поступитися.

Я думаю, що в більшості випадків це так, але не завжди. Впертість - це коли я себе вважаю правим і хочу, щоб було саме так як я хочу. Але іноді впертість може бути й корисною. Наприклад, якщо ти розумієш, що комусь загрожує небезпека, то через впертість можна врятувати цю людину.

Тільки це називається не впертісю, а твердістю