Погоджуюся з такою думкою. Але якщо для номінальних християн (невідроджених) ікони служать за оберіги, що є гріхом рівнозначним з чаклунством, то чи не краще буде взагалі позбутися ікон?
Іншими словами, навіщо мені ікона, якщо через неї невідроджені християни впадають у гріх?!
А з думкою, що ікона допомагає настроїтися на молитву, не можу погодитися, оскільки для кожного християнина є важливим бачити духовний образ Христа, а не рукотворний.
Написано так: Івана 14:17 (...дасть вам...) Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його.
Ті слова наводять на думку, що ікони малюють для тих, хто не бачить Духа Святого духовними очима, тобто для тих хто в світі. Бо хто живе з Богом, той бачить Бога Живого і не потребує дивитися на ікони, щоб настроїтися на молитву.
19 Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!


По-перше, згідно цієї оповіді, ікони з'явилися аж через 5 сотень років після Христового воскресіння. Напочатку не було цього.
Ізраїльський народ після виходу з Єгипту забув Бога значно швидше, і зробили золотого тельця, який їх спонукав, як вони думали, прославляти Бога, який вивів їх з Єгипту.
По-друге, вже в апостольські часи були лжевчителі, які впроваджували всілякі єресі.

Тому не правильно класти основу на переданнях церкви чи народних традиціях. Основою нашої віри повинно бути перш за все Христове і апостольське вчення.

Cвої деякі думки з цього приводу я виклав у короткій статті: Як побачити Бога!
Прошу висловити свої зауваження.

Звичайно, важливо бачити духовний образ Христа, а не рукотворний. Ти думаєш, що ікона якимось чином заважає бачити цей духовний образ Христа?
А при чому тут Дух Святий до ікон, Його ж на іконах не зображають?
Звісно, ікони не є обов’язковим елементом, щоб настроїтись на молитву. Молитися треба постійно як каже апостол. В будь якому місці, в глибині свого серця.
Просто ікона може нагадувати про Христа і спонукати до молитви до Нього (звичайно концентруючись на його духовному образі а не на тому, що намальовано). Ось, в такому сенсі вона може допомагати настроїтись на молитву, в сенсі "нагадування про".

Ну, для цього не обов’язково ховати ікони. Достатньо, критикувати неправильне ставлення до ікон. Ось Іван Твердий зробив таку спробу в своїй статті (свої зауваження до неї напишу пізніше).
І нормально систематично просвіщати неофітів, щоб вони ставали зрілими християнами
Маленька поправка: через 4 сотні років. Історія про золотого тельця тут не доречна. Поява ікон зовсім не означала, що християни забули, що Бог-Творець, Бог який вивів євреїв з Єгипту є невидимий.
Про лжевчителів не зрозумів.
Безумовно, основою нашої віри повинно бути перш за все Христове і апостольське вчення. А що ікони якось порушують цю основу? Я не бачу тут проблеми.

Svjat, якщо ікона нагадує про Христа і Його діла, спонукає до молитви, до покаяння, то це непогано. Але чомусь мені особисто ікона нагадує ідолопоклонство, марновірство, ворожбитство тощо. Так, відвідуючи храми, я можу оцінити її культурну та мистецьку цінність, ікона мені може нагадати середньовічні часи... але саме мені ніколи вона не нагадує про Христа чи Євангелію. То може я неправильний? Тоді чи повинен я своє ставлення до ікон?
Про лжевчителів я говорив саме для того, щоб зробити висновок, що за 4 сотні років церква могла відступити від апостольського вчення. Адже ані Христос, ані апостоли про ікони не заповідали. Чи допускаєте Ви таку думку, що церква відступила від основ віри?

Щодо статті Івана Твердого, то в цілому я погоджуюся, хоча можна було б написати більш категорично.

Здається вже достатньо в цій темі було роз’яснено, що немає підстав для того, щоб ікона сама по собі нагадувала ідолопоклонство, марновірство, ворожбитство. Якщо ти до сих пір так думаєш, то може ти знаходишся під сильним впливом стереотипного уявлення?
Якщо ікона тобі не нагадує про Христа, то це цілком нормально. Сприйняття християнської культури та мистецтва може бути різним.
Потрібно розуміти, що іконопис це релігійний прояв віри (дивись тему «Віра і релігія»). Це є другорядний момент в християнському житті. Один відомий християнський учитель-богослов древності Августин Аврелій дуже влучно сказав про життя християн: «В головному потрібно мати єдність, в другорядному – свободу, в усьому – любов.» Отже чи ти маєш відповідне ставлення до ікони, яке передбачає свободу вибору?
Чи ти хочеш безпідставно категорично засуджувати ікони, обмежуючи свободу, і відповідно, зменшуючи любов?

Ну то й що, що не заповідали? Вони багато чого не заповідали. Вони заповіли те, що є необхідним і достатнім для спасіння. І зовсім не мали на меті до деталей регламентувати всі творчі форми прояви віри, які можуть бути різними, оскільки світ і культура міняється. Адже людина покликана до творчості по образу Бога.
Я вже казав, що я не бачу в чому церква відступила від основ віри дозволивши іконопис. Ця релігійна форма прояву віри нічим не порушує основи віри.

Ні, Святе, звичайно не хочу когось засуджувати! Якщо ікона комусь допомагає у пошуках Живого Бога - то нехай вона йому в тому і послужить! Я згоден, що різного роду формальності є другорядними, якщо вони не заважають на шляху спасіння.
Головною у всьому є любов. Бо якщо немає любові, то все інше є даремним.

Не дереву а Богу?
А ікони які не дерев'ні?Бог живий і вєздєшущий.

Мир всім!
На мій погляд всі суперечки точаться навколо двох тез: 1) Ікони допомагають зосередитись на молитві; 2) цитую Соняшника: "Я не виключаю, що для деяких християн ікони можуть і не бути об'єктом поклоніння, але... як би ми не закривали очі, але, на жаль, ікона для більшості сучасних християн служить за ідола." Ці тези в різних варіаціях повторюються всіма учасниками обговорення. Десь треба ставити крапку. Ця тема... не вічна, але має давнє і глибоке коріння.

Мені дуже цікаво дізнатися, що то за такі ікони які ,,плачуть''.Я чув ніби до їх доторкнешся і ніби зцілишся, вилікуєшся від хвороб.Цікаво було б почути відповідь православних?

Де то таке було? А тепер якщо зможеш перерахуй усі свідчення, коли за посередництвом ікони Бог спасав, оздоровляв і укріпляв людей. Скажу наперід - таких свідчень мільйони.

а ти впевнений що це саме Бог за іконами ховається?
А мільйони говорять про час який вже настав, що буде лжепророк і антихрист творити чуда і многих буде зведено.

Я не до ікон іду в церкві, а до місця, де намолено людьми, що б там помолитись. Ікони вказуть на ці місця.

Метою не має бути йти до намоленого людьми місця, ані заради ікон. Ти маєш іти до Бога. Ікона не заміняє Бога, вона провадить нас до Нього. Вона не закриває перед нами Бога, а уприсутнює.

знаю куди мені йти...


з цього випливає що без ікони Бог відсутній?

Ні з цього не випливає, що Бог відсутній. Ти робиш висновок не дотримуючись законів логіки. Тому не займайся софістикою.
Ти кажеш, що знаєш куди йти, але з твоїх слів помітно, що ти рухаєшся в протилежному напрямку від цілі. Оглянися!

Очевидно що ти ще не чув моїх слів, лише запитання. А то що я кажу що знаю, то була вказівка на те що поради не питав. Ти її не сприйняв як слід. Відповіді і поради слід давати коли просять і питають, а не коли не просять. І що таке софістика?

Ну то що, ікони покращують присутність Бога?