Мішам написав:
Ісус сказав євреям ‘ваш дім залишається порожній для вас’ (Мт.23:38)
І що? В цю ж мить Бог покинув храм? Ні. Він покине храм, але у свій час. Ісус просто попередив, що це відбудеться. На час вечері Бог ще не покидав своє житло. А, значить, не покидав і свій народ.
Мішам написав:
]Я такого не роблю, адже я навпаки писав, що люди можуть виправдатися і спастися не ділами Закону, а благодаттю Христа (Рим.3:20-24).
А як розуміти вашу фразу? "Також Ісус як 'Агнець Божий' (Ів.1:29) приніс головну жертву на хресті,
після чого християни спасаються не жертвою єврейського пасхального агнця, а 'дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти' (1Пет.1:19)."
Прочитайте уважно, як ви розставили акценти. Складається враження, що до Христа спасалися жертвою пасхального агнця, а після жертви Христа - уже Його кров'ю.
В наступному дописі: "Євреї
спасалися жертвою і кров'ю пасхального агнця в Єгипті (Вих.12:5-13)". Що тут сказано "спасаються", що християни "спасаються" в попередній цитаті. Як знати, про що ви маєте на увазі. Яке спасіння? Від чого? Це треба вказувати, щоб не було плутанини.
Мішам написав:
Тобто, якщо б якась людина цілком виконала Закон Божий, то вона не мала б гріха і отримала б право на вічне життя, адже тільки ‘зроблений гріх народжує смерть’ (Як.1:15).
Отакої. А як же Адамів гріх? Виконання Закону якось би цьому зарадило? В людини б його не стало? Аж ніяк. То про яке право ви кажете? Всі погани не потребували виконання Закону, бо не мали його. І тим не менше ніякого "права" на вічне життя не мали. Якби мали, то їм би не потрібна була благодать. Тому ні про яке право вічного життя від виконання Закону навіть Павло не говорив. Він говорив в іншій площині: про те, що Закон не оживляє, не дає тілу вічного життя. Закон не оперує "правом". Закон не арбітр. Закон або оживляє, або - ні.
Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону! (Гал.3:21)
Ото ж, Закон не оживляє. А про те, що дає якесь право - то ваша видумка.
Мішам написав:
Для кожної людини Старий завіт закінчується там, де починається віра і благодать Христа, адже ‘кінець Закону - Христос’ (Рим.10:4).
Про що це ви? Який Старий завіт для кожної людини?
Ми ж з вами говоримо про події, а не алегорії. Ми ж з вами говоримо про союзну угоду між Богом і нащадками Авраама, Ісака, Якова. То ж не звертайте з дороги в якісь хащі.
Старий завіт укладався подіями і руйнувався подіями загального характеру. Про них я вас питаю. Так само і Новий завіт буде подією загального характкру, для всього народу. А не в маленькій кімнатці.