З появою Інтернету з'явилося у світі нове явище - віртуальне кохання!
Що воно таке? Як до цього ставитися? Які можуть бути наслідки?

Віртуальне кохання - це, так би мовити, уявне кохання між незнайомими людьми. Дуже часто віртуальне кохання приводить закоханих до глибокого розчарування при першій реальній зустрічі.

По-перше, через Інтернет спілкуватися набагато простіше, ніж віч-на-віч. Адже ви навіть незнайомі зі своїм співрозмовником і, можливо, взагалі ніколи його не побачите. Тому вам набагато простіше відкривати душу, думки та сподівання за допомогою комп’ютера.
Хлопці, знайомлячись з ніком якоїсь дівчини, створюють в своїй уяві образ красивої, мудрої, веселої, забезпеченої "принцеси". В уяві сучасних дівчат відразу постає чарівний образ „віртуального принца” – розумного, тактовного, з ідеальним почуттям гумору та серйозними намірами, а головне – матеріально забезпеченого.

По-друге, дуже часто трапляється, що люди, котрі годинами спілкувались за допомогою Інтернету, зустрівшись, відчувають, що їм немає про що говорити або вони просто не подобаються одне одному. Адже фото не в змозі передати індивідуальні особливості людини, які саме і викликають симпатію у протилежної статі: голос, манери, рухи, запах парфумів, ходу, сміх тощо.

Тож, побачивши особу, з якою так добре спілкуватись у віртуальному просторі й котра приїхала здалеку заради цієї зустрічі, ви раптом розумієте, що ця людина вам зовсім чужа.

А що ви думаєте з цього приводу?

Ну що тут можна сказати... Просто потрібно реально оцінювати співрозмовника, розуміти, що він просто людина, а не принц(чи принцеса). Хоча мені здається, що віртуальна дружба цілком можлива й не гірша реальної.

Справді, найчастіше реальна зустріч з тим, з ким довго спілкувався віртуально, може призвести до розчарування і зрозумієш, що багато чого про цю людину ти ще не знав і не знаєш. Фото - воно мало про що говорить, по ньому аж ніяк не можна визначити характер людини Може, він тобі сподобається зовні, але ж зовнішність - вона є тлінна
А ще буває, що спілкувалися довго, не обмінюючись фотками, і уявляли один одного красенями, а коли обмінялися фотками, то ... не такий він (чи вона) вже гарний, яким ти його уявляла (уявляв).
Але все-таки мені здається, що знайомство через Інтернет може призвести до зближення Зверніть увагу - знайомство, потім зустріч, після якої ви зрозуміли, що пасуєте один одному. Адже Господь може поєднати 2 одиноких серця як завгодно, якщо є Його воля на те, щоб вони були разом.

Погоджуюсь з Ольгою:

Справді, віртуальне знайомство ні до чого не повинно зобов'язувати, достатньо просто дружити у віртуальному просторі!

Теж правильно, адже віртуальне знайомство може привести до дружби, а віртуальна дружба може привести і до реального зближення!

але наприклад, якщо він з одної краіни а вона із другої, то як це може бути реальне зближення??:?

я думаю що віртуальне знайомство і "кохання" можливе тільки в тому випадку коли можна якось потім зустрітись а не так що "тьі здесь а я там":)

А як тут на рахунок волі Божої? Ми дуже часто лише говоримо про Бога, багато про Нього знаєм, а Його дозволу, Його волі шукати не хочемо. Це ж важко. Треба смиритись. Виходить: Господи, я знаю що Твоя воля досконала, але я зроблю вибір САМ. "Шукайте перше царства Божого і правди Його, а все інше додастся" (Мат. 6:33) (і дружина теж)

Я думаю, що "віртуального кохання" насправді немає (згоден з Танечкою). Є віртуальне знайомство й листування. І тут насправді набагато більше переваг, ніж недоліків.
Звісно, як і всюди, зловживання бувають нездорові (наприклад, якщо людина цілодобово "живе" у віртуальному світі Інтернетрів

Але й переваги не підлягають сумніву: згадайте либонь, скільки часу йде звичайна пошта. А як щодо тих, що обмежені в можливості пересуватися? Більше того, Інтернет-форуми насправді надають іноді більш реальну можливість близько познайомитись з людиною, ніж велика компанія (наприклад, в церкві чи в університеті). Бо кожен має можливість висловити свою думку, не соромлячися, не ризикуючи бути перерваним напівслові, стати мішенню глузування, як то деколи буває серед підлітків. Крім того, коло спілкування не обмежене колом твоїх друзів/студентів/колег по роботі. Ось чому, я вважаю, вони стали такими популярними.

2Тарас:
Трохи не зрозуміло, що ви маєте на увазі...
Якщо слідувати вашим сілогізмам в контексті цієї дискусії, то, виходить, треба зректися усілякого спілкування (реального й віртуального) й чекати, коли Господь містичним чином "відкриє" САМЕ ТОГО/САМЕ ТУ?

Я не мав на увазі зовсім не спілкуватися з протилежною статтю.
Спочатку приведу приклад з Писання. Коли постало питання вибору дванадцятого апостола, то спочатку йшов людський вибір. Того хто ходив з Христом, був свідком Його воскресіня. Зі всіх учнів вибрали Йосипа та Маттія. А дальше вони пішли за порадою до Бога. Щоб остаточний вибір зробив Бог.
В питанні вибору супутника життя, на мою думку, слід поступати подібно. Спочатку йде наш людський вибір: брат чи сестра богобійні, стремляться до Бога, хороші християни. Для цього достатньо наших зібрань, спілкувань перед ними і після них. А дальше ми повинні молитися, щоб Бог дав нам мудрості і відкрив, кого він призначив для нас. Для цього не потрібно додаткових зустрічей в центрі міста чи де-небудь ще. Скільки я бачив розбитих сердець братів і сестер, які покладался в цьому питанні не на Бога, а на свій розум; хотіли чим по довше зустрічатися для того, щоб краще пізнати один одного, а не стояли на колінах перед Богом. В нашому житті Бого хоче бачити правильний порядок і правильні приорітети (Шукайте найперше Царства Божого і правди Його...). Тоді Бог влаштовує наше життя.
А то буває, що я в першу чергу шукаю не Бога, а дружину, не маю правильних із Ним стосунків, а тут хочу дуже богобійну дружину чи чоловіка.
Я не проти спілкування між братами і сестрами, але які в нас при цьому мотиви?

Я згідний з тим, що тут може йти мова лише про віртуальне спілкування, в якому кожна людина може набагато краще розкрити себе, свої погляди, свої розуміння. В цьому випадку відсутні численні психологічні перепони, різні підтексти, здогади, підозри... як це буває при спілкуванні наочно, як Тарас каже, до чи після зібрань.
Віртуальне спілкування справді ні до чого не зобовязує і не створює якихось ситуацій для лукавих догадок і так далі.
А зібрання, дім молитви також не варто перетворювати у дім побачень.
Тобто, віртуальне спілкування справді може бути корисним, навіть більше корисним, аніж наочне, при якому виникає значно більше різноманітних спокус.
А от щодо віртуального кохання, то це вже, мабуть, не нормально. Не можна цього допускати у своє серце. Не можна закохуватися у якийсь уявний образ, образ створеної у власному серці людини. Цього треба берегтися.

Так, Тарасе, згодний з Вами: все має бути на своїх місцях!

- Амінь, Брате!

Тим не менш, я впевнений, що пошук Царства Божого та Його праведності жодним чином НЕ перешкоджає спілкуванню реальному чи віртуальному (ось, наприклад, ми з Вами спілкуємося ), на зібраннях, в центрі міста чи за містом!

Зовсім навпаки, збагачує й наповнює Своїм змістом! Чи не так?

Цілком згоден з вами, Іване!

Брат Іван написав:


Я не мав на увазі, що побачення треба влаштовувати в домі молитви, а мав на увазі те, що духовний стан брата чи сестри ми можемо побачити в служінні (не обов’язково в зібранні), в служінні для хворих, немічних, старих, в служінні співу, взагалі в духовній праці.

А щодо віртуального спілкування, то само по собі воно не має нічого поганого. Поганими можуть бути наші мотиви і наміри.

Згодна з Іваном. Віртуальне спілкування(як і реальне;)) може бути дуже оманливим, оманливою може бути і сама людина, з якою ти спілкуєшся. І знаєте, одна єдина зустріч в реалі може вирішити долю такого спілкування - ти зрозумієш щось одне з двох: або людина зовсім не така, якою ти її уявляв, або навіть краща, ніж ти сподівався. Третього не дано.
Я вважаю так: якщо людина в реалі не має нікого, в кого могла б закохатися, або ще гірше - взагалі не має спілкування з особами протилежної статі, то для неї віртуально закохатися - нема проблем.

Шо ми тут говоримо про віртуальне кохання якщо ми ше не розібрались шо таке КОХАННЯ взагалі?

Чому не розібралися?
Є тут така тема: "Що таке кохання?"