Субота – наше укриття від негоди та нескінченного життєвого шторму. Це оазис, в якому стомлений мандрівник може знайти відпочинок та відновити свої сили, перш ніж знову вирушити назустріч життєвим труднощам. Але чому субота? Як і коли вона виникла? Виявляється, субота – ровесниця нашої Землі й життя на ній. Про це дізнаємося з четвертої заповіді Божої: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вих. 20:8-11).
Цілком очевидно, що відпочинок Творця не мав нічого спільного з утомою. Це відпочинок, який настає після завершення задуманої праці, коли надходить час радіти і насолоджуватися її результатами. У єврейському оригіналі використане слово "шабат", що означає "припинити", "перервати" діяльність.
Дотримання суботи від початку було, є зараз і завжди буде святкуванням на честь Божої праці, а не нашої. Як і Адам, ми відпочиваємо цього дня, тим самим показуючи, що приймаємо цю реальність, довіряючи Божому досконалому піклуванню про наші потреби і благополуччя. Це означає, що ми з упевненістю спочиваємо в Його руках, довіряючи Його мудрості, любові, плану й турботі про наше життя. Ми визнаємо Бога Творцем усього сущого і приймаємо той факт, що ми - Його творіння. Таким чином, у найглибшому і найбільш значущому сенсі наш спокій сьомого дня є актом поклоніння.
Майже в кожній нехристиянській релігії поклоніння - питання дії. І тільки Святе Письмо наказує нам поклонятися, залишивши власні діяння. Господь звелів відкласти наші зусилля й життєві битви, призупинивши свою роботу, і, перебувати в спокої з повною впевненістю, що всю працю, необхідну для нашого добра, завершено. Четверта заповідь проголошує: "День сьомий - субота". Саме слово "субота" буквально означає "спокій". Сьомий день є спокоєм, призначеним Самим Богом. Цього дня Бог запрошує нас приєднатися до Нього в Його спокої, - "не роби жодної праці".
Перебуваючи разом з Ним у спокої, ми заявляємо перед Всесвітом, що суботній спокій - ознака наших заснованих на вірі взаємовідносин з Богом.
Проте наш спокій у суботу не лише символізує такі взаємовідносини, він сприяє їхньому розвитку, поглибленню, стаючи частиною їхньої реальності. Наш спокій сьомого дня не лише проголошує, що ми знайшли впевненість, а завдяки цьому й мир у любові Божій, - він зміцнює цю впевненість. Водночас він підтверджує та зміцнює взаємовідносини між Богом і Його творінням.
Ось чому субота є доповненням і гарантією перших трьох заповідей, які велять нам поклонятися Богові й відвести Йому перше місце у своєму житті.
Можна дотримуватися перших трьох заповідей у своїх серцях, виконуючи їх таким чином, що це буде не зовсім очевидним для інших людей. Ми можемо в серці своєму прийняти рішення вшановувати Бога й віддати Йому в усьому першість. Цілком можливо, що ніхто не помітить, що ми не поклоняємося зображенням. Однак цього не вийде при дотриманні суботи. Цілком очевидно, що святкування суботи - публічна заява.

Субота - це святкування не лише Творіння, а й Викуплення. Була п’ятниця, коли Бог скінчив Свою працю та відпочив після виконаного завдання Творіння. Також у п’ятницю Ісус завершив роботу Викуплення людини. Помираючи на хресті, перш ніж бездиханно схилити Свою голову, Він вигукнув: "Звершилося" (Івана 19:30).
Після цього учні мали саме стільки часу, скільки знадобилося, щоб зняти Його тіло з хреста і покласти в нову гробницю Йосипа. У той час як вони поспішали віддати Вчителеві останні почесті, сонце сідало, і Писання свідчить, що "надходила субота" (Луки 23:54). Тепер, уже вдруге, Спаситель людства відпочив суботнього дня після виконаної роботи.
В іншому місці Святе Письмо говорить про суботу як символ духовного спокою, обіцяного Богом Своїм дітям."Отже, для Божих людей залишається дотримання суботи, бо хто ввійшов до Його відпочинку, той і відпочив від своїх діл, як і Бог від Своїх" (Євр. 4:9,10).
Адам прийняв той факт, що Бог, звершуючи Свою працю творіння, досконалим чином потурбувався про нього і про всі створіння; він показав це прийняття, відпочиваючи в суботу. Християни приєднуються до нього у святкуванні милості й турботи люблячого Бога, які виявлені у Творінні. Відійшовши від шаленого темпу нашої звичної діяльності та життєвого пресингу, під час суботніх годин ми нагадуємо собі, що світ не обертається навколо нас, що сонце не підіймається вранці за нашим повелінням і квіти не розпускаються за нашою командою, натомість усе творіння якнайкраще виконує своє завдання без нашої допомоги. Наш фізичний відпочинок у суботу прославляє та визнає чудову турботу Господа як про нас, так і про всіх Божих дітей, відколи почав існувати наш світ.
Наша віра в Ісуса додає до цього святкування чудовий новий вимір. У текстах четвертого розділу Послання до євреїв пояснюється: суботній спокій віднині означає, що ми приймаємо спасіння, здійснене Ісусом заради нас на Голгофському хресті.
Завдяки цій завершеній роботі християнин може "відпочити від усієї праці своєї", тобто від виснажливих і безнадійних спроб заробити спасіння власними добрими ділами. Коли Ісус проголосив: "Звершилося!", це насправді було так. Він звершив спасіння повністю і без обмежень для "кожного, хто вірить у Нього" (Івана 3:16). Вірою ми приймаємо цю істину.
Довірчі взаємовідносини з Богом та досвід живої віри, які символічно представлені і поглиблюються шляхом нашого спокою сьомого дня, - це “мир Божий, що перевищує всяке розуміння” (Филп. 4:7). Цим спокоєм насолоджуються всі, хто перебуває в Ісусі Христі. Їх більше не кидатиме бурею в життєвому морі проблем і неспокою. Вони можуть увійти в гавань і знайти мир та спокій.

2-е Iвана 1

4 Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.
5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного!
6 А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.

А однією з десяти Божих заповідей є заповідь пам'ятати день суботній, щоб святити його.

Мені вже несила відповідати на такі заяви.

Ну скільки можна підтасовувати Біблію під свої уявлення. Де Христос там говорить про 10 заповідей?????
Просто почитай уважно речення вище: щоб любили одне одного!!!! Ось та заповідь!
Та зрозумій, що нам усім треба пізнавати істину, а не навязувати одне одному якісь свої уявлення. А щоб пізнавати істину, треба читати слово БОже безсторонньо, без намагання всіма силами знайти там то, чого там бути не може.

Ми, адвентисти сьомого дня, шануємо і вельми радіємо, згадуючи Христове воскресіння, бо це є запорука воскресіння всіх праведних людей в час Його приходу. І, водночас, засуджуємо ганебну практику святкування самовільно встановленого дня - неділі, замість біблійної суботи, що воістину є нічим іншим, як лаодикійським корваном (фарисейський корван передбачав людські зміни в п'ятій Божій заповіді, що протирічили цій заповіді, а лаодикійський корван - це зміни, зроблені людьми і закріплені 29 правилом Лаодикійського Собору до четвертої заповіді Божої, що протирічать цій заповіді).

Ісус Христос засудив фарисейський корван, то чи можемо ми ставитись інакше до лаодикійського корвану?

Об'явлення 11

15 І засурмив сьомий Ангол, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!
16 І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,
17 кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!
18 А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю.19 І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град...

Що знаходилося в ковчезі? Десять Божих заповідей, якими згідно апостола Павла пізнається, що є гріх.

Всі ті, хто прийме Божу благодать, визнавши перед Богом порушення Закону Божого - отримає вічне життя.
Який тоді сенс принципово залишити невизнаним порушення четвертої Божої заповіді?
Бог скоро раз і назавжди знищить гріх, і тих, хто настільки міцно приліпився до нього, що став єдиним цілим з ним.
Поки ще час благодаті - відкиньмо сумнівні людські передання і дотримуймо заповіді Божі!

Знову і знову виникає запитання - які будуть аргументи в той день у людей, які прийняли рішення святкувати самовільно призначену неділю перед Богом, Який освятив суботу?

“Пам'ятай день суботній, щоб святити його” – одна з десяти Божих заповідей, така ж, як і "Шануй батька й матір", “Не чини перелюбу”, "Не кради". Субота в Біблії названа днем Господнім, бо цей день освятив Бог і заповів нам святити його. А про святість неділі, першого дня тижня, немає жодного біблійного тексту.


В Святому Письмі від книги Буття до книги Об'явлення розповідається про святість суботи. Творець на початку історії нашої Землі освятив суботу (Бут. 2:1-3). Давши Десять Заповідей, Бог звелів святити сьомий день як пам'ятник про створення світу (Вих. 20:8-11). Важливо підмітити, що сьомим днем є субота, так як в Євангеліях написано, що Христос воскрес в перший день тижня, тобто в неділю. Сам Господь за звичаєм додержувався суботи (Луки 4:16,31), і навчав, що заповідь Божа стоїть вище передання людського (Матв. 15:3). Син Божий наголосив, що прийшов не порушити Закон, але виконати і звеличити його (Матв. 5:17-18; Ісаї 42:21). Він навчав Своїх учнів молитися про те, щоб і через сорок років після Його воскресіння ніщо не змусило їх порушити святість суботи (Матв. 24:20). Апостоли також за звичаєм святкували суботу (Дії 16:13). Біблійною ознакою святих Божої Церкви є віра в Ісуса Христа і дотримування всіх десяти Божих заповідей (Об’явл. 12:17, 14:12).

Чому ж тоді значна частина християнського світу святкує неділю, незважаючи на відсутність будь-яких біблійних доказів і підстав для цього? Варто зазначити, що саме християни, які прийняли рішення ігнорувати якусь з Десяти Божих Заповідей, почують слова Ісуса Христа: “Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!” Звернувшись до Закону, багато з нас виявлять, що порушують Заповідь про дотримання суботи. Що ж вимагається від нас у такому разі? Зовсім небагато - прийти до Ісуса і з Його допомогою знайти втіху у святкуванні суботи (див. Ісаї 58:13). Коли ж ми знову звернемося до Десятислів’я, то зрозуміємо, що віднині вільні, тому що життя наше увійшло в правильне русло і не суперечить більше Законові Божому.

Існує хибна думка, що Ісус прийшов скасувати Десять Заповідей. Насправді християнам усіх часів Він залишив слова: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все” (Матв. 5:17-18). Узагальнивши Десятислів’я в дві заповіді – любити Бога і любити свого ближнього, Христос сказав, що ці дві заповіді не замінюють Закон і Пророків, а на них стоять Закон і Пророки. Жодного разу в розмові Господа з фарисеями не стояло питання в дні відпочинку, а в тому, як святити суботу. Взагалі уважне дослідження виявляє, що духовна еліта того часу засуджувала Ісуса Христа не за порушення четвертої Божої заповіді, а за ігнорування їхнього тлумачення цієї заповіді. Сам Ісус знаходив утіху в суботньому дні і свято дотримувався Заповіді про суботу. “І прибув Він до Назарета, де був вихований. І за звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати” (Луки 4:16). Дивлячись у майбутнє, Ісус бажав, щоб Його учні й надалі отримували радість від дотримання суботи. Він навчав їх молитися про те, аби їхня втеча з Єрусалима не відбулася суботнього дня (Матв. 24:20). Ісус мав на увазі зруйнування Єрусалима, яке сталося у 70 р. н.е., через сорок років після Його воскресіння. Земне життя Ісуса та Його вчення свідчать: Він не змінив заповідь про суботу, а навпаки, утвердив і звеличив її. У всі віки від створення світу і до сьогодення людині необхідний суботній день, щоб відпочити від своєї праці та присвятити цей час спілкуванню з Господом, бо суботній день освячений і благословенний нашим Творцем.

Якби апостоли відмінили святість суботи або перенесли святкування суботи на інший день, то про це згадувалося б у Новому Заповіті. Але ми бачимо протилежне. Апостол Павло проповідував у суботу: “І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов і з ними змагавсь три суботи з Писання” (Дії 17:2). Можливо, це випадковий збіг обставин, а не звичай? Відповідь дають наступні тексти: “І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів” (Дії 18:4). “А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова” (Дії 13:42). “А в наступну суботу зібралось майже все місто послухати Божого Слова” (Дії 13:44). Коли апостоли несли Слово Боже в нові землі, вони не завжди могли знайти юдейську синагогу, де можна було б навчати. Так сталося одного разу з апостолом Павлом, але ніщо не примусило його відійти від ревного дотримання Четвертої Заповіді. “...Звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька. Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились” (Дії 16:12-13). У книзі Дії апостолів згадуються 84 суботи, яких апостоли дотримувалися: Дії 13:14,42,44 – дві суботи в Антіохії; Дії 16:13 – одна субота у Филипах; Дії 17:2 – три суботи в Солуні; Дії 18:4,11 – 78 субот у Коринті. Останнім із дванадцятьох апостолів помер Іван. За своє життя він написав п'ять книг, які увійшли в Біблію: Євангеліє, три послання та Об'явлення. Він помер близько 100 р. н.е., приблизно через 70 років після воскресіння Христа, але ніде у своїх писаннях він не говорить про перенесення святкування з сьомого на перший день тижня. Інакше і не могло бути, бо від Самого Ісуса він чув слова: “Бо Син Людський Господь і суботі!” (Матв. 12:8). Ніхто з апостолів не говорив про зміну суботи.

Ті, хто прийняв рішення чинити беззаконня, порушуючи четверту Божу заповідь, вказують на біблійні тексти, в яких нібито скасовано святість суботи. Чи справді це так? Перед розглядом послань апостола Павла варто зазначити, що сам апостол вважав важливим для християнина дотримуватись Божих заповідей (1 Кор. 7:19). Отже, в Кол. 2:16-17 ключовою фразою є “тінь майбутнього”, і тут йде мова не про щотижневу суботу, а про річні свята, які в Левит 23:37,38 названі “вашими” суботами, які ізраїльтяни святили крім Господніх субот. Жодна з десяти Божих заповідей не була тінню майбутнього, у них інше призначення – ними пізнається гріх (Рим. 3:20, 7:7). В 14 главі римлян Апостол Павло не скасовує святості суботи, а застерігає від осудження ближніх, так як всі ми станемо перед Божим судовим престолом. Ось тільки які аргументи матимуть в судний день люди, які ігнорували святістю суботи, перед Богом, Який освятив суботу? В Дії, 15 главі крім четвертої заповіді не згадано й третьої “Не вимовляй Божого Імені надаремно”, але хіба можна припустити, що ця заповідь втратила свою силу? До речі, апостоли передбачили і попереджували, що в майбутньому з'явиться багато лжепророків, які будуть проповідувати фальшиві вчення і намагатися відхилити людей від істинного християнства. Павло, наприклад, говорив: “Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...” (Дії 20:29-30). На жаль, це передбачення збулося.

Відхід під додержання суботи відбувся у постапостольські часи. Неділю, перший день тижня, особливо шанували давні римляни, називаючи його Dies solis – “день сонця”. Вони були язичниками і поклонялися цьому світилу. Перші християни поступово почали запозичувати звичай виокремлювати цей день. У Новому Заповіті ми не знайдемо жодних вказівок щодо святкування неділі або ж двох днів одночасно. З історії відомо, що в деяких районах минуло кілька століть, перш ніж субота і спокій, який вона несла із собою, були забуті і виник звичай святкувати неділю. Це сталося не відразу. Віруючі продовжували святити суботній день, але поступово в традицію входило святкування неділі. Одне з перших богослужінь, що відбулося в неділю, було в Італії в середині II ст. Після цього довший час існували дві групи християн: одні з них додержувалися двох днів, інші – тільки суботи. 7 березня 321 р. н.е. імператор Костянтин видав закон, згідно з яким усі християни, крім зайнятих землеробською працею, зобов'язані були святкувати неділю. Через деякий час постановою Лаодикійського собору, який відбувся в другій половині IV ст., християнам було заборонено відпочивати в суботу. Через пророка Даниїла Господь провіщав, що в певний історичний момент політично-релігійна влада “буде думати позмінювати свята та права” (Дан. 7:25).

Хто ж наважився зробити ревізію Десяти Заповідей? У католицькому катехізисі написано: “Питання: Який день є днем Господнім? Відповідь: Субота є день Господній. Питання: Чому ми додержуємося неділі замість суботи? Відповідь: Ми додержуємося неділі замість суботи, тому що Католицька Церква перенесла це свято із суботи на неділю”. В Аугсбурзькій сповіді, написаній Мартіном Лютером, у 28-му розділі читаємо: “Вони (католики) перенесли день Господній із суботи на неділю, порушуючи Декалог. Здається, немає іншого вчинку, яким би вони так пишалися, як зміною суботнього дня. Велика, говорять вони, влада і сила Церкви, якщо вона може скасувати одну з Десяти Заповідей”. Як бачимо, додержання неділі було запроваджено Римо-Католицькою Церквою. Проте цей день ніколи не був освячений і благословенний Господом.

І чи хочеться ото Вам сперичатися межи собою? Бо тута та тема про суботу вже обговорена і всі ті питання усім вже ясні. Нашо повторювати те саме по десять разів, якшо ви того не розумієте?
Дивно то мені, як то можна так не бачити Святої Істини у Святому Письмі?

Якщо ви дотримуєтеся Божих заповідей - шануєте батьків, святите суботу, не чините перелюбу - то добре робите, як і апостол Павло сказав, що важливо дотримуватися Божих заповідей (1 Кор. 7:19).

Але є на сьогодні ще багато людей навіть серед християн, які не знають, що четверта заповідь Божа "Памятай день суботній, щоб святити його!" така ж сама, як і "Не чини перелюбу!", і що в її порушенні потрібно каятися, щоб не почути в майбутньому слів Господа, які будуть звернені саме до християн:

Вiд Матвiя 7

21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
22 Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?
23 І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

Як злодій має визнати порушенняї Божої заповіді, щоб отримати по Божій благодаті в Ісусі Христі прощення і очищення від вчиненого ним гріха, так і той, хто ігнорує святістю суботи, має покаятися в цьому беззаконні, і більше не грішити. Бо що може бути спільного у святості з беззаконням? В Святому Письмі написано про святість суботи, а про святість неділі немає жодного біблійного тексту.

А на цьому форумі переважна більшість нічого не доказує на рахунок святості неділі! Тому перш ніж доказувати святість суботи я б порекомендував тобі спочатку доказати святість і незмінність всіх десяти заповідей. Чи змінював їх Ісус? Якщо це тобі вдасться, тоді і зможеш говорити щось і на рахунок суботи як одніє із заповідей.

Та вони сами собі шось пишуть, сами зі собою сперечаються і гадають, шо дуже мудрі. Та хоть би почитали собі назвисько теми: день суботній - то зовсім не є суботою себто днем тижня. То є день покою, про котрий ніяк не можна забувати, а святити його.

Дійсно Юліан для чого "грати кіна" то ти Свідків Єгови захищаєш, то кажеш що на форумі заперечують десять заповідей, будь простіший

Ну такий вже я є. І я не захищаю Свідків чи когось іншого. Я захищаю окремі думки, які на мою думку є правильними згідно Божого Слова. Якщо ти будеш щось таке говорити, що буде підтвержуватися усією Біблією, то я також буду з тобою погоджуватися. Нажаль, розмова часто переводиться з конкретної теми на от-такі то переписки і це мені не до вподоби.

Я розумію, що можу бути не доречною... але загалом, у більшості православних країн, тиждень починаєтсья з понеділка... Тому неділя - сьомий день, кінець тижня, день, коли потрібно присвятити себе Богу.
Можливо саме в цьому проблема? Люди постійно змінювали місце життя, асимілювались їх культури, вливались одна водну...
Тому у когось субота - сьомий день тижня, у когось - неділя?..

й постійно нагадую собі той образ книжників й фарисеїв... Аби їм не уподібнитися! А їх ознаки гарно описані у Святому Письмі.
Крім того є люди, котрі в суботу працюють, а неділя - переважно 60% відпочиває від офіційної роботи й може посвятити себе роботі духовній...

Виправте мене, де я не права. Сама довго думала над цим питанням. дякую наперед.