Церква, як відомо, основні свої доктринальні основи отримала там, та цих соборах. На тих вселенських соборах, які відкинули єресі Арія, Македонія, що заперечували божественність Ісуса і Святого Духа.
Але ті ж собори затвердили іконопочитання, а потім далі й далі... Ми бачимо, що стало з католицизмом..
Так от, якщо ці всі єпископи, що збирались на ці вселенські собори залізли в таку глухомань, то яка вірогідність того, що Біблійний канон вони затвердили правильний? Де вірогідність того, що в Біблію не запихнули єресь, а щось головне не залишили осторонь?

така вірогіднісь залишається завжди. Варто лишень почитати уривки апокрифів про що там розповідав Ісус людям (воно не перечить Біблії, а доповнює, а чомусь туди не включено) і вже робляться висновки...
Не вигідно то було все подавати. Паства би стала надто "буйна" в розумі своєму.

Особисто я погоджуся, що багато чого з Писання не дійшло до наших днів (могло бути з чиєюсь допомогою, а могло само собою). Але ж як би там не було, але це Слово Живого Бога! І все що було сокрито від нас, то це з допуском Божим. Чи не так?
Чи могли щось додати? Не знаю... можливо й так... Але тоді було б видно людські домисли. Бо вся Біблія підтверджується паралельними місцями...

То ж якщо допустити, що у Біблії, яка дійшла до наших днів є якісь неточності, то виникає питання: яке саме місце видається викривленим?

Я вважаю, що Бог пильнує над Своїм Словом. Тому я думаю, що саме в тому вигляді, в якому воно дійшло до нас, воно є Словом Бога.
Я не зовсім розумію про які апокрифічні книги пише LMax. Якщо це можливо, то уточни. До того ті критерії, які бралися до уваги при признанні канонічності тих чи інших книг я важаю цілком правильними і законними.

На мій погляд, все що дійшло до наших днів, дійшло по волі Божій... Тож добре, що не включили всяку єресь... З іншого боку, я ніде в Біблії не зустрічаю підстав для іконопочитання та тому подібного.
Врешті, все що я читаю у Біблії (в тому числі апокрифічні книги) - свідчить про її духовне походження. Крім того, думаю, що цього що ми маємо достатньо, щоб дізнатися про Ісуса Христа, а вже потім отримати пізнання від Самого Господа через дар Духа Святого.

http://apokrif.fullweb.ru/apocryph1/
http://apokrif.fullweb.ru/apocryph2/
Ось, читай, вивчай.


А які тоді були критерії?
А які були би зараз, якби зараз складали канон?
Он папа зараз щось крутить на рахунок канонів про пекло - відміняє "німб".

Я не маю змоги це все написати тут. Кого це цікавить прочитайте в довіднику Геллея статтю про апокрифічні книги нового заповіту. Досить толкова і грунтовна стаття.

Цікава тема. Приєднуюсь до обговорення.
Щодо критеріїв, ось знайшов пояснення:
«Важнейшим документом для истории новозаветного канона является «Мураториев канон» — древнейший из сохранившихся списков новозаветных писаний, открытый Л.А. Муратори (1672-1750). Рукопись датируется концом 2 века (170-180 гг.).
… Мураториев канон отражает важную тенденцию, укрепившуюся в Церкви во второй половине 2 века, а именно стремление провести грань между Священным Писанием Нового завета и околоновозаветной письменностью.
… Основным критерием различения становится соответствие текста той или иной книги «принятому нами учению», т.е. тому неписаному Откровению, которое передано Церкви через апостолов и хранимо ею. Кроме этого, церковные писатели этого времени (в том числе и автор Мураториева канона) обращают внимание на широту распространения текстов. При прочих равных условиях предпочтение отдается книгам, «читаемым повсюду». Различные авторы этого времени могут проводить границу Новозаветного Писания по-разному, однако необходимость ее проведения постепенно становится все более очевидной ….
В это время еще нет возможности принятия и признания нормативных документов, какими станут впоследствии правила Соборов и св. отцов, поэтому неизбежно выделяются три категории книг: общепризнанные, спорные и подложные. (http://www.bible-center.ru/book/kanon/002 А.В. Лакирев Канон Священных книг)

...Святе Письмо – ось воістину ідеальний консолідуючий фактор для об’єднання віруючих. Варто зазначити, що базування виключно на Біблії допоможе єдиній українській Помісній Православній Церкві якнайшвидше отримати визнання канонічної. А для цього слід переглянути традиції та догми на питання відповідності з Святим Письмом, так, як історично підтверджено, що в християнську церкву в період Середніх віків ввійшло багато язичницьких вірувань.
Звичайно ж, є передання, які не мають жодних розбіжностей з Святим Письмом. Наприклад, символ віри “Вірую”, де містяться основні засади християнської віри, такі як віра в Єдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа...

Так, Святе Письмо є консолідуючим фактором. Але якщо говорити про єднання християн в практичній площині, то це відбувається на базі спільного однодумне сповідання Символу Віри (правильне сповідання головних Божих одкровень(догматів), що зафіксовані в Писанні). На сьогоднішній день це Нікео-Константинополський символ.
В давнину коли єпископи збирались на масштабні собори з різних куточків імперії(часто не знали один одного), то вони публічно виголошували Символ Віри і після цього приймались в соборне спілкування, якщо там не звучало ніяких заблуджень. І відповідно могли спільно служити Літургію.
Щодо язичницьких нашарувань(вірувань) в церковній традиції то це питання другорядне. Ті християни, які правдиво сповідують головні Божі одкровення (догмати) не підпадають під вплив язичницьких вірувань.

почитайте, хоч не по темі, але дає підстави вважати, що "протестанська" Біблія не повна, тому на основі врізаних текстів ви не можете судити про Біблійні обгрунтування того чи іншого питання. -- http://christusimperat.org/uk/node/18295


ви мене дивуєте. ви навіть елементарних речей не знаєте -- це щодо біблійного канону. Ви навіть не знаєте, яку читаєте Біблію...для цього я і надав посилання на цікаву статтю.

Так, справді, Іван Огієнко - був главою Української Греко-Православної Церкви у Канаді, а не католицької. Але для мене немає ніякого значення чи то католицький переклад, чи православний. А щодо тої статті, то там автор надто маніпулює, і мало там правди. В моїй Біблії є ті всі второканонічні книги.

і в чому ж там неправда?
а є в Вашій Біблії книга Сираха? чи Товити? чи книги Макавеїв?...

По-перше, немає "протестантських Біблій"!!! Що значить "протестантська", "католицька" чи "православна"???
Є Біблії з різною кількістю книг, різні переклади тощо. Хто і навіщо це придумав, ніби протестанти читають якусь не таку Біблію? Це просто хитрощі і маніпуляції.

Звісно, що є. І не лише ці, а також 2 і 3 книга Єздри. Правда ці книги я читаю лише у російському синодальному перекладі. В Огієнка (хоч він також православний) цих книг нема. Хоча відверто кажучи, переклад Огієнка мені не подобається.

насправді є! просто ви цього не знаєте.
а щодо протестантів, то запитайте свого пастора, думаю він вам пояснить.