Ні, Братику, я визнаю себе грішником, але Бог дає мені радість спасіння.Я не писав такого... З чого ти це взяв?
Моя думка чітка: спасіння - це життя у Христі. Спасіння я не здобув, але Бог дав мені спасіння даром, але я ще живу, тобто я йду дорогою спасіння, розуміючи, що можу його втратити, якщо загорджуся і відпаду від благодаті.

Та за мене не хвилюйся, а краще молись за тих, хто немає спасіння, але внушив собі, що вже спасений.

А що ти мав на увазі говорячи:

Значить ти погоджуєшся, що спасіння ти уже здобув даром. А якщо здобув, значить спасенний, я так розумію? І Павло писав, що спасенні ми через благодать, а не через діла.
Лише той, хто усвідомлює повноту Божої любові, у кого немає жодного грама гордості за свою праведність і за свої заслуги, може з повною радістю прославити Господа. Христос поніс усі наші гріхи, від нас не вимагається ще щось зробити для спасіння, бо ми не можемо наші діла порівнювати з тим, що зробив для нас Христос, тому ми можемо лише приймати, або відкидати Його благодать до нас. Каже апостол Павло: моя праведність - Ісус Христос! Не мої діла, не моя праведність, але сам Ісус Христос є нашою праведністю і нашим оправданням.
Один чоловік ніс важкий мішок на плечах. І ось зупинилась машина і водій запропонував чоловіка підвести. Той сів у машину, а мішок далі тримає на спині. Водій питається його: навіщо ви тримаєте той мішок, ви можете його поставити на підлогу. А той чоловік відповів: та ви ітак вже добро для мене зробили, взявши мене в машину, то хоч мішок я потримаю сам.
Багато людей подібно тому чоловіку із притчі, не можуть повірити, що спасіння дається даром, і навіть коли його получають даром, то всеодно намагаються тримати свій мішок з гріхами на своїх плечах.
Тому-то хай уся слава, уся похвала, уся подяка за наше спасіння належить нашому Господу Ісусу Христу! Бо ми є ніщо і нічого не можемо докласти до нашого спасіння, щоб ніхто із спасенних не хвалився собою.
Щоб було як написано: "хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!" 1 Кор. 1:31

Братику, вважай собі як хочеш, адже тема не про моє спасіння.

Братику, але зрозумій просту істину:
Щоб отримати спасіння - не потрібно виконувати Закон.
А хто має спасіння - той є виконавцем Закону Божого.

Про який Закон Божий іде мова?

Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! 11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! (Євр.8:10-11)
Але той Закон записаний лише на тих серцях, хто народився від Бога.
Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається. (1Iван.5:18)

Причому ап.Павло застеріг: Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне... бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. (Рим.8:13)

8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. (Гал. 6:8)
16 І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,
17 бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
18 Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.
Фил.3:
8 я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,
9 щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою

А той хто вірить, -- ВІРОЮ.
Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! (Матвія 9:22)
Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! (Марка 10:52)

Та ні, сюда ця аналогія не підходить. Тому, що хвалимося ми не собою, коли говоримо, що спасенні, але нашим Господом, який помер за нас і заплатив за нас викуп. А ті, що йдуть дорогою заблудження і не відчувають присутності Божої, вони ніколи не скажуть, що спасенні, але лише з тривогою очікують звершення суду, і надіються, що в шеолі змиють свої гріхи. Жива віра може бути лише у спасенних людей! І блаженні ті люди, що мають її!

Yur, але ж про яке спасіння тут йдеться? В обох випадках вони отримали оздоровлення.
А коли Ісус оздоровив недужого, то сказав ще й так: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! (Iван.5:14)

Тому, коли Ісус тебе прищепив до лози, не величайся, а бійся, бо Христос ще застеріг: Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. (Iван.15:6)
І апостол Петро зауважив:
Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого. Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! (2Петр.2:20-21)
Та й Павло писав (теж пише "ми", а не хтось там): Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. (Євр.10:26-27)

Отже, щоб відпасти від благодаті, достатньо лише загордитися і бути безпечним, достатньо лише подумати, що "я вже спасений".

Спасіння має лише той, хто ходить за духом, а не за тілом. Бо навіть якщо ми хрещені Духом Святим, але ходимо за тілом, то спасіння далеке від нас, і життя вічного - не отримаємо, якщо не покаємося.
І спасіння не залежить від того, чи обманюю я себе думкою "я вже спасений" і чи хвалюся тим, чого не маю. Спасіння - це святість і праведність в Ісусі Христі. І якщо праведний ледве спасеться, то де буде той нечестивий, що внушає собі "я вже спасений"? (1Петр.4:1)

Отож покайся і не величайся. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать»

Навпаки, якщо ти думаєш, що своїми ділами заробляєш спасіння, то чи не відпав ти від благодаті? Задумайся.

Ні, не своїми ділами, а плодами благодаті!
Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса... (Дiї.15:11)
Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих. (Тит.2:11-14)

Та не плодами благодаті ми заробляємо собі спасіння! Спасіння вже заробив для нас Христос! Плодами благодаті ми користуємось!

Все що потрібно для спасіння уже зробив Христос. Ми не можемо добавити туди наші добрі діла і Бог від нас не вимагає нічого, лише віри. Бо "спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф.2:8-9) Тож смирімся під велику ласку та любов нашого Господа і більше не вихваляймося своїми добрими справами чи добрими намірами. А хто як це розуміє - то в міру його віри.

Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва? (Як 2:20)
Бог нічого не вимагає, а пропонує спасіння. А ти маєш волю або прийняти спасіння або відкинути, або перебувати у Христі або догоджувати своїй плоті, або жити у святості або у беззаконні.

Спасіння Бог дає даром по вірі, незалежно від діл. Але якщо ти прийняв благодать, то не можеш жити без діл! Розумієш?
Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви... (Євр.10:26)
Бог нікого не змушує йти дорогою спасіння, святості та праведності. Але Христос застерігав: Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. (Матв.7:21)
Якщо ти не виконуєш Божі заповіді - то це вже свідчить, що ти залишився без благодаті і далекий від спасіння. Жити по духу і грішити - це речі не сумісні. Але якщо ти перебуваєш у Христі, то й діла йдуть вслід за тобою.
Христос говорив: Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. (Ів.15:6)
А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав. (1Ів.3:24)
Можна мати діла, а не мати спасіння, але якщо ти маєш спасіння, то діла є ознакою спасіння. Розумієш?
А якщо не маєш діл - то апріорі не маєш спасіння.

Не про возвеличення, гордощі, безпечність, похвальбу чи самомобман мова, а про відсутність віри, щодо свого спасіння.
Незважаючи ні на що, на нашу слабкість, духовну неміч маємо благати Господа, просити Його й вірити, що Він нас не покине й допоможе визволитися від гріху. Такий душевний стан не покидає віруючу людину до самої смерти, незважаючи на її духовний поступ.
Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
(Римлян 8:22,23).


Перестанемо собі внушати коли усвідомимо, що святість в Ісусі Христі не може бути частковою. Вона і духом і тілом. На землі до Господа долучаємось духом, на Небесах й тілом.