Я такої думки, що ні. Є інші загальноприйняті вітання, як: "Добрий день", "Здоров".

Тут теж можна причепитися
1. Добрий день - який він є добрий якщо він не розкаяний грішник

2. Здоров - п’є,палить... не підходить

Ні, з цими привітання ми в порядку: Добрий день - це русизм, українською правильно: Доброго дня!
А Здоров - похідне від Бувай здоровий, або російською здраствуйте. Нічого немає гріховного побажати доброго дня, або здоров"я невіруючим.

Християни повинні бажати добра всім, а найбільше тим, хто живе у злі, хоч і не одобрюючи їхніх гріховних справ. Адже Христос Сам закликає нас благословляти, наслідуючи Бога в Його безумовній любові : "А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Мт 5:44-47

Недавно я почула як один християнин вітався з іншими братами словами: "Вовеки живи!" Як вам таке привітання - побажання? Чи зі всіма б Ви змогли так привітатися?

Під цим привітанням розуміється жити вічно на землі - це не християнське побажання

Це скоріше так жартом сказав/привітався. А хіба не всі будуть жити вічно?

А чому саме на землі? Це так тлумачиться це привітання?

Таке привітання колись говорили царям, адже яке ще побажання може бути більшим за те, щоб вічно жити? Оскільки далеко не всі царі вірили у загробне життя, то зрозуміло, що малося на увазі вічне життя на землі.

Я теж згоджуюся з цим на 100 відсотків!!! Я зустрічалася з цим часто на базарах, біжить людина в своїх справах, думає про покупки і машинально вітається - слава Богу! Прикро! Краще сказати -привіт чи вітаю або доброго дня.

А я думаю, у цьому нічого поганого немає. Славити Бога ніколи не є невчасно, навіть якщо людина думає про покупку. "Якщо вони замовкнуть, то каміння кричатиме"!
Навіть сказане привітання автоматично, всеодно заставляє нас і, що важніше, приятеля згадати і прославити Бога. Слава Йому навіки!

Не думаю, що на Західній Україні усі люди побожні,не зважаючи на їхнє вітання. На устах "побожність", але не вкожному серці вона є.

Оце хороший варіант вітання:посмішка, щирість,адже, які б слова не промовляли уста, очі все викажуть, наскільки приязне наше вітання! Так що завчені вітання-фрази слід промовляти, вдумуючись, чи доречні вони саме в цей час і в цьому місці

Відносно щирості і посмішки згоден. Відносно доречності також, але думаю, що прославлення Бога - завжди доречне, у будь-якій ситуації. Так само і привітна посмішка (ну майже у всіх випадках). Багато українців засуджують американців за їхню "нещиру усмішку" при вітанні. Але не дивлячись на те, що усмішка може бути "нещирою", але навіть вона робить чудеса у відносинах між людьми. Адже це означає, що "незважаючи на образу, яку ти мені завдав, я прощаю тобі і готовий примиритися". І хоча усмішка нещира, але вона є ключем для налагодження добрих відносин і наступна усмішка може стати щирою. Так само і з християнським вітанням: воно завжди доречне. Не соромтесь усміхатися та славити Бога вчасно і невчасно! Навіть якщо ваш друг вас образив, усміхнись йому, якщо у житті проблеми - прослав Бога!

Ну, християни теж дуже часто поводяться погано і вчинки теж бувають у них недобрі, але ми все ж кажемо "Вітаю". Як бути з цим?

Я сьогодні якраз про те подумав, коли вітався з одним бувшим блудником і ще з одним бувшим наркоманом. Ну, але що зробиш... так прийнято. Ми вітаємося так, як звикли. Не думаю, що мій знайомий подумав, що я вітаю його злі поступки, бо у кожного є ще щось добре.
Однак, пригадалося слово:
Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його. (2Iван.1:10)
А ще згадується: Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками, але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу. А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти! (1Кор.5:9-11)
Ну, звісно, що всі ми часто помиляємося і спотикаємося. Але піднявшись, йдемо далі вперед - так кожен з нас навчається, бо старається йти за Господом.

Однак, інша справа, коли християнин залишається у гріхах, і його це становище влаштовує.
Тому відповідаючи на Ваше питання виходить, що ми взагалі не повинні єднатися з тими, хто називається християнином, а є користолюбець... тобто хто намагається служити двум панам - тобто служить гріху, а ховається за християнською ширмою, іншими словами - лицемірить, лукавить. То таких не можна вітати, ані приймати до хати, навіть не їсти з ними.
А навіщо така принциповість??? Ще ап.Павло пише: Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата. (2Сол.3:14-15) А навіщо навчати? Бо ще є шанс, що він залише гріх, і душа його спасеться! Ось головний мотив чому не вітати! Не тому що так сказано, а лише для того, щоб брат засоромився і задумався, що його гріх є насправді фатальним.

І ще дуже важливо, і я би хотів звернути особливу увагу на те, що часто сучасні християни неправильно розуміють як ставитися до вилученого з церкви брата чи сестру. І дуже часто буває, що вилучають за добрі справи чи за добре слово. Як каже Христос: Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. (Лук.6:22) Так буває у сучасних церквах, коли людей вилучають за Слово Боже, за Ім'я Христа... а одновірці відвертаються від таких, і не лише не вітаються, але й вважають, що такі не потребують жодної допомоги (навіть якщо з голоду пухнуть).
Тому я хочу наголосити, що ніколи не можна відвертатися від тих, хто був вилучений з церкви (вигнаний з синагоги). І я думаю, що навіть якщо він був вилучений за проступок, але ти знаєш, що він шкодує за скоєне, то до таких найперше потрібно ставитися як до рідного - і вітатися, і приймати в дім, і накормити.

А ігнорувати краще того, хто вважається братом, проповідує в церкві, можливо навіть має чин високий, а при цьому залишається перелюбником чи користолюбцем - з такими не варто вітатися.

А як це так відразу "не вітатися"? Чи не сприймуть вас неадекватними?
Зрозуміють вас, якщо ви зробите так, як навчав Христос: А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! (Матв.18:15-17)
Ось так потрібно поступати, якщо ти бачиш, що брат твій перебуває у гріхах. Спочатку докорити, а якщо не послухає - тоді й буде причина не вітатися.

Я інколи вітаюсь словами: "Шолом алейхем"- єврейське привітання http://www.eleven.co.il/article/14719