та я б не сказав, що в мене є завжди таке бажання... інколи протибажання йду, і багато чого не розумію, знаю тільки одне, хто надіється і вдається до Бога - посоромленим не буде і ще "що Той Хто почав в мені цю справу звершить її до кінця". Це і потішає.

Я можливо десь не так виразився, але навпаки молодь нашої помісної церкви щира і трудиться для Бога і ближніх (звичайно я конкретно про кожного не можу сказати, бо не знаю їх сердець). Я думаю, що це добре коли разом трудяться і разом відпочивають, бо це молодь. (напр. новий рік після зібрання і тп.) І мене завжди запрошують з собою, а я відмовляюся або "морожуся". Тому, напевно, це зв*язано із надмірною сором*язливістю чи (вдаваною покорою) чи ще щось.. В мені проблема, а не в них.[/quote]

а може це моя "встидливість" говорить чи тому подібне. Бо я знаю, що то не буде як "світська вечеринка" (надіюсь, що не буде), якби я то знав, я б зразу відмовився.

в тому й справа, що я розумію, що навпаки, вони хороші... то я десь духовно відстаю

тільки б ще навчитися розрізняти голос Духа Святого від інших голосів... а так, дякую брате Тай за твій детальний пост і за підбадьорення.