А чому неправильне? Давид здається так казав: не дай мені Боже ні багацтва, ні бідності... Оце і тут про це йдеться, і ще й пояснюється чому, так що навіть нічого додати.
А гроші можеш і всі віддати Богові (не означає церкві), якщо серце у тебе до цього розположене. Я читав колись на форумі пости одного брата, який усіх критикував та засуджував і казав щоб всі віддавали свої гроші церкві, а потім той брат відкрився що віддав усі свої гроші на будову церкви і тому жінка його покинула і він сам немає спокою, і як видно було з його поведінки він сам жалкував що це зробив. Бо зробив він це не по розположенню серця а по закону. А Біблія каже нам: "нехай кожен дає як серце йому позволяє, не в смутку і не з примусу, бо Бог любить того хто з радістю дає". 2Кор.9:7. Але однозначно, якщо є розположення віддати гроші чи то в церкву чи то бідним, то ти благословенна!

АМІНЬ! у мене зараз якраз є бажання віддати гроші... бо я як у тому анекдоті пообіцяла...

сказала - "якщо завтра у мене буде 200 гривень я їх пожертвую.".. (і ще й підтвердила при свідках, що так зроблю)
у мене було в кишені останні 10... а на наступній день я отримала 100 - звичайно це е 200 але це не означає розірвання "угоди" ))) так що завтра я їх віддам... просто тому що Він вірний був їх мені дати - а я хочу бути вірна в тому що обіцяла)


це не Давид казав, навіть не Соломон -
Пр.30:1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина...

У 9 главі 2 Кор. Павло говорить не про багатіння, а про щедрість. Це протилежні поняття:

6 А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! 7 Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! 8 А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, 9 як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки! 10 А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, 11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. 12 Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.

Зверніть увагу: не ми повинні збагачуватися, а Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити.

Згадаймо слова Ісуса Христа: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь... (Мар.12:43-44)

Тож Павло каже:
8 А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. 9 А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. 10 Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. (1Тим.6:9)

так, якщо ми прикладаємо зусилля збагатитися, то бідніємо, але коли ми серце своє не прикладаємо до багацтва, то Бог нас збагачує! Причому сам факт, що ми не шукаємо багацтва, робить нас уже багатшими від тих, хто ніби має, але незодоволений тим що має бо шукає більшого!

багацтво і бідність відносні поняття, але це немає ніякого значення. Основне щоб матеріальне немає бути на першому місці "бо де скарб ваш там і серце ваше...".

Багатьох багатих людей Святе Письмо ставить у приклад, в той же час бідність не є якоюсь заслугою.

Все таки має значення! Сам Ісус Христос говорив:
Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. (Лук.6:24-25)
Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. (Матв.19:23)
Ага, наприклад, історія про багача і Лазаря...
Авраам відповів багачу: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. (Лук.16:25)
І кого ж Ісус поставив у приклад біля скарбниці? 43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь... (Марка 12:43-44)
А чому багатий юнак не пішов за Ісусом? відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав. (Матв.19:22)

а як нарахунок Авраама Ісаака Якова, а про Йова приклад.
"а корінь всього злого сріблолюбство" (не срібло а сріблолюбство)
можна мати гроші і не бути грошолюбним, а можна немати нічого а бути грошолюбним.
в декого серце "привязане" до грядки городу, а декого на другорядний план поставлений власний завод чи банк. Тому все відносне, хоча багатому важче встояти, тут я згоден

Сонячник ти знову підтусовуєш різні поняття. Питання стояло "чи гоже християнину бути багатим", а приклади з Біблії ти навів не про християн. І що ти тим хочеш сказати, що бідним бути добре, а багатим погано? Щодо християн, то тут навпаки: якщо ти бідний, то добре треба подумати в якому ти стані духовному. Бо коли духовно людина благословенна, то й матеріально повинна бути в порядку. Добрий приклад Простак навів про грядку і банк. Щодо християн, то тут якраз працює закон: якщо серце християнина привязане до грошей, то він тих грошей ніколи не має, якщо ж на першому місці у нього Бог, то Він і багацтва дасть йому немірено, бо не привязане серце віруючого до багацтва. Це я на особистому житті переконався. Коли я бачу як наші брати і сестри живуть у всілякому достатку, до серце переповняється хвалою і радістю за них і каятись хочеться, якщо я знаходжу що не так у мене. Я починаю відчувати себе далеко не досконалим християнином. Я переконався, що Бог благословляє дітей своїх обільно і грошима та багацтвом, якщо серце тих людей не лежить до багацтва. Тому замість того, щоб із заздрістю на когось кивати, давайте краще покаємось у своєму грошолюбстві, бо й сам потребую цього. І памятаймо, що працювати треба для того, щоб було що подати просящому, а Бог в свою чергу буде піклуватися за нас.

Між іншим, це стосується і країн також. Дивіться, в Україні та Росії живуть такі розумні люди, і працювиті люди, і земля добра і природні ресурси є, але країни бідні. Чому? Бо кожен дбає лише за себе. Комуністичний атеїстичний режим привив людям жадобу до самозбагачення, де кожен лиш думає як би йому було побільше маєтку чи грошей. А в підсумку - усі бідні. Погляньмо на Америку. Чому Бог так благословив Америку багацтвом? По-перше, через віру в Ісуса Христа на державному рівні. Крім цього, жодна країна стільки не жертвує бідним країнам, як американці! В американців це в крові - віддавати, жертвувати. Це якби умова процвітання. Тому що це - біблійна умова: якого горщею ти жертвуєш - такою і Бог тобі віддасть. Це закон. Цей закон настільки очевидний, що по достатку маєтку можна судити про жертовність тої чи іншої людини. Ну, хіба що окрім випадків нечесної наживи, але й такі не утримують багацтво, нажите нечесним шляхом. Так що, якщо почуває себе недостатньо забеспеченим - перевір, скільки ти жертвуєш, скільки ти віддаєш. В Америці є добрий звичай, навіть закон: люди старий одяг не викидають, бо є в світі люди настільки бідні, що з вдячністю би прийняли той одяг, і тому на плазах стоять спеціальні контейнери для вживаного одягу, і туда люди вкладають свій одяг. І не треба казати що самі бідні: в світі завжди знайдеться хтось бідніший за тебе. Україна далеко не найбідніша країна.

Аяяй! Братику, не соромно таке писати? Нема віруючих ані бідних, ані багатих. Бо за бідних піклуються багаті. Пригадаймо якою була церква за часів апостолів. Чи вважалися багатії більш духовними? Та ні ж бо, бо ділилися порівну:
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. (Дiї.2:45) Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. (Дiї.4:34)

Ти тут не приписуй уровніловку. Ти знову цитату з Біблії підтасовуєш як тобі вигідно. Там працював принцип не уровніловки, а допомога тим братам, хто потребував допомогу. Але ненаписано, що ті хто продав свої маєтки, щоб допомогти ближнім, решту свого життя провели без маєтків. Я впевнений, Бог їм компенсував цю добру справу сторицею. Якщо два віруючих в однакових початкових умовах, тобто живуть в однаковому середовищі і мають здоровя, талант, але один бідніший іншого, то означає тільки одне: той бідніший просто лінивий. Тому, той, хто бідний і лінивий, нехай дивиться на тих, хто працею досягнув свого багацтва, та хай йому совість докоряє, щоб він теж приложив працю.

Я дякую що ти мене підтримуєш, але є дві крайнощі - я проти того що християнин повинен жити в убозтві і також не підтримую "Євангелію процвітання" що практикують багато харизматичних церков. Все має бути на своєму місці.

Цілком слушно підмітив. "Євангелія процвітання" - це не євангельське вчення, бо там на першому місці ставиться багацтво, як ціль християнина. А ми знаємо, що незалежить Царство Небесне від маєтку земного. І корінь багатьох гріхів - це сріблолюбство. Але Бог піклується за дітей своїх і дає все потрібне їм для життя, якщо їхнє серце не привязане до земного. А якщо християнин живе в бідноті, то хіба з причини хвороби, або інших зовнішніх чинників, бо лінощі не є ознакою християнина.

О тут тебе я цілком підтримую

І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. Луки 12:15
Питання: "Як ви думаєте в якому плані життя людини не залежить від матеріального достатку?"