Юра, я от вибрав ваші слова, думаю геї і лезбійки вас підтримують, бо їх мета: "Їх уже об'єднує МЕТА -- ЛЮБИТИ одне одного." І у них теж :"Справжня ЛЮБОВ -- вічна ЛЮБОВ" І вони теж живуть :"живуть душа в душу". І вони теж можуть пред’явити претензії :"в тому, що вкотре жонглюєте СЛОВОМ, не приймаючи його таким яким воно є. Справжня ЛЮБОВ -- вічна ЛЮБОВ. І якщо молодята по-справжньому люблять одне одного, вони й житимуть у ПРАВДІ і СВЯТОСТ"

Ну якщо це любов від Господа, коли віруючий і невіруючий одружуються, значить це перекручена любов теж від Господа.


А ці слова для них за підкріплення.

У нас сьогодні була проповідь, і коли зачитали це місце, одразу згадав про цю тему.
Бут.1:3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. 4 І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. Якщо подивитися на це місце з духовної сторони, то Господь чітко «відділив світло від темряви». А ви, я бачу стираєте ці грані.
І пізніше було зачитано: Еф.5:8 Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла,9 бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді.10 Допевняйтеся, що приємне для Господа...

Юра, як ви думаєте чи приємно Господу такий шлюб? І чи тепер (у Н.З.) Господь інакший ніж у Ст.З.?

Мені дуже шкода, що у вашому розумінні (й очевидно тих хто плюсики вам ставить) справжня ЛЮБОВ асоціюється з геями і лезбіянками

Це значить, що вкотре і вкотре перечите Святій Євангелії.
Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? (1-е Кор.7:12-16)

Саме так, коли між молодятами буде справжня Божа любов, вони обоє до Бога прийдуть.

Так і не допетрав про який шлюб кажете.
Одне скажу, коли шлюб береться, це вже добре. Це означає, що молодята, навіть коли хто з них на даний момент не вірить у Бога, все ж зробили для себе Божий почин. А там далі, як каже Павло: "Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка?"

Ну що Юра вам сказати? Скажу вашими словами: "А може все таки, пане Юрій, перстанете упиратися й визнаєте Слово Боже таким, яким воно є"

Це зрозуміло. В народі кажуть: тримай злодія, або робити гарну міну при поганій грі.

Насправді питання одруження не просте. Справа в тому, що саме одруження не є найкращим вибором для тих, хто прагне служити Господу, бо такі вимушені ділити себе між Богом і подругом, і таким важче.

А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
. . . . . .
А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. (1-е Кор. 7:28,32-34)

Ось тут я з Вами згоден. Адже будь-який віруючий прагне служити Господу, а невіруючий, який не знає Бога, прагне служити мамоні. А це вже проблема.

А коли обоє віруючі, і обоє прагнуть служити Господу, то навіть коли одружаться, то їхнє ярмо буде легким, бо обоє мають єдину ціль - служити Господу, хоча й додадуться життєві клопоти.

Проблема,якщо ми робимо з цього проблему... Щоб прийти до Бога,треба з любов'ю ставитися до кожного без винятку. Як можна казати,що це проблема? Можливо цей невіруючий на шляху до Істини Божої просто позаду від вас? Питання поставлене неправильно,не по-християнськи!

Звісно, що ми повинні ставитися з любов'ю до всіх без винятку, але це не відноситься до одруження. Адже коли молодята на різних рівнях віри, то у подружніх стосунках буде важче (будуть один одному тягарем), на мою думку, аніж коли б були єдині за духом. Але в дійсності кожен шукає собі подібного.

І я з вами згоден, що коли обоє будуть віруючими, гарними, чемним, слухняими, таким буде набагато легше зносити життєві випробовування.

Але любовний порив молодят одне до одного не є чимось поганим. Недаремно у Писанні присутня "Пісня над Піснями". Цей порив не грунтується лише на розумовому осмисленні, як у крамниці перед тим, як щось придбати, але й на глибиших відчуттях. Як кажуть, серцю не прикажеш. І якщо уже так сталося, що молодята приросли одне до одного душею, не природньо розлучати їх тілом.

Усім дівчатам, котрі хочуть мати сім'ї, бажаю знайти собі хлопця і гарного, і доброго, і стрункого, і віруючого, і забезпеченого
Але найголовніше, що би ЛЮБИВ її міцно-міцно!

Ми дійшли висновку, що дружба віруючої з невіруючим - недобре і всі дружньо це осуджуємо. Але і автор теми теж це засуджує, але, як кажуть, серцю не прикажеш.
І все таки, чому віруючим сестрам подобаються невіруючі? І які риси віруючого сестрам не подобаються?

Це так у світі цьому кажуть "Серцю не накажеш" і, оправдуючись цими словами можуть чинити перелюб і тому подібне, бо ж головне, що серце скаже. Тому ще кажуть: “Дай серцю волю- заведе у неволю”. Віруючі ж мають перевагу в тому, що можуть звертаючись в дусі до своєї душі, наказувати їй (як Давид у своїх псалмах). Бо якщо нами керуватимуть почуття, а не рішення згідно Божого слова, то ми зруйнуємо собі життя.
На рахунок того чого декотрим сестрам подобаються невіруючі хлопці, то не знаю, мені це не знайоме, проведу опитування чому Може того, що такі хлопці легко можуть дозволити собі позалицятися ( часто для них це просто чергова гра). А наївні дівчата "ведуться" на те, що хтось їм приділив увагу. (Краще було б вестися на тих, хто не подає приводу. Це справді джентельмени. )
Особисто мені не подобаться віруючі, котрі поводяться не як віруючі. А ще дівчата не люблять, коли віруючі хлопці неввічливі, зарозумілі та забудьки .

А коли, скажімо, склалася така ситуація, що віруючий опинився в середовищі, де є мало віруючих. Й вибору, як такого немає. Як тоді бути, взагалі не одружуватись.

Я згадала з цього приводу історію про Ісака, котрому батько Авраам розумів, що треба взяти жінку зі святого насіння. А кругом одні ідоляни. Та він покладався на керівництво Боже в цьому і Господь усе влаштував з Ревекою (Бут.24)
Так і сьогодні Бог для тих, хто вірить Йому і шукає Його волі може влаштувати те, що на перший погляд (якщо дивитись людськими очима) є малоймовірним. Але по вірі буде дане

А коли по вірі буде дане, то й не повинно бути сумнівів у навернені невіруючого, що одружується з віроючою.