Але, якщо ти б могла стати багатою і тратити ці гроші на інших, хіба б ти відмовилась? А даною можливістю володіє кожен, просто для когось це простіше, для когось це ваще. І хіба просто буде краще зберегти те зерно (можливість) і потім показати Богу, сказати йому, що ти не була ні багатою ні бідною, ти нікому зла не робила.
Так, ле якщо ти могла б заробляти гроші і побудувати школу, церкву, помогти сусідам, виховати ще кращих дітей, які ще більше користі суспільству принесуть. Хіба так не буде краще?
Я студент КПІ, я володію непоганим розумом, при достатніх стараннях я можу стати через 10-20 років дуже багатим. Але я не хочу тратити свій час на здобуття грошей, я хочу поспати подовше, потім смачно поїсти, погратись на компютері і знову лягти спати. Я марную своє життя? Так. Так само як і більшість із вас. Ви не реалізуєте свої можливост сповна. Хіба це не гріх?

Маєш рацію. Матеріальне багацтво яке дістається тим хто працює на благо суспільства чи церкви чи навіть сім"ї це лише часткова винагорода, компенсація за їхню працю. Я думаю, моральне задоволення, яке вони отримують за користь принесену іншим - набагато більша винагорода.
З іншого боку, не кожен може бути бізнесменом, тож хай кожен працює в міру своїх можливостей. Хтось приносить користь суспільству набираючи робітників для побудови лікарні, скажемо, а хтось - кладкою цегли у будівництві тієї ж лікарні.

Так, ми маємо вибір: або дбати про нетлінне багатство, або дбати про земне багатство, або ж просто марнувати час...
- перше є наймудріший вибір, друге і останнє - це суєта і марнота, бо те і інше з часом промине і ми залишимося нагі.

Тому давайте будемо щохвилини дбати про те, що приносить вічну користь нашій душі, а не дочасним забаганкам.

А дбати за нетлінне багацтво хіба не можна, роблячи людям користь? Можна заробляти гроші і в той же час дбати про "нетлінне багацтво", але не можна марнуючи своє життя дбати про вічне багацтво.
Згадайте притчу про таланти. Той раб, який заховав таланти і нічого не зробив для їхнього росту був гірко покараний. Але той, який віддав таланти в ріст, тобто проявив фінансову діяльність (навіть не своїми руками), догодив своєму панові.

Притча про таланти якраз розкриває духовну сутність багатства. Тобто так як люди в світі дбають про дочасне багатство - так ми повинні багатіти благодаттю Духа Святого!

Сонячник, ти сам зрозумів що сказав?
Ніколи не знав, що багацтво має ще й духовну сутність. Цікаво, в чому заключається духовна сутність багацтва?
І ще, як ти розумієш свою ж фразу "багатіти благодаттю Духа Святого"?

Так, притча про таланти говорить саме про духовне багацтво!
Ісус Христос закликав саме до духовного багатіння:
Матв.6:20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. 21 Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!
Ще одним прикладом духовного багатства є притча про десятьох дів:
Матв.258 Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. 9 Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
Тобто наше духовне багатство - це благодать Духа Святого, якою ми спасаємося!

Брати і сестри! Почитав я ваші мудрування, і почав думати: а чому власне я навчаюсь у університеті? Чи не для того щоб більше грошей заробляти? Значить, я не повинен навчатись!

Все, кидаю науку і іду витирати унітази!

dead man walking, можна робити одну й ту саму справу, але з різними намірами:
хтось витирає унітази для того, щоб збагатитися, а хтось вчиться в університеті для того, щоб прославити Боже ім'я чи щоб мати можливість легше заробляти гроші аби вділити нужденному, тощо.

Тобто щоб ми не робили, ми повинні робити не для себе, а так як для Бога.

Це в Америці (як, зрештою, і в інших куточках світу) вища освіта гарантує безбідне майбуття, а в Україні - це зовсім не так. Люди з вищою освітою нерідко заробляють менше людей без освіти, хоча й виконують кваліфіковану працю.
Здобуття освіти - не можна назвати прагненням до кращого матеріального життя.
З одного боку освіта дає можливість краще розуміти деякі речі, в тому числі і духовні - згадаємо ап.Павла з його високою освітою, якого навіть неосвічений Петро не завжди розумів.
А з другого - існує небезпека, що людина може легко загордитися, поставити себе вище за інших.
Зрештою, така ж небезпека походить і від багатства - багата людина дуже часто навіть не замічає того, як вона надимається над тим, хто не має матеріального добробуту. Я зауважував це багато разів за людьми, які самі по собі є хорошими і богобійними. Але вони навіть не здатні побачити своєї зверхності.
Багатство - річ відносна і мало хто вважає себе багатим. Людина може мати мінімальний достаток, але поводитися зверхньо до бідніших за неї.
Декілька разів я і себе ловив на такій зверхності. Саме цим багатство і є небезпечним, що людина поволі стає сліпою.

уже давніший час спілкуюся в інтернеті на різні теми, і одного разу натрапила на таку думку
дослівно (вибачаюся за російську) :



що скажете на таку постановку питання?

особисто мене це "добило" - людина абсолютно перемішала мухи з котлетами та ще й інших так навчає...

Чому, досить цікава думка як на мене. В цьому місці йдеться саме про матеріальне багацтво. Тобто, Бог має силу нас збагатити матеріально, щоб ми, маючи у всьому достаток, могли (духовно) збагачуватися добрим ділом (а без грошей добре діло важко зробити, до речі, про повінь дуже добрий приклад).

У цьому місці йдеться не про духовне багацтво а про матеріальне: де твої гроші - там і серце, тобто якщо гроші у тебе в скрині, то і серце твоє буде там, якщо гроші віддав Богові, то і серце не буде обтяжене думками про багацтво.

а це в якому розумінні?
віддати всі гроші на церкву?

а як ви відноситеся до цього місця?



дехто вважає що це місце не правильне