Тепер що скажемо про «доказові вірші» на Трійцю?
ЗАЯВЛЯЮТЬ, що декотрі біблійні вірші підтверджують догмат про Трійцю. Проте, коли читаємо такі вірші, то мусимо пам’ятати, що біблійний і історичний докази не підтримують догмата про Трійцю. Усі біблійні вірші, яких наводять як доказ, необхідно розуміти у змісті того, що ціла Біблія вчить. Часто правдиве значення такого вірша пояснюється змістом довколишніх віршів. Три в однім УНОВІЙ католицькій енциклопедії пропонує три таких «доказових віршів», але також признає: «Догмат про Святу Трійцю не навчається у С[тарому] З[авіті]. У Н[овому] З[авіті] найдавніший доказ знаходиться у посланнях Павла, а головно у 2 Коринтян 13:13 [14 вірш у декотрих Бібліях], і 1 Коринтян 12:4-6. У Євангеліях доказ Трійці точно знаходиться тільки в формулі хрещення у Матвія 28:19». У тих віршах згадується три «особи», так як у Перекладі Хоменка. У другому посланні до коринтян 13:13 (14) згадує про цих три так: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами». У першому посланні до коринтян 12:4-6 каже: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить». І в Матвія 28:19 читаємо так: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Чи ж у цих віршах каже, що Бог, Христос і святий дух становлять триєдине Божество, і що всі три рівні суттю, могутністю і вічністю? Ні, вони цього не говорять, так само як би згадати троє осіб, як наприклад, Іван, Петро, і Сидор, не значить, що ці три є одною особою. Такі посилання, признає Енциклопедія біблійної й теологічної церковної літератури Мак-Клінтока й Стронга (англ.), «є доказом тільки на те, що в них говориться про три найменувані об’єкти,.. але саме собою, це не є доказом, що всі троє обов’язково є божественної натури, і рівно посідають божественну почесть». Незважаючи на те, що цей твір підтримує догмат про Трійцю, то каже про 2 Коринтян 13:13 (14): «Ми не можемо робити справедливий висновок, що цих троє рівновладні, або такої самої натури». І про Матвія 28:18-20 ця енциклопедія каже: «Цей вірш, сам собою, не є рішучим доказом на особистість трьох згаданих об’єктів, або їхньої рівноправності або божественності». Під час Ісусового хрещення, в тому самому змісті згадується Бога, Ісуса, і святого духа. Ісус «побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього» (Матвія 3:16, ПХ). Але, тут не каже, що ці три є один. Авраам, Ісак, і Яків згадуються разом багато разів, але це не робить їх одним. Також Петро, Яків, і Іван згадуються разом, але це теж не робить їх одним. Крім того, Божий дух спускався на Ісуса під час Його хрещення, показуючи, що перед тим Ісус не був помазаний духом. Якщо це так, то як же Ісус міг бути частиною триєдиного Бога в якому то божестві Він завжди був рівний святому духові? Інший вірш у якому говориться про цих троє разом, у деяких давніших перекладах Біблії, знаходиться у 1 Івана 5:7. Проте, вчені визнають, що в оригіналі Біблії, цих слів не було. Вони були додані багато пізніше. Більшість сучасних перекладів правильно не поміщають цього підробленого вірша. Інші «доказові вірші» згадують тільки споріднення між двома — між Отцем і Ісусом. Давайте розглянемо декотрі з цих віршів. «Я і Отець є одно» ЦЕЙ ВІРШ, у Івана 10:30 часто цитується як доказ догмата про Трійцю, незважаючи на те, що в ньому третьої особи не згадується. Але, Ісус Сам пояснив що Він мав на думці, коли говорив, що був «одно» з Отцем. В Івана 17:21, 22, Ісус молився до Бога, щоб Його учні «були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, шоб одно були в Нас і вони,.. щоб єдине були, як єдине і Ми». Чи Ісус молився, щоб усі Його учні стали одною особою? Ні, очевидно Ісус молився, щоб вони були з’єднані думкою і ціллю, так як Він з Богом. (Дивіться також 1 Коринтян 1:10). В 1 Коринтян 3:6, 8, Павло каже: «Я посадив, Аполлос поливав... І хто садить, і хто поливає — одне». Павло не мав на думці, що він і Аполлос були дві особи в одній; він говорить про єдність цілі. У Павловому вислові грецьке слово на «один» (ген) є середнього роду, буквально «одна (річ)», вказуючи на єдність співдіяння. Ісус ужив те саме слово в Івана 10:30, коли говорив про Його споріднення з Отцем. Ісус також користувався тим самим словом у Івана 17:21, 22. Отже, коли в цих віршах Він каже «один» (ген), то говорить про єдність думки і цілі. Відносно Івана 10:30, Жан Кальвін (прибічник догмата про Трійцю) сказав у книжці Коментарій Євангеліє Івана: «Стародавні філософи неправильно користувались цим віршом доказувати, що Христос є... такої самої істотності з Отцем. Ісус не доводить єдність сутності, але говорить про Його згоду з Отцем». Саме в змісті наступних віршів, Ісус сильно доводить, що Він не заявляв Себе бути Богом. Євреїв, які неправильно дійшли до того висновку й хотіли побити Його камінням, Він запитав: «Чому обвинувачуєте Мене в блюзнірстві, тому що Я, освячений і посланий в світ Отцем, сказав — Я Син Божий?» (Івана 10:31-36, Нова англійська Біблія). Ні, Ісус не казав, що Він був Богом-Сином, але Божим Сином. «Роблячись Богові рівним»? ЩЕ ОДИН вірш, яким стараються доказувати догмат про Трійцю знаходиться в Івана 5:18 (ПХ). Там каже, що євреї (так як у Івана 10:31-36) хотіли вбити Ісуса, тому що Він «Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним». Але, хто це казав, що Ісус робив Себе рівним Богові? Ісус не казав цього. Він обороняв Себе від такого фальшивого обвинувачення у наступному вірші (19): «Відповів же Ісус: ...Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець». Таким то чином Ісус пояснив євреям, що Він не був рівним Богові, і тому не міг робити нічого Сам від Себе. Чи ж можете уявити собі, щоб хтось рівний Всемогутньому Богові казав, що Він «нічого робити не може Сам від Себе»? (Порівняйте з пророцтвом Даниїла 4:31, 32 [4:34, 35, НС]). Цікаво, зміст Івана 5:18 і 10:30 показує, що Ісус обороняв Себе проти фальшивого обвинувачення євреями, які, так як прибічники догмата про Трійцю, доходили до неправильних висновків! «Рівний Богові»? У ФИЛИП’ЯН 2:6, католицький Переклад Хоменка каже про Ісуса: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом». У Перекладі короля Якова (англ.) з 1611 р. те саме говорить. Декотрі з цих перекладів ще тепер уживаються доказувати, що Ісус був рівний Богові. Але, зауважте, як цей вірш перекладається в інших Бібліях. 1869 р.: «Який, будучи в Божій природі, не хапався цього, щоб зробити Себе рівним Богові» (Новий Завіт [англ.], переклав Г. Р. Нойс). 1965 р.: «Він — справді божественної природи! — ніколи самовпевнено не робив Себе рівним Богові» (Новий Завіт [нім.], поправлене видання, через Фрідріха Пфафліна). 1968 р.: «Який, будучи в образі Бога, не вважав рівність з Богом бути річ, якої пожадливо засвоювати» (Біблія Конкордата [італ.]). 1976 р.: «Він завжди був Божої природи, але не замишляв силоміць старатись бути рівним Богові» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою). 1984 р.: «Який, хоч існував у Божій природі, навіть не подумав загарбати, тобто, щоб бути рівним Богові» (Нового Світу переклад Святого Письма [англ.]). 1985 р.: «Який, будучи в формі Бога, не вважав рівність з Ним, як щось якого захоплювати» (Новий єрусалимський переклад [англ.]). Проте, дехто каже, що навіть ці більш точні переклади вказують на те, що (1) Ісус уже був рівний Богові, але не хотів держатись тієї рівності або, що (2) Йому не потрібно хапатись рівності, тому що Він уже був рівний Богові. У цьому відношенні, Ральф Мартин, у Посланні Павла до филип’ян (англ.), каже про грецький оригінал: «Це сумнівно, чи розуміння того дієслова можна непомітно прослизнути від його дійсного значення „хапати“, „вихоплювати насильно“ до „твердо держатись“». Пояснювальний грецький Завіт (англ.) також каже: «Не можемо знайти ані одного вірша, в якому ἁρπάζω [гар‧па′зо] або який-небудь дериват цього слова, значить „тримати у своєму володінні“, „зберігати“. Здається, незмінне значення цього вислову є „схопити“, „захоплювати насильно“. Тому то неможливо непомітно прослизнути від його правдивого значення „хапати“ до слова зовсім інакшого значення, „держатись“». З вищесказаного стає відомо, що перекладачі таких перекладів як католицький Переклад Хоменка і Переклад короля Якова перекручують правила, щоб підтримати догмат про Трійцю. Замість казати, що Ісус мав на думці рівність з Богом, то грецький оригінал Филип’ян 2:6, коли б прочитати його об’єктивно, показує щось зовсім протилежного, що Ісус не вважав Себе Богові рівним. Зміст довколишніх віршів (3-5, 7, 8, ПХ) виразно показує, як нам слід розуміти 6 вірш. Филип’ян заохочувалось так: «Майте в покорі один одного за більшого від себе». Тоді Павло наводить Христа як видатний зразок цього відношення: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі». Які ж «думки»? Щоб «не вважати за здобич свою рівність із Богом»? Ні, це було б протилежне пунктові, якого тут доводиться! Ісус, Який «вважав Бога бути більшого за Себе», ніколи не буде «хапатись рівності з Богом». Краще, Він «понизив себе, ставши слухняним аж до смерти». Справді, тут не говорить про якусь частину Всемогутнього Бога. Тут говорить про Ісуса Христа, Який був досконалим зразком того, що Павло тут доводить — тобто важливість покірності і слухняності Своєму Вищому і Творцю, Богові Єгові.Продовження буде.
«Vat shrift,blifft»
|