Чому людина повинна була стати смертною?- Щоб виконати наказ Божий,- "плодіться і розмножуйтесь." Бо розмножуются тільки смертні.


Ісус пояснив це так:
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Ін 12:24

так, написання слів різне, але основа однакова, слово те саме (демут). це така особливість гебрейської мови, прийменник (кі, бі) у вигляді префікса і займенник (ну) у вигляді суфікса пишуться разом з основою.
так, одне і теж слово в різних місцях Писання може мати різний зміст.
а слово, яке перекладено, як "образ", теж має кілька значень.
але тут я хотів показати, що з тих двох слів в 26 вірші в ориґіналі і друге слово (подоба) теж зустрічається (5 глава).


так, але слово "γίνομαι" теж має різні значення (бути, становитися, робитися, походити...). і якщо дивитися на загальний зміст тексту, то вище ап. Яків пише, що ніхто із людей язика вгамувати не може. зрозуміло, що і там, і тут у 9 вірші мова йде про всіх людей, а не про народжених згори.


подивився, може ви помилились, але в тому вірші немає слова "γεγονότας"...


не було в жінки гріха; змій звів Єву лукавством і вона впала в переступ. вона повірила словам ворога, потім побачила, захотіла набути знання, потім рішення (вибір) в серці, а потім - вчинок, дія.
пам'ятаєте, як Бог до Каїна говорив? гріх в дверях підстерігає і до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.


виходить, що Бог схилив людину до гріховної дії? ні. ап. Яків пише, що "Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує." (1:13)
чи міг би Господь створити безвольних істот, які б абсолютно йому корилися? міг. але так як Він є Особистістю вільною, і на подобу Свою Він і людей створив особистостями з правом вибору, щоб людина добровільно любила Бога і вибирала те, що Йому угодне.
а ап. Павло, як я думаю, описує стан і ту внутрішню боротьбу людини вже після гріхопадіння.

А чого ж ви не написали саме перше значення цього слова, що приведено в словниковому визначенні, а саме - народжуватися? Так, наче ви його й бачити не хочете, воно вам не зручне.

Те, що всі люди не можуть приборкати язика, зрозуміло. Але Яків якраз і наголошує, що Бога вони не проклинають, а народжених від Нього - запросто. Бо неможливо визначити напевно, хто з людей діти Бога. Бог і Божі, а яке різне відношення.

Так, ви праві, там стоїть слово ὁμοιότητα (гоміОтіта).

То скажіть мені, що викликало в ній пожадання плоду дерева? Слова то були ззовні Єви. А що всередині спрацювало?

А де ви побачили, що Бог схиляв? Він дав заповідь "не їж". Гріх зробив всю іншу, як кажуть, "брудну" роботу.

Раніше ви писали, що подоба Божа є безгрішність і праведність. Тепер ви кажете, що подоба є вільна особистість з правом вибору. То що для вас є подоба Божа?

То скажіть, кого з людей знаєте ви, що жив спочатку без заповіді і був живий, а як заповідь прийшла, то людина померла. Проясніть ситуацію.

Єва пожадала цей плід, - заборонений,- хоча в Раю було доволі інших плодів, дозволених споживати.
Вона відкинула Божу пересторогу,- не повірила Богу,- але повірила змію.
Чому так сталося?
Бо не була вона праведною,- в її серці був гріх. Гріх "спав", тобто ніяк не виявляв себе допоки не зявилась заповідь, - заборона

З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“.
Буття 3:3
І тоді гріх ожив, а Єва "вмерла"- стала смертною.
Цей механізм дуже добре пояснює Апостол Павло:

я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
До римлян 7:7-11

Не змій звів Єву, а гріх, що був в її серці.

я не пам'ятаю... можливо тому, що ви його привели. але, навіть, і слово "народити" може бути в смислі "створити". напр.: "Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!" (Пс.89:2)
"Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його." (Як.1:18) - правда, тут можна і розуміти про народжених згори людей, але цікаво співставляється народження з творивом.


я вже писав: ворог звів жінку, посіяв в неї сумнів до Божого Слова; у неї, напевно, появилося бажання набути знання. пожадливість тіла, пожадливість очей і гордість життєва, - як писав ап. Іван. а пожадливість, зачавши, породжує гріх, - як писав ап. Яків.


у ваших словах. що, мовляв, Бог склав такі умови, що людина стала приречена. я так не розумію.


і те, і це та багато іншого, чого я не годен в повній мірі описати.


не зовсім зрозумів питання. відповім текстом з Писання: Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. (Рим.2:12-16)


написано: "Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!" (Екл. 7:29)


написано: "Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі." (2 Кор. 11:3)

Ні! Немає в тексті слова "праведною", δικαιοσύνη
Написано:
ἐποίησεν ὁ θεὸς σὺν τὸν άνθρωπον εὐθῆ,
Зробив Бог з людиною прямо
(Екл. 7:29)


Це написано про прямоту Божу,- Він завжди вчиняє з людиною прямо, праведній бо є тільки Він.

Так і є. Народжені згори мусіли почути слово істини ( не люблю цю заміну в переводах "істини" на "правду", правда не завжди є істиною ). І саме вони є першими, хто отримав життя вічне, подобу Бога. Творіння людини за образом і подобою Бога в них стало завершеним. Ще раз перефразую. Для народжених від Духа таке народження згори завершує їхнє творіння людини за образом і подобою Бога, як Бог і задекларував. Вони є першим почином завершених людей. Окрім народжених згори будуть завершені і інші в інший спосіб, але всі через Ісуса Христа.


Правильно ви кажете: напевно ( в українській мові це - "точно") появилося бажання і пожадання плоду. Тільки ви не можете собі відповісти на питання, а що призводить до такого пожадання наперекір Божому слову.

От були слова Бога і слова змія. Слова проти слів. Чому в Єві переважили слова змія, слова обману? Якщо ви кажете, що людина створена на подобу Божу, то звідки в неї бажання непокори Богу? Подоба Божа Богу кориться. А тут щось інше в людині. Воно ворогує з Богом, бо бачимо, що стало на бік слів обману, зробивши їх вагомішими за Божі. І підбиває людину на таку ж ворожнечу. Павло саме про це пише. Що щось живе в плоті, яке тримає людину в своєму полоні і заставляє робити противне Богові. Добра Божа заповідь стає для людини смертоносною через ось це, що в людині. Вам важко погодитися з тим, що ось це інше не могло взятися інакше як тільки з участю Бога. Але знаємо, що Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього Ів(1:3). Вам, підозрюю, заважає радість від слів, що Бог - є любов. І в такій організації від початку людської плоті, яка противиться Богу, ви не вбачаєте любові Бога. А даремно. Якби в людині цього не було, не було б можливості викупити людину жертвою Ісуса, і не було б прецеденту дати їй життя вічне. Ви скажете, нехай би Адам жив вічно. Але він би тоді залишився один і не да плоду. Ми би з вами не з'явилися на цьому світі і не отримали вічне життя. Нас би просто не існувало.


А що тут незрозумілого? Павло ж пише, нагадаю ще раз:
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.(Рим.7:9-11)
Павло ніколи не жив без Закону, він під ним народився, і зразу був смертний. Єдина людина, яка не мала смерті, це була не народжена, а СТВОРЕНА людина. Це був Адам. І не був смертним. А заповідь він отримав лиш тоді, коли був поміщений в Едемський сад. Може цей проміжок часу був зовсім незначний, хто зна? Але тільки тоді гріх ожив, ось це, що влюдині противиться Богу. Не народився, а ожив. А що це значить? Що і це було створене Богом і було оживлене заповіддю.

Перечитайте Павла в посланні до римлян 7 розділ. Але я би радила все-таки в підстрочнику. Дуже помічний. Нераз просто переставлені слова у знайомому вірші по-іншому лягають на слух і прояснюють незрозуміле.

я розумію, що це вибір і обман ворога. якби неможливо було б вибрати поганого, то вибір не був би повноцінним.
дякую, що так багато розписали. я своє розуміння у міру віри вище писав.

Bogena, в тому місці (Екл.7:29) в ориґ. вживається слово (יָשָׁר-яшар), що має значення: і прямий, і правильний, і достойний, і справедливий, і праведний. яке б з цих значень не було, це, все одно, хороші характеристики, і одні з чеснот Бога. і саме такою Він вчинив людину.

Вибір. Але вибір під тиском цієї сили, що ожила від заповіді і знаходилася в плоті Єви. І тиск вона робить достатній для вибору на свою користь. Саме це Павло нам пояснив, що чого хочу доброго - не роблю, а чого не хочу злого - те дію.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
14 Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. (в підстрочнику - підпорядкований гріху)
15 Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.
16 А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
19 Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.
22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,
23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?(Рим.7:13-24)

В Едемському саду склалася саме така ситуація. Ви бачите лише двох суб'єктів: Єву і змія. А Павло нам говорить про, так би мовити, третього суб'єкта - силу гріха в плоті Єви, яка взяла її в полон і закерувала нею так, щоб вибір був на користь гріха.

Ще раз звертаю Вашу увагу,- в Єкл 7:29 написано що то Бог вчинив з людиною (εὐθῆ - יָשָׁר - яшар), - прямо, і правильно, і достойно, і справедливо, і праведно.
Це все є характеристики Бога. Він завжди так вчиняє з людиною

Бо ж Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива
Рим 3:4
Людина ж пустилась в свої розрахунки, міркування (λογισμοὺς) вигадки .

.
Якби так було, то людина дослухалась би Божої заповіді - заборони.
Бо праведність людини полягає в довірі Богу і виконанні Божої волі.

25 І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам“.
Повторення закону 6:25

на скільки розумію, то там вжито слово-прикметник, а ви подаєте в перекладі, як прислівник. переглянув різні переклади і всюди подано це слово, як прикметник, який відноситься до людини. тільки в одному підрядковому перекладі [з давньогрецької] я зустрів ваш варіант (думаю, ви на нього і опираєтесь). а ось в другому підрядковому перекладі подано дане слово, знову ж таки, як прикметник. знімок додаю.


довіра основується на любові. а любов справжня є добровільною чи вимушеною?