Ага! Точно! Буває таке, що дуже хочеться з кимось поділитися своїм наболілим, але немає з ким... тобто немає таких близьких людей, кому ми довіряємо, кому можемо відкрити своє потаємне!

Але у цьому випадку ми приходимо до нашого Спасителя Ісуса Христа - нашого вірного Друга! І в молитві відкриваємо все, що нас хвилює, тривожить! Тому для християнина самотність людська завжди переноситься інакше, бо є найкращий Друг - Ісус Христос!

Ну, так. І як тут спишеш на соромязливість, чи гордість, чи не вміння спілкуватися з людьми????
Можна вміти спілкуватися, але не мати про що...
Коли ти бачиш, що тебе не зрозуміють ті чи інші люди, то навряд чи це можна назвати гордістю чи соромязливістю...

Коли тебе не розуміють інші люди, то ти просто або не вмієш спілкуватися, або занадто гордий, що не хочеш сприймати чиюсь відмінну думку!

а буває ще так "... друга і приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої - як та темрява!..." Пс. 88:19 (рос. 87:19).

Ось так! Саме до цього я і веду!!! Є ще й інші подібні місця.
Тому голосування є дуже однобічним, шкода, що змінити його вже не можна. Тому я і не брав у ньому участь

А як би ви прокоментували цей вірш? Ви хочете сказати, що Бог відбирає у нас друзів? Хоче, щоб ми були самотні?

А ще написано: що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається.
А якщо згадати ще "силкуйтеся увійти тісними ворітьми", то й віруючих не так вже й багато. Згадаймо Ілью, який промовляв: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам.
Тобто можна розуміти, що Богу вгодно, коли ми самі шукаємо Бога, щоб ми не блазнилися проступками наших братів, наших друзів, а самі направляли своє серце до Бога!

А Господь Іллі відказав: А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.
І Христос відказав був Свого часу: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
Тобто ми, християни, повинні йти за Христом навіть коли позостанемось самі! Але нашими друзями можуть бути лише ті, хто слухає і виконує Слово Боже!

Таке враження що Ви шукаете, а Він ховається. А може таки ініциатива походить від Нього?

Шукайте Мого лиця!
тому, Господи, буду шукати обличчя Твого: не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого... Пс.26:8-9
Очевидно, коли ми согрішаємо, то Господь ховає Своє лице... Бо гріх є ненависним в Божих очах.

Пишук повторно, бо хтось ловко вирізає мої повідомлення.
Добре, згідний що Ви шукаєте Його лиця. Вдавалося знайти?
То яке воно?

От я відчуваю себе самотнім маючи друзів

Я вважаю, основна причина самотності і невміння дружити - це нещирість у спілкуванні, а також відмінність особистісних цінностей від цінностей середовища в якому працюєш, вчишся, живеш. Причиною всього цього може бути специфічне виховання, а також комплекс неповноцінності, успадкований в свою чергу від фізичних або розумових вад, або від обставин виховання чи якогось конкретного випадку у житті.

Я вмію дружити, дуже щирий і сейозних проблем з середовищем не маю

Супер, Сонячнику!!! Так тримати!!!
Я до того веду що така людина вже тоді справді оцінить що таке справжня самотність . Бо це коли ти не чуєш ні звуків ні нічого, що повязано з присутністю цивілізації. Там ти не знатимеш навіть, чи ніч зараз чи день!
От тоді, коли опинишся серед людей після такого(!!!), то тоді вже ніяка "соромязливість" чи щось інше тобі не завадить, щоб подолати самотність. Можеш бути у цьому певен!