А, як ви думаєте, що означає вислів "відкрити серце". Як ми можемо відкрити серце?

Кажуть,що серце(символічне)- це те що є у нас в середині,тобто наші думки,почуття,якісь емоції тощо.тому відкрити серце чи вилити серце мабуть значить виявити ці думки,почуття і таке інше.

Визнати себе грішним, щиро розкаятися перед Богом і дозволити Йому бути Господарем всього нашого життя - це і є відкрити своє серце для Бога.

А також ми можемо мати відкрите серце один до одного...тобто, хтось розповів вам те, що йому наболіле... або ж, поділився радістю...якоюсь таємницею - це і є, на мою думку, відкрити комусь своє серце.

А ще, відкрити своє серце до слухання Слова Божого.. от, наприклад, ми слухаємо Слово Боже...якщо наше серце закрите, ми не зможемо сприймати того, що нам хоче сказати Бог. Маленький приклад: поставимо склянку і будемо наливати в неї воду...якщо вона відкрита, то буде наповнюватись...а якщо її закрити, тоді скільки не наливай тої води, склянка буде порожньою...
[Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.]
(Дії Апостолів 16:14)

Згідний з попередніми дописами. але виникає питання до Росинки, як же тоді відкрити серце своє до Слова Божого? і чи взагалі ми його відкриваємо, чи тільки коли Бог бачить в нас бажання, то Він сам його відкриває, як і Лідії?

Теж згідна з попередніми дописами, але все ж у деяких випадках не зовсім розумію, як відкрити серце перед Богом. Можливо це також ще у деяких випадках означає повірити, не сумніватися, не боятися?

Думаю, що Бог завжди хоче нам відкривати Своє Слово, але чи ми спосібні те приймати в своє серце, що Бог хоче нам відкрити? Написано, що Лідія прислухалася...а, отже, в неї було велике бажання почути щось...

[Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.]
(1 до Солунян 2:13)
Якщо ми уважні до слухання Слова Божого, тоді Бог відкриває нам його...і буде воно діяти в нас і через нас...

Не раз, на жаль, навіть за собою зауважую, що під час проповіді ніби й слухаю..але ж в той самий час думки десь зовсім далеко...чи то почав падати дощ...і вже думаю, "а чи закрите в мене вікно в кімнаті"...або ж, немає сестри що завжди сидить поряд.. "чому це вона не прийшла, можливо щось сталось..чи захворіла"...отакі різні думки можуть нас відвертати від слухання Слова Божого. Щоб щось почути, потрібно зосередитися...прислухатися...тоді й Бог відкриє.

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
(До Євреїв 6:4-6)

Невже тим, хто були віруючими та відійшли від Бога, немає для таких покаяння?

я подібне питання давав тут (в мене на 6 сторінці знизу). і далі форумчани писали свої міркування. можете пролистати і прочитати...

У перекладі Куліша Пр.27.6 Ліпші щирі догани від люблячого, аніж зрадливі поцілуї від того, що ненавидить.

можливо трохи неправильно колись був написав, а саме, що таке хрест.. так, ми повинні розпинати плоть: А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. (Гал.5:24)
також згідний із записом Росінки:

АЛЕ що таке саме хрест?
і чув, і думаю, що це знаряддя страти. Христос був вмер на хресті і лишив нам приклада, щоб ми йшли слідами Його. але що ми страчуємо? ап. Павло пояснює:
Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення,
знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! (Рим.6:5-7)
подібне пише ап. Петро: Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити,
щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі. (1Петр.4:1-2)
ще написано: Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! (1Кор.1:18) отже, слово про хрест, то сила Божа; а ось що таке хрест, я щось не можу збагнути... може це не щось одне, може це сукупність. незнаю.

Крім зазначеного про хрест, думаю це взяти своє покликання чи призначення.

Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
(Матв.11:30)

Це служіння чи життя в любові.

Може бути як щирість, відвертість, бути як є. Може бути як відчинити чи впустити Бога в життя. Очевидно залежить від контексту.

Знову ж залежить від контексту: все писання натхненне Богом і говорить про Нього. Слово також є Ісус Христос: І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
(Iван.1:4)

Покорою Господу і готовністю виконувати Його волю. Обернене до Бога серце є відкритим до і для Нього. Це наше "так, Господи" на Його поклик.
Що ми маємо, чого б не отримали від Бога? (~1Кор.4:7) Лідії (~Дiї.16:14,15) Господь відкрив серце, як і кожному з нас, "бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин (дію) за доброю волею Своєю" (Фил.2:13). І жінка каже "так, Господи" своїм вчинком - " охристилась вона й дім її " (Дiї.16:15).
Кожен день Добрий Пастир вказує нам дорогу: не кради, не бреши, пробач, свідкуй, люби. І ми в покорі серця відповідаємо "так, Господи".
Подібне питання: як це - любити Бога? "Це бо любов до Бога, берегти його заповіді. (1Iв.5:3)"

Не поганий приклад з цитування але слухати вмів Саул, Новуходоносор, Пилат, згадати інших... Слово мало вживане https://uk.wiktionary.org/wiki/%D1%83%D ... 1%82%D0%B8
відкрив серце щоб" думаю після "щоб" може бути різне.
Між тим серце може й закритись через годину.
Якщо "любов ніколи не проходить" то серце ніколи не закривається.

Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.