БогунТ написав:
Павло пише до всіх євреїв, спираючись на їхню історію Старого союзу=завіту, на священство, Закон. І саме їм нагадує про їхнє "небесне покликання". Бо лише вони чули голос Бога з небес під горою Хорів. Саме тоді Бог закликав їх у союз, давши їм обітницю "А ви станете Мені царством священиків та народом святим" (Вих.19:6). Більше ніхто із народів не чув безпосередньо цього покликання.
Мішам написав:
Небесне покликання отримали лише ті євреї, котрі повірили в Христа як новозавітнього Первосвященика (Євр.3:1).
Трохи не так. Голос з небес при Хориві чув весь народ. Бог звертався до всіх, тож і покликав усіх, хто там був. Тобто, тоді "небесне покликання"
отримали всі. І отримали обітниці життя вічного, бо Бог обіцяв зробити їх своїм народом, а у Бога всі живі. Бог не є Богом мертвих, але Богом живих.
Згадаємо тепер слова Ісуса:
"багато покликаних, та вибраних мало" (Лук.14:24) Першими, хто отримав РЕАЛІЗАЦІЮ цього покликання - є вибрані у Христі, ті, кому дана була віра духом. Це вибрані Богом. Бог вибрав тих, кого захотів. Його вибір. А ось таких мало.
Отак будуть останні першими, а перші останніми! (Мат.20:16) Якщо дивитися з позиції генезису в часі, то першими реалізацію покликання отримали вибрані з останнього покоління євреїв, які на той час були сучасниками Ісуса. Тобто "останні стали першими", що ввійшли в життя вічне. А що ж тоді "перші", які стояли там, при Хориві? Судячи зі слів "а перші будуть останніми", то теж отримають реалізацію покликання, але пізніше, про що нам написав Павло в посланні до римлян.
Мішам написав:
А невіруючі євреї були відлучені від Христа (Рим.9:3) і тому не могли бути частиною Його ‘тіла’ та мати небесну надію.
Невже не могли мати надію на реалізацію "небесного покликання"? Тільки ж но читали, що і "перші БУДУТЬ", але останніми. Надія в них залишилася. ЇЇ ніхто в них не забере. "а надія не засоромить" (Рим5:5), бо Христос не надаремно викупив їх усіх від гріхів Закону, хороших і поганих.
Мішам написав:
Є два основних Божих доми: тілесний дім Ізраїля (Дії 2:36; 1Кор.10:18), і духовний дім Християнства (1Пет.2:5; Еф.2:21,22).
Складається враження, що ви знаєте ще якісь НЕОСНОВНІ Божі доми. І що ж з тими двома домами Бог зараз робить?
Мішам написав:
Так, Бог судить християн також за їхні діла, бо ‘віра без діл мертва’ (Як.2:26).
Щоб судити за ділами потрібен якийсь закон, і потрібно, щоб людина під цим законом жила. То як це узгоджується з вірою?
БогунТ написав:
Яким чином "Дім Божий", в якому служив Мойсей, стосується Церкви Христа? Адже на момент, коли Бог ставив Сина над Домом Божим, церкви ще не існувало.
Мішам написав:
В новому завіті Бог поставив Христа духовним ‘каменем’, на основі якого будувалася Церква (1Пет.2:4,5).
Таким чином Христос розвивав Церкву як новий Божий дім, будучи ‘як Син над Його домом’ (Євр.3:6).
Ви щось самі собі суперечите, то Ісус у вас як наріжний камінь, який є підвалиною будови, і на ньому ви лише будете будувати дім. І водночас стверджуєте, що Ісус над уже збудованим домом Божим.
Вернусь до попереднього вашого допису.
БогунТ написав:
Раджу подивитися в текст від самого початку. Там починається контекст. Читаємо:
1 Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення...(1Петр.1:1)
...захожанам Розпорошення... І цього достатньо, щоб розуміти, кому писав Петро. Ніяких поган не стосується РОЗПОРОШЕННЯ.
Мішам написав:
Петро писав тим євреям, які стали християнами, тому його лист стосувався й усіх християн, освячених духом Бога і окроплених кров’ю Ісуса
Читаємо ще раз:
Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним Мішам, ви дивилися карту? Хто заходив в ті краї, щоб проповідувати віру? А ніхто. Інакше в книзі Діянь було б про це обов'язково написано. Павло ходив південніше і західніше. То які християни там були? Петро писав до євреїв розпорошення, до тих 10 колін, яким колись Бог дав розводового листа і викреслив із народу Свого. Але Ісус і їх викупив від гріха і зробив їх знову народом Бога. Але чи знали вони про це? Чи дійшов до них слух про Мессію?
Їм першим потрібно про це звістити, що вони вже не чужі, а свої Богу, підрядковий переклад каже "домашні Богу", належать до "дому Бога" через жертву Ісуса Христа.