Я погоджуюсь з думкою Сонячника. мене дивує ось що: я так розумію усі тут нежонаті, а роздумують так, ніби мають 20-ти річний сімейний стаж. Поки це не торкнулося мене особисто, я теж мала такі наміри і погляди, але в реальності СВОЯ сім'я і СВОЯ Дитина (діти), сімейні обставини вносять СВОЇ корективи в такі ідеалізовані бачення сімейних стосунків, виховання дітей. Переконаєтесь згодом самі. як "обзаведетесь" сім'єю.

А чи можеш Ти нас просвітити, що за СВОЇ корективи?

Наприклад, ти плануєш виховувати свою дитину в суворому дусі, хочеш забороняти їй усе, що їй шкодить, а виходить навпаки, чи то від надмірної любові до неї, чи може від непостійності і відсутності твердості в своїх рішеннях. так само і в подружньому житті: бувають такі ситуації, коли ти не стримуєшся, не проявляєш покірності чоловіку, а чоловік в свою чергу десь не проявить послуху Богу- звичайно після таких випадків падаєш на коліна і просиш в Бога прощення - але це дає свої тріщини в сімейному житті - все таки легше руйнувати, аніж будувати. Добре коли сім'я відразу мириться, але ж є сім'ї, де подружжя не розмовляє днями, тижнями - це жах - і я знаю декілька таких сімей, атмосфера в них просто... Хоча до весілля вони і планували і узгоджували все. В мене знайома сестра(у них є синочок) після 3-х років шлюбу не хоче більш ніколи мати дітей через поведінку свого чоловіка, через ставлення його до дитини. Тому усе в першу чергу залежить від того, в яких стосунках з Богом перебуває подружжя.

Моя мати завжди хотіла більш ніж 3 дітей, однак Бог подарував їй 2 (але яких). Я хочу 5, але як там воно буде невідомо. Сучасні жінки не дуже сміливі в цьому плані.

Саме тому й так і виходить! Якщо дитині щось забороняти, то вона змушена це спробувати, щоб дізнатися якими будуть наслідки.
А якщо дитині не забороняти, а показати, які можуть бути наслідки, то вона цього вже на собі випробовувати не буде.

Звичайно, не кожен може бути настільки сміливим... А я колись сам не міг зрозуміти, чому моїй мамі вручили свого часу медаль "Матері-героїні"...
Звичайно, породити та виховати п'ятеро чи десятеро діточок, не кожній матері під силу. Але віруюча мати, покладаючи всю надію на Бога, зможе знести будь-які труднощі.
Я б також хотів би хоча б трьох, та й від пятьох не відмовився би. Але не люблю загадувати, бо можна залишитися і бездітним...

звичайно можна, якщо витрачати сили не в тому напрямку

Ну-ну... П"ять, десять, футбольна команда... А народжувати, хлопчики, самі будете? А пелюшки міняти?
Бо на роботі класно працювати, а потім, повертаючись додому, спілкуватись з дітками кілька годин на добу. Щоб не набридало...

Ну я то взагалі по плану - холостяк. тому візьму декілька дітей, таких байдужих та переобтяжених роботою матерів, під крило. А діти мене люблять.