Дехто вважає, що потрібно лише молитися і чекати, зустрічання - призводить лише до гріха. На вашу думку саме так і є чи існують якісь альтернативи?

А чого чекати? Думаю, ніхто не скаже (і мало хто погодиться) на пропозицію незнайомою особи одружитися. Адже з цією людиною треба прожити все своє життя.

Я також вважаю, побачення обов'язково потрібні, щоб краще і більше дізнатися про людину. Не бачу в цьому нічого поганого

Якщо тобі здається, що саме ВОНА призначена бути дружиною, то потрібно обов'язково познайомитися детальніше, з'ясувати її погляди на життя, поділитися своїми тощо. Адже цілком імовірно, що ти помилився з вибором, і ВОНА зовсім не твоя наречена. Краще до одруження зясувати все, аніж потім гризтися чи розлучатися.
Взагалі, до одруження слід піходити розважливо, і не можна покладатися лише почуття, бо кохання є оманливим і дуже легко попасти в її тенета.

Я вважаю, що якщо людина (хлопець, дівчина) перебуває у зв'язку з Богом (маю на увазі духовний зв'язок) і повністю Йому довіряє, то до неї кохання повинно прийти 1 раз і на все життя. Ми - діти Божі, ми не можемо постійно закохуватись; кохання чистої води є послане Богом один раз, а решта - пожадливість. Важко уявити дівчину, яка "перезустрічалася" з великою кількістю братів з Церкви. Тому, зустрічі лише для тих, у кого любов "З Неба". Побачення є дуже важливими, через спілкування можна багато чого дізнатися, навіть переконатися, чи правильний вибір

також не думаю що зустрічатися правильно.

А як спілкуватися? По телефону?
Я вже багато чув випадків, коли людина покладаючись на своє кохання, думаючи, що на то воля Божа, одружувалися...
А потім з'ясовувалося, що він (чи вона) зовсім невіруючий(-ча)... і такі шлюби закінчуються розлученням.

Тому краще ще перед одруженням спілкуватися, щоб переконатися, що це від Бога, аби потім не шкодувати.

а також - це що означає? Наче всі тут висловилися інакше...
А якщо ти дотримуєшся іншої позиції - то обгрунтуй, б-л. Хоча я розумію, що багато хто так вважає, як і ти, але я не можу збагнути найменшого сенсу у такій позиції. Спокуси? Повір, що навколо спокус і так занадто багато, і навряд чи ситуація із серйозними намірами може бути спокусою. Я навіть уявити таке не можу - суцільна нісенітниця.
А ось сумні наслідки того, що одружуються незнайомі люди - дуже важкі. І все це через те, що занадто сумлінно дотримувалися людських постанов, не розуміючи духовного підгрунтя цих речей.

Зустрічатись, не зустрічатись - а хто його знає....Тут є такі церкви шо там взагалі такі правила шо аж страшно робиться - шо даже і говорити не можна. А другі церкви - тіпа можна зустрічатись. А найсправді - сам не знаю. Мене на таку тему не навчали в дитинстві. А в церкві - по своєму розуміли. А в ше одні церкві в яку я ходив в дитинстві - то тоже по своєму розуміли. Хто як хоче так і розуміє....

Звичайно, є різні обставини. Хтось має один досвід, а хтось інший, і так навчає.
Головне, щоб наміри були добрі і без лукавства. І не потрібно в такій справі встановлювати певні правила.

я згиден бо майже вси зустричаються тико невси добре жевуть якщо зустричаються то щоб батькы зналы

Чесно кажучи, любі брати і сестри, я також думаю, що дуже складно пізнати людину не зустрічаючись. Просто потрібно повністю покладатись на Бога, бути в тісному спілкуванні з Ним і дуже сильно пильнувати перш за все за собою, щоб спокуса не взяла верх. А з Господньою допомогою її легко подолати.

тому брати забороняють встрiчатись бо знають уже на жiзненом опитi

Забороняти треба хіба тим, хто не знає Бога. А віруючим не потрібно забороняти, бо самі знають, що можна, а чого не слід робити.

Амінь!!!!