"І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, " (Лук.4:16-18)
Що зробило нас бідними, полоненими, змученими ... ?
Гріх!
Але приходить Христос, Який є нашою надією і приносить нам не зиму, а літо ("щоб проповідувати рік Господнього змилування." (Лук.4:19))
Дуже яксравий приклад вздоровлення можна прочитати в 11 Івана (історія про Лазаря). І це вздоровлення може дати тільки Ісус.
Тобто ми бачимо що Ісус - Спаситель, і Ісус - Цілитель (вздоровляє)
І це не дивно, так як Вздоровлення і Спасіння - це одне і те ж слово (Содзс)
Спасений описаний як вздоровлений, пробуджений.
Взагалі, план спасіння - це не який випадковий план, комусь повезло, комусь ні.
Християнське вчення про спасіння - це інформація про Спасителя, про Ісуса Христа, і хто Він такий.
Тому дуже важливе моє відношення до цієї іформації, в іншому випадку - це буде просто інформація.

Тепер те, для чого я наводив приклади про Манасію і згадував Саула:
Мова йде про час, ось що говорить ап. Павло:
"Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння! "(2Кор.6:2)
Спасіння - це час!
Якщо я в даний момен живу з Богом, то я можу сказати, що я спасений.
І для кожної окремої людини вір різний. Для розбійника на хресті (кілька годин кінця життя). Для Давида - все життя (він вмів каятися, хоч і падав). Юда - 3,5 роки (але це не принесло йому спасіння). Савло - ревний гонитель, по дорозі в Дамаск (хвилини).
Будь-який момент в нашому житті може бути останнім, найголовнішим. Тому спасіння - благоприємний час.

Дуже складне пояснення і важко дається зрозуміти. Принаймні я так і не зрозумів до чого тут Манасія і Саул.
Я зрозумів, що Ви вважаєте, що спасіння - це стан душі людини, тобто людина може перебувати у спасінні, а може його й позбутися. Якщо так, то я з цим згоден, адже Христос є спасіння, і поки ми перебуваємо у Христі, то маємо спасіння. Так?

Можливо трішки і заскладно. Минулого року я чув проповідь: "Чи спасений ти?" і вирішив собі її записати, можливо я якусь дрібничку і втратив, яка є немаловажною.
А щодо Манасії і Саула, це протилежні приклади, коли людина в різний період свого життя, може змінити ставлення до Бога, і відповідно або набути, або втратити спасіння.
Тому в нашому володінні тільки сьогоднішнє:
"Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині," (Євр.3:7-8)
Так! Але, можливо, я б не казав стан душі, тому що ми самі по собі не можемо заслужити спасіння, але можемо радіти з того, що Бог нас в минулому спас:
"А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками." (Рим.5:8)

Якщо так, то я згоден. Справді, ми християни, коли сповнені благодаттю Духа Святого, радіємо в Господі, бо в цей час ми вільні від гріха. Але ніхто з нас не може знати, чи не втратимо ми цього спасіння. Тому ми в страху Божому повинні проводити наше життя, покладаючи надію на милість Ісуса Христа.

Сонячник, а ти взагалі Новий Завіт читав?

Читав анекдот- Харизмат в пеклі промовляє ЕТО РАЙ, Ето РАЙ

Сонячник, чим тобі моє питання не сподобалось, що ти поставив мені негативну оцінку?

Бо я не зрозумів до чого твій сарказм... Хоча б пояснив, що ти хотів тим сказати.

До чого ти написав останнє речення: ?
Це є умова спасіння?? Якби я не знав, що це ти написав, я б подумав, що то написала якась православна бабуся, яка ніколи не читала Нового Завіту.

Ну, написано ж ...зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. (Фил.2:12)
А також ап.Павло говорить: Надією бо ми спаслися (рос. Ибо мы спасены в надежде.). Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.(Рим.8:24-25)
А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом... (1Сол.5:8-9)
Тому ми повинні звершувати наше спасіння зі страхом та тремтінням, покладаючи надію на Ісуса Христа. Бо спасіння лише через благодать, яку ми отримуємо від Ісуса Христа.
Також ап.Петро писав так (цитую скорочено):
Тому то... майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа. Як слухняні,... будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: Будьте святі, Я бо святий! І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. (1Петра 1:13-17)

Тобто умова спасіння - це святість! А святим можна стати лише по благодаті через віру та надію на Ісуса Христа.

Якщо умова спасіння - святість, то як її виміряти? Святість - це абсолютне, чи відносне поняття? Просто надіятися на Христа, що Він добрий та милостивий і там впишеться за мене - це надія номінальних християн, а ми, спасенні, повинні мати живу і тверду віру.

Це поняття яке має початок, але не має кінця, бо "святий хай освячується ще". Обовязково! Хто не має твердої віри, що він спасенний, тому треба народження згори.

Мені здається що народження з гори і мати тверду віру - різні речі. Він тебе запитав щоб мати тверду віру у спасіні що треба зробити?

Та як шо? Певно треба йти до харизматів чи ше там до кого, а тоди за ними повторяти: я спасенний, я спасенний, я спасенний...