Я тому і навів Вам з цієї статті слова, бо дуже подібно (зважаючи на історичні обставинри, що у суспільстваі сказати "жінко" то була повага) каже і Вселенська Церква.

Наведіть джерело яке б свідчило що так каже католицька церква.Ви начебто її мали на увазі пишучи про Вселенську церкву)))

Так, кактолиьцька - це означає Христова Вселенська Церква.


Офыцыйне видання Святого Письма. Ви-во Міссіонер 2005. КОментар до даного Виразу Ісуса Христа. "Це семытьска ыдыома... Жінка - почесмне звернтання, як у італыйцыв "Мадонна"

А протестанти не належать до цієї Вселенської церкви?


Мг,то й зразу треба було на це зіслатись,а не на публікацію сЄ.Ви ж вважаєте сЄ сектою,то чому ссилаєтесь на сектантську літературу??
По сутті,і все ж яким би не був почесним цей вираз жінко-Мадонна, мабуть таки жінці яка породила сина ,чути Мамо все ж приємніше ніж Жінко.Чи ні??Окрім того Ісус тоді сказав не тілько "жінко",він ще добавив -«Що тобі, жоно, до Мене?» .Якось грубовато звучить .Хіба ні??Чому ж так пане богослове??

Хіба я зсилався на літературу СЄ вище? Я обгрунтовую що звертання "жінко" біло почесне у євреїв, як у італійів "Мадонна", наприклад. "Жоно," то взагалі переклад, який може звучати грубо, а наспраді у єврейській мові могло означати ніжно. Хіби Ви знаєте як офіційно звертались мужі до мам на людях у єврейському народі? Може саме словом "жінко".

Якби поглянути на Марію крізь призму деяких концепцій людської свободи, то Матір Христа слід було би визнати за найбільш поневолену істоту на землі. Ніхто ж її не питав, чи вона хоче народитися без гріха. Крім того, Марія не могла вибирати між добром і злом, бо була від початку повністю детермінована. А коли ангел з’являється в її домі, вона покірно погоджується на пропозицію Бога, ну бо ж чи могла вчинити інакше?
Певно, не треба детально пояснювати, який саме дух криється за такими переконаннями. Найзагальніше кажучи, відповідно до таких опцій свобода Бога і свобода людини взаємовиключні. Людина не може повністю тішитися свободою, якщо мусить підкорятися волі вищій, ніж її власна.

Потім Мати Христа замислюється, ставить питання, зважує аргументи. Але для неї проблему становить не питання, чи варто в це вплутуватися, а те, як Бог збирається здійснити свій план. Марію переростає ця таємниця. Її остаточна відповідь зосереджена на служінні й довірі. «Нехай мені станеться» — це виразний добровільний дозвіл. Якби Бог хотів нав’язати їй свою волю, не було би жодної дискусії. Але ні: як у багатьох інших зустрічах Бога з людиною у Святому Письмі, відбувається реальний діалог. Позитивна відповідь Марії випливає з її переміненої самосвідомості: «Я раба Господня, оскільки я так себе визначила, здійснивши вибір».
У книжці Жака Дюпюї SJ «Вступ до христології» міститься розділ, присвячений свободі Ісуса. Автор, посилаючись на концепцію св. Томи Аквінського, стверджує, що традиційне розуміння свободи вибору становить, по суті, прояв нашої нинішньої недосконалості. Іншими словами, чимало людей вважають, що вершину людської свободи становить можливість вибору з-посеред різних опцій, тоді як це заледве вступний етап у її розвитку.
На думку Дюпюї, досконаліша свобода виражається у свідомому детермінуванні самого себе, аби завжди вибирати добро...
http://www.credo-ua.org/2016/04/127685


Джерело: CREDO

З АКТУАЛЬНОГО БОГОСЛОВСЬКО-ТРАДИЦІОНАЛІСТИЧНОГО НЕПОРОЗУМІННЯ
У мене постійно дискусійні проблеми з народом, який або взагалі не вивчав богослов'я, або вивчав його якось сам по собі, а якщо навіть відвідував якийсь богословський Інститут, наприклад наш, то не зміг якось його закінчити - і виходять у дискусіях типові теологічні помилки, зазвичай фундаменталістично-традиціоналістичного характеру. Причому, що менше курсів людина пройшла в Інституті, то вона "мудріша" у богослов'ї і то фундаментальніший її фундаменталізм, який вона, звичайно, вважає "правдивою католицькою вірою", яку належить всіма силами боронити перед різними "лібералами".
Проте нічого спільного ні з Традицією, ні з її властивим розумінням, ні тим більше з правдивою вірою такі повиривані з загального контексту - як історичного, так і змислового - цитати та цитування когось чи чогось або з Середньовіччя, чи то з 19-го століття, чи навіть якогось богослова з 20-го століття, не мають. Народ не відрізняє у Католицькій Церкві "урочисте вчення" від "звичайного вчення" Церкви. Перше - непомильне, друге - може інтерпретуватися з часом.
Урочисте вчення Католицької Церкви - це те, що було прийняте на Вселенських Соборах чи в документах Римських Єпископів, але лише те, що сам Собор чи Папа таким це вчення назвав. Наприклад, вчення Нікейського Собору не все "непомильне", лише "Символ віри" (який, зрештою, і так наступний Собор модифікував). Натомість різні канони цього Собору - це звичайне вчення, яке з часом може бути реінтерпретоване. Урочисте вчення в документах пап за останні 200 років з'явилося всього два рази: у 1854 та в 1950 роках.
Натомість звичайним вченням у Католицькій Церкві є Енцикліки Пап, Катехизми, адгортації, деякі документи Соборів. І звичайно, що "урочисте вчення" міститься у всіх цих документах (як і в проповідях єпископів чи священиків), але не ототожнюється з ним, як хотіли б фундаменталісти. Коли священик говорить на проповіді, що Бог є Пресвята Трійця і Він є Творець, то це цитати урочистого вчення, проте не можна з цього приводу ЦІЛУ проповідь вважати "урочистим вченням" Церкви.
Навіть деякі дані Святого Писання містять в собі "звичайне вчення". Коли Апостол Павло вчить у Новому Завіті, що належить жінкам ходити в храмі з покритою головою, то це вчення "звичайне", а не "урочисте", а тому і піддалося пізніше інтерпретації, вірніше - було відмінено.
Один приклад. Колись деякі Отці Церкви та богослови вважали, що Діва Марія народжувала Ісуса Христа, не відчуваючи фізичного болю. Деколи такі думки "проскакували" і в звичайному вченні Церкви. Як аргумент, подається, що Марія була "безгрішна", а також що вона - Приснодіва, тобто Діва до, підчас і після народження Сина. У першому випадку з'являється непорозуміння у розрізненні: одна справа, "первородний гріх" (у якому кожен з нас народжується, але з якого кожен християнин звільняється у Таїнстві Хрещення), а інша справа - НАСЛІДКИ первородного гріха, такі як біль, страждання, смерть і т. д., які залишаються і після звільнення від цього прабатьківського гріха. У другому випадку, богословську істину про "Приснодівицтво Марії", яке належить до депозиту віри і є богословською істиною, мішають з фізіологічно-медичною правдою, що якщо не було фізичного порушення дівоцтва, то отже, і "не було фізичного болю". Біль під хрестом чомусь був, болів народження не було... Зараз в Катехизмі Католицької Церкви нічого про відсутність болю у Марії під час народження Сина не сказано, проте декому все-одно здається, що Церква так вчить і це її Вчення і Традиція, бо Дамаскін так говорив, Тома Аквінський так вважав, Тридентський Катехизм це подає, та й декому з Пап у якомусь документі щось таке вийшло.
[size=85]Люди не розуміють однієї простої істини: коли є розбіжності між старим і новим навчанням (звичайним), коли є різні інтерпретації між тим, що Церква вчила колись і вчить тепер, не можна ДОДАВАТИ все підряд, що Церква у звичайний спосіб вчила на протязі віків (фанатично думаючи, щоб нічого, боронь Боже, не втратити!), але дивитися ОСТАННІ документи Церкви і з них виходити як з остаточної інтерпретації Св. Письма і Традиції.[/size]
Джерело інформації https://www.facebook.com/petro.op/posts ... 4383720789

Заамвонна молитва у Навечір’я свята Різдва Христового
Слава Тобі, Христе Боже наш, «без отця, без матері чи предків, без початку днів чи кінця життя». Вічному бо різдву жона непричасна, ані чоловік воплоченню Твоєму в часі. Рабською природу божественну не вчинив Єси, але Господом і Владикою всього пробуваючи, людською природою зодягся. По правиці Отця возсідаючи, схований печерою і яслами був Єси. Мудреці дарами своїми Тебе вшанували, хори небесні піснеспівами Тебе прославили, пастирі у радості оглядали й ангели Тебе хвалили голосами величними. З ними й ми, грішні і недостоййні раби Твої, діставшись до світлого і урочистого свята Різдва Твого, Тобі піснеспіви ці й пісні духовні даруємо: «Слава в вишніх Богу і на землі мир в людях благовоління». Прийми, Чоловіколюбче, приземлені похвали наші і воздай нам багатствами Твоєї милості. Подай нам життя мирне, Тобі благовгодне, подай мир землі і країні нашій і всім народам і вчини усіх нас наслідниками царства небесного, молитвами всепречистої владичиці Богородиці і приснодіви Марії. Ти бо Цар миру Єси і Тобі славу возсилаємо з безначальним Отцем Твоїм і всесвятим, благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки віків.

_____________________________________________

Щиро вітаю всіх зі святом Різдва Христового!

Ну, і стосовно Діви Марії, як Божого створіння (нажіюсь, Yur ще читає іноді цей форум, бо я памятаю всі переписки, і я впевнений, що добре старався все розтлумчувати з католицького вчення про Марію).

Є така католицька молитва, яка свідчить, що Марія - мати Христа як Богочоловіка і що вона - Боже створіння, найвище, Бо через неї прийшов Христос. Але створіння - це те, що має початок, на відміну від Бога, який не має початку:

Мати Божа, приходжу до Тебе не для того, щоб Тебе просити чи принести Тобі якийсь дар, лишень для того, щоб на Тебе подивитись і заплакати від радості, знаючи, що я – Твоя дитина, а Ти – моя Мати.
Приходжу, щоб бодай мить бути з Тобою, Мати моя, і нічого не промовляючи, співати Тобі від серця, переповненого щастям:
Ти – Мати Небесної Любові,
Ти – Найдосконаліше Створіння, що вийшло з рук Творця.

З цілого серця дякую Тобі, Мати Божа, за те, що годинами чекаєш тут на мене, за те, що Ти існуєш, за те, що Ти, Маріє, - Мати Христа

До речі:
Святий Іван Дамаскин у своїй проповіді на Успіння Богородиці каже: «Якщо Твоя Пресвята і блаженна душа за законами природи покидає Твоє досконале і Пречисте тіло і Його за спільним законом покладають у гріб все ж Воно не лишається в смерті і не зазнає тління. І Сином Твоїм Господом нашим Тіло Твоє Богородице переставляється у краще і Божественніше місце проживання, яке не підлягає наслідкам гріха, а триває на безкінечні віки».

Теолог Церкви, дуже відомий - ось таке каже. Що за законом природи. Все, що є на цій Землі іде за законом природи, якому підпорядковане все творіння тут на Землі...