Як ви вважаєте?

А як розуміти тут "самотність"? Як посадять в карцер - от і буде тобі самотність!

Таак, народ потребує пояснень. Ок, згідно словника Ожегова, одинокий (самотній) - відділений від інших подібних, без інших, подібних до себе, а самотність - то стан самотньої людини. Ну, звичайно, карцер також рахується , але я зовсім не те мала на увазі. Я мала на увазі положення людини в суспільстві. Біла ворона ... до стаї "чорних" ніяк не може приєднатися, тому що не така, як вони...

Я не зміг проголосувати, не знаю як. Бо вже у самих запитаннях самотність подається як щось не дуже добре, якого треба би позбутися. Бо може бути таке, що самітність викликана не невмінням спілкуватися, а небажанням. Чи це вже слід трактувати як гордість? Чи соромвязливість?
Чи справді це так? Чи справді християнин обовязково мусить бути таким, як усі? Навіть інші віруючі?
Адже дуже часто порожні балачки опустошують серце людини. Для мене, наприклад, набагато краще щось почитати, аніж поговорити. Тому для мене стан самітності є природнім, в якому я дуже добре себе почуваю. Справді, я зустрічався з тим, що дехто сприймає це як гордість. Цікаво почути інші думки...

Я б не назвав стан самотності позитивним станом. Спілкування - це природня потреба людини. Тому самотність я розглядаю як негативний стан. Адже як можна любити людей і при цьому замикатися в собі? Це не по християнськи. Варіанти відповідей перекликаються, наприклад, перший варіант може бути наслідком другого або третього. Я б обмежив голосування двома варіантами: самотність це є наслідком соромязливості, чи гордості?

Я думаю, що самотність добре чи не добре залежить від обставин. Написано, що перша церква пробувала "в науці апостолів, ломанні хліба, спільноті братерській (по російськи в общении), та в молитвах". Тобто вони не були самотніми, не вели самотній спосіб життя. І сам Христос не вів самотній спосіб життя. Але є моменти, коли самотність людині просто необхідна. Написано, що Христос відіслав учнів в місце пустинне, щоб вони відпочили. Є моменти, особливо в тих хто трудиться з людьми, коли їм просто необхідний відпочинок на самоті.

Я думаю, що самотність - це навіть не стан, а проблема. Але бути самотнім зовсім не означає бути наодинці. І навпаки, перебуваючи і великому колективі людей, також можна бути самотнім. Я вважаю, самотність - це відчуття відсутності або недостатності спілкування. Як сказав хтось, йому подобається самотність, значить у нього просто такий характер, і не можна сказати що він самотній. Самотність - це гостра недостача спілкування. Взагалі, віруючим легше пережити самотність, бо у них завжди є вірний друг, з яким можна поспілкуватися у скрутну хвилину - це Ісус Христос.

Згоден з Тарасом, адже на шляху християнина обовязково настануть і часи спільності, і часи самотності!

Але насправді і Христос перейшов через випробування самотності у пустелі. Окрім того, Христос часто залишався на одинці, щоб молитися Отцю!

Люди можуть бути самотніми також тому, що просто втомилися від всіх і всього. Втомилися від "друзів", які на кожному кроці зраджують, втомилися від хитрості, лукавства, удавання інших. Можливо, втратили не любов до людей, а довіру - не можуть після гірких досвідів "дружби" близько підпустити когось до серця, комусь довірити свої таємні думки (звичайно, нікому, крім Бога)...

На те ми і є християни, що повинні всяке лукавство, всяку зневагу інших людей приймати без усякої образи. Але часто самотніми люди бувають через те, що не так люблять інших, як хочуть, щоб їх любили інші. А такої заповіді нам ніхто не давав. Любов до інших саме в тому і полягає, щоб ми любили не очікуючи взаємної любові. Бо якщо ми любимо тих, хто нас любить, то яка нам з того користь?

Якщо людина звикла бути самотньою, їй важко буде колись це змінити...

Згідний з таким поясненням. І ще одна причина - це те, що дуже часто таке спілкування (наприкл. після зібрання) носить тілесний характер, порожні балачки, які не будують. Тому для християнина є природнім сторонитися ТАКОГО спілкування. Так робив Христос, так робив ап.Павло. Христос завжди прагнув уєдинитися на самоті з Отцем. Добре би було, щоби і ми мали такі ж прагнення.

Звичайно, Христос мав час, коли Він і усамітнювася, але Він прийшов з метою послужити людям, тому Він багато часу пробував в служнні людям.

Тут я думаю, що під самотністю кожен із нас розуміє щось своє.

Я частково знаю, що таке самотність

- це коли немає з ким поділитися своїми проблемами:(:(